Рішення № 16175609, 15.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.11                                                                                           Справа№ 5015/1899/11

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Кравець В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Івано-Франківськцемент”, с. Ямниця, Івано-Франківська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Галнафто-Інвест”, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів

про стягнення 1 981 623, 60 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Білоус С.В. –ю/к

Від відповідача: не з’явився

Від третьої особи: Татух М.Д. –начальник юридичного відділу

Представникам позивача та третьої особи роз’яснено права, передбачені ст. 22 ГПК України.

Суть спору:

В зв’язку із скасуванням Вищим господарським судом України від 16.02.2011р. рішення господарського суду Львівської області від 14.10.2010р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010р. у справі № 15/162 (10/172) справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Івано-Франківськцемент”, с. Ямниця, Івано-Франківська область до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Галнафто-Інвест”, м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів про стягнення 1 981 623, 60 грн. передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Судом з’ясовано:

Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Костів Т.С.) від 10.09.2010р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 30.09.2010р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду. Рішенням господарського суду Львівської області від 14.10.2010 р. позов було задоволено частково та вирішено стягнути з відповідача 178 623 грн.60 коп. боргу та судові витрати, в частині решти вимог у позові відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 р. рішення господарського суду Львівської області від 14.10.2010 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2010р. касаційну скаргу ТзОВ «Галнафто-Інвест»задоволено частково, скасовано рішення господарського суду Львівської області від 28.01.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2011 р. було частково задоволено касаційну скаргу ВАТ “Івано-Франківськцемент”, скасовано рішення господарського суду Львівської області від 14.10.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 р., а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

При цьому, у зазначених постановах Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що суди приймаючи рішення по справі не дослідили умови договору № 144/10-08 ВН від 10.07.2008р. та порядку розрахунків за ним, а саме необхідно визначити на підставі якої норми закону зобов’язання з оплати за поставлений товар вважається виконаним та відповідно встановити чи виконано зобов’язання з оплати за поставлений товар.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам третьої особи викладених у відзиві від 27.09.2010р. №18242, в якому банк повідомляє, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" на суму 1808407,01 грн. акцептована та включена до сьомої черги реєстру вимог кредиторів ВАТ СКБ "Дністер".

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.04.2011 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 12.05.2011 р.. Розгляд справи відкладався ухвалами суду від 12.05.2011р., від 31.05.2011р. з мотивів, зазначених в ухвалах.

В судових засіданнях представником позивача позов підтримано з мотивів, зазначених у позовній заяві. Зокрема зазначено, що відповідно до договору №144/10-08 ВН від 10.07.2008 р. позивачем поставлено відповідачу за видатковими накладними товар на загальну суму 5971623,60 грн., з яких відповідачем оплачено лише 3990000 грн.. Відтак, сума боргу становить 1981623,60 грн. Виражено прохання про задоволення позову.

Представником відповідача позов заперечено частково, з мотивів, зазначених у відзивах, заяві. Визнано заборгованість в сумі 178623,60 грн., стверджено, що до подання позивачем позову відповідач перерахував останньому платіжним дорученням №482 від 14.07.2009 р. 1803000 грн. Повідомлено також, що вказане платіжне доручення не було виконано ВАТ СКБ “Дністер” з вини банку, за що відповідач не несе відповідальності. Виражено прохання про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи надав пояснення з яких вбачається, що 16.04.2009 р. постановою правління НБУ №229 у ВАТ СКБ “Дністер” з 17.04.2009 р. призначено тимчасову адміністрацію строком до 16.04.2010 р. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів банку. Згідно із ст. 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банк не відповідає за невиконання або невчасне виконання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до договору №22004/ДВ-1 на обслуговування клієнта у системі управління банківськими рахунками по мережі інтернет “Дністер/віртуальний” банк прийняв від клієнта платіжне доручення №482 від 14.07.2009 р. на перерахування загальною сумою 1803000грн. 00 коп., однак, зазначена сума коштів на банківські рахунки одержувачів не поступила через відсутність коштів на кореспондентському рахунку і тому переказ вищевказаної суми коштів не був проведений.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, витребувавши, у відповідності до ст. 38 ГПК України, необхідні матеріали з власної ініціативи, вживши заходів до виконання обов’язкових вказівок Вищого господарського суду України, суд встановив наступне.

10.07.2008 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір №144/10-08 ВН про продаж продукції, згідно із п. 1.1. якого продавець зобов’язався виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали, а покупець зобов’язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору. Загальна сума договору на момент підписання становить 10000000 грн. (орієнтовно) без транспортних витрат та реквізитів. Ціни на товар та час їх дії будуть встановлюватись продавцем шляхом видачі покупцю рахунків на оплату. Здійснення оплати свідчитиме про згоду покупця з запропонованою продавцем ціною (п. 3.1.). Покупець оплачує замовлений товар до моменту його відвантаження продавцем (п. 4.1.).

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З матеріалів справи, зокрема, накладних, вбачається що сторонами не заперечується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 5971623,60 грн.. З банківських виписок, наданих позивачем випливає та сторонами не заперечується факт оплати відповідачем позивачу 3990000 грн., виходячи з чого позивач обчислює розмір позовних вимог в сумі 1981623,60 грн..

Відповідач заперечує проти позову та Визнає заборгованість в сумі 178623,60 грн., ствердивши, що до подання позивачем позову відповідач перерахував останньому платіжним дорученням №482 від 14.07.2009 р. 1803000 грн. Момент, у який оплата вважається проведеною, договором не обумовлений.

