Рішення № 16175441, 14.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.06.11 р. Справа № 40/105

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Іванкової Н.Р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг”, м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Донгруп», м. Донецьк

про стягнення 184 405 грн. 22 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: Новікова Н.О. директор, Домаровська Л.В. - бухгалтер

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Донгруп» про стягнення основного боргу з лізингових платежів в сумі 145 350 грн. 54 коп., пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань в сумі 7570 грн. 20 коп., трьох процентів річних в сумі 1579 грн. 74 коп., інфляційних в сумі 4904 грн. 74 коп. та збитків в сумі 25000 грн. згідно договору фінансового лізингу №118-10/2008 від 16.10.08р.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, пені, трьох процентів річних та інфляційних. Заперечує проти стягнення збитків, так як вони не передбачені умовами договору.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 16.10.08р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг», далі Лізингодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю «Донгруп», далі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу №118-10/2008, далі договір.

На виконання пункту 1.1. договору Лізингодавець придбав у власність у Продавця гідравлічні ножиці INDECO IRP 1000, №10000003, і передав його Лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах, передбачених договором. Факт передачі предмету лізингу підтверджується актом приймання-передачі №118/1 від 28.11.08р.

Згідно п.2.1. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обовязків, передбачених договором.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що Лізингоодержувач сплачує Лізингові платежі, зазначені в Графіку платежів, щомісяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного звязку. Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу рахунки, зазначені в цьому пункті договору не менш як за три дні до дати платежу.

Додатковою угодою №1 від 11.05.10р. між сторонами був узгоджений новий графік лізингових платежів.

У звязку з тим, що відповідач не виконував взяті на себе зобовязання щодо сплати лізингових платежів за договором належним чином, позивачем на його адресу були надіслані претензії №946 від 18.11.09р., №928 від 11.08.10р., №1035 від 10.09.10р., №1275 від 09.11.10р., №235 від 19.01.11р. та №1383 від 07.12.10р.

Проте, Лізингоодержувач так і не сплатив лізингові платежі за окремими рахунками за період з 28.08.10р. по 02.03.11р., у звязку з чим за ним утворився основний борг в сумі 145 350 грн. 54 коп., який позивач і намагається стягнути.

Відповідач не виконав свої зобовязання у повному обсязі, а тому позивач відповідно до вимог п.3.16. договору, намагається стягнути з нього пеню за несвоєчасне виконання грошових зобовязань в сумі 7570 грн. 20 коп. по періодам окремо за рахунками.

Також, позивач додатково намагається стягнути з Лізингоодержувача три процента річних в сумі 1 579 грн. 74 коп. по періодам окремо за рахунками. Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 4 904 грн. 74 коп. по періодам окремо за рахунками.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач зазнав збитків, які полягають у наступному. Після неодноразових претензій до відповідача щодо сплати заборгованості, позивач звернувся з претензією №1383 від 07.12.2010р., яка містила вимогу у строк до 13.12.10р. сплатити заборгованість за договором та у випадку несплати заборгованості до вищевказаної дати повернути предмет лізингу позивачу і всю пов'язану з ним документацію та предмети до 16.12.10р. Проте, дані вимоги відповідачем виконані не були, у зв'язку з чим за заявою позивача 27.01.2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі №194, про повернення лізингоодержувачем на користь позивача предмету фінансового лізингу. На підставі виконавчого напису було відкрито виконавче провадження №24181424 та згодом, відповідно до акту державного виконавця від 09.02.2011 року та постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.03.2011 року фактично виконано у повному обсязі.

За вчинення вищенаведеного виконавчого напису Позивачем були понесені витрати у розмірі 25 000 грн., що підтверджується актом про надання послуг від 27.01.2011 р., між позивачем та приватним нотаріусом ОСОБА_2, та платіжним дорученням №3171 від 31.01.2011р. У звязку з чим