Рішення № 161766, 19.09.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2006 р.

Справа № 1/277-06-7875

за позовом ТОВ „Аплекс”

до відповідача: ПП „Агентство 2500”

про стягнення 15 037,76 грн.

Суддя Гарник Л.Л.

Представники:

від позивача: Марчук Є.М., на підставі довіреності;

від відповідача представник не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: позивач - ТОВ „Аплекс”, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача - ПП „Агентство 2500”, про стягнення 15 037,76 грн. заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у засідання не з’явився, відзив на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Згідно наявних в матеріалах справи рахунків-фактури, видаткових накладних на підставі відповідної довіреності ТОВ „Аплекс” відвантажило, а ПП „Агентство 2500” приняло продукцію загальною вартістю 15 037,76 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно фіскального чеку ТОВ „Аплекс” 27.07.2006р. скерувало на адресу ПП „Агентство 2500” претензію з вимогою оплатити вартість продукції.

З огляду на викладене й ту обставину, що ПП „Агентство 2500” названу претензію залишило без виконання, а відтак - належним чином не виконало зобов’язання щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію, ТОВ „Аплекс” в судовому порядку вимагає стягнути наявну заборгованість у розмірі 15 037,76 грн.

Розглянувши викладені позивачем доводи, господарський суд дійшов висновку про те, що останні заслуговують на увагу та потребують об’єктивної оцінки з наступних підстав.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач отримав товар на суму 15 037,76 грн., вартість якого не оплатив, внаслідок чого утворилась відповідна заборгованість, що підтверджується складеним на вимогу господарського суду актом звірення взаєморозрахунків сторін станом на 01.10.2006р.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина перша статті 175 названого кодексу встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки; підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини, тобто - згідно частини 1 статті 202 названого кодексу, дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частина 2 статті 530 названого кодексу встановлює - якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений, боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Наявні матеріали справи свідчать про додержання позивачем наведених норм чинного законодавства. Поряд із цим, відповідач не надав доказів належного виконання зобов’язань з оплати придбаного товару.

То ж, перевіривши правильність запропонованого позивачем розрахунку заявлених вимог, аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ПП „Агентство 2500” /67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 77, код ЄДРПОУ 25048752, п/р 26009304510813 в Одеській філії ПІБ в м. Б-Дністровському, МФО 328458/ на користь ТОВ „Аплекс” /04080, м. Київ, вул. В.Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 25288901, п/р 26004301301773 у Старокиївському відділенні ПІБ України МФО 322227/

15 037,76 грн. /п’ятнадцять тисяч тридцять сім грн. 76 коп./ заборгованості,

150,38 грн. /сто п’ятдесят грн. 38 коп./ витрат з оплати державного мита;

118,00 грн. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ витрат по сплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Усього 15 306,14 грн. /п’ятнадцять тисяч триста шість грн. 14 коп. /.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Гарник Л.Л.