Частиною першою статті 198 Господарського кодексу України передбачено, що платежі за грошовими зобов’язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини третьої статті 1088 Цивільного кодексу України, безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Правові засади організації та проведення безготівкових розрахунків визначені серед інших зокрема і Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05. 04. 2001 року, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон). Відповідно до ст.1.24. вказаного закону переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. У ст.30 закону зазначено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Тобто, за загальним правилом, грошове зобов’язання в безготівковій формі вважається виконаним в момент зарахування визначеної суми коштів (суми переказу) в певній грошовій одиниці на банківський рахунок кредитора.

Відповідач визнав наявність у нього заборгованості в сумі 178623,60 грн., посилаючись на проведення оплати 1803000 грн. платіжним дорученням №482 від 14.07.2009 р..

За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту (ч.1. ст. 1089 Цивільного кодексу України)

З матеріалів справи, зокрема, довідки ВАТ СКБ “Дністер” №302-3095/ТА від 17.07.2009 р., вбачається, що на рахунку відповідача у ВАТ СКБ “Дністер” обліковувались кошти в сумі 1803290,31 грн. Відповідно до договору №22004/ДВ-1 на обслуговування клієнта у системі управління банківськими рахунками по мережі інтернет “Дністер/віртуальний” банк прийняв від клієнта платіжне доручення №482 від 14.07.2009 р. на перерахування загальною сумою 1803000грн. 00 коп., однак, зазначена сума коштів на банківські рахунки одержувачів не поступила через відсутність коштів на кореспондентському рахунку і тому переказ вищевказаної суми коштів не був проведений.

Згідно з п. 1.12. Інструкції банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає (недостатньо) коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний:

узяти розрахунковий документ платника (стягувача) на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;

ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Відповідно до вищезаначеної норми платіжне доручення №482 від 14.07.2009 р. на перерахування коштів на загальну суму 1803000грн. 00 коп. було взято на облік на позабалансовий рахунок 9804.

Про вищезазначене відповідач був повідомлений листом ВАТ «СКБ «Дністер»від 20.07.2009р. №302-3120/ТА.

Відповідно до умов договору банківського рахунку від 29.07.2004 р., укладеного між відповідачем (клієнт) та ВАТ СКБ “Дністер” (банк), відповідач має право самостійно розпоряджатись коштами на своєму рахунку за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України (п. 2.2.1.), вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків (п. 2.2.5.), а банк зобов’язався своєчасно здійснювати розрахункові операції (п. 2.3.2.), виконувати належним чином оформлені розрахункові документи клієнта в день їх надходження, якщо вони надійшли в операційний час (п. 2.3.5.). Згідно із ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Відповідно до ст. 1091 ЦК України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Відповідно до ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься у розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, а день його надходження.

Як вбачається з матеріалів справи 16.04.2009 р. постановою правління НБУ №229 у ВАТ СКБ “Дністер” з 17.04.2009 р. призначено тимчасову адміністрацію строком до 16.04.2010 р. у зв’язку із погіршенням фінансового стану банку, зниження рівня його ліквідності та істотної загрози платоспроможності. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану ВАТ СКБ “Дністер” відповідно до ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 17.04.2009 р. по 16.10.2009 р.. Дія мораторію була продовжена до 16.04.2010 р.. Відповідно до ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій –зупинення виконання банком зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань що до сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань.

Судом також встановлено, що згідно Постанови Правління Національного банку України від 13.03.2010 №128 у Відкритому акціонерному товаристві «Селянський комерційний банк «Дністер»відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації, а також призначено ліквідатора ВАТ СКБ «Дністер».

Відповідно до п. 12.1. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року N 369 (в редакції, яка діяла на початок процедури ліквідації до 26 червня 2010 р.) Ліквідатор протягом п'яти днів з дня публікації в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" повідомлення про початок ліквідаційної процедури має повернути кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, які обліковувалися на відповідному позабалансовому рахунку, з повідомленням про початок ліквідаційної процедури та про строк, протягом якого кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку, із зазначенням адреси для їх надсилання.

Платіжне доручення подане відповідачем банку датоване 14.07.2009 р., отже воно було подане в період дії мораторію, і не могло бути виконане банком. Відповідно до п.12.1. Постанови Правління Національного Банку України від 28 серпня 2001 року N 369 прийняте банком від Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест»платіжне доручення №482 від 14.07.2009 р. на перерахування загальною сумою 1 803 000 грн. 00 коп. повернуто без виконання. Отже, переказ коштів на рахунок позивача не є завершеним, тобто виконаний не належним чином, а відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доводи відповідача про те, що не виконання ним зобов’язання з оплати придбаного товару не залежало від його волі, через ускладнення фінансового становища банку, та є підставою для звільнення його від відповідальності не ґрунтуються на приписах законодавства та положеннях Договору, оскільки фінансові складності банку не відносяться до обставин непереборної сили.

Згідно з ч.4 ст.85 “Закону України про банки і банківську діяльність” мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій.

В додатковій угоді №1/144 до договору № 144/10-08 ВН визначені різні форми розрахунків, які дозволяють відповідачу належним чином здійснити оплату за поставлену продукцію.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Таким чином, на основі вище вказаного суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 1981623,60 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають покладенню на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115-117 ГПК України:

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Галнафто-Інвест” (79008, м. Львів, проспект Свободи, 26, МФО 325569, код ЄДРПОУ 31441730) на користь Відкритого акціонерного товариства “Івано-Франківськцемент” (77422, с.Ямниця, Тисменицького району, Івано-Франківської області, МФО 336688, код ЄДРПОУ 00292988) 1981623,60 грн. основного боргу, 19817,00 грн. державного мита та 312.50 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

4. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішення законної сили та його оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Рішення оформлене і підписане 15.06.2011р.

Суддя                                                                                           Станько Л.Л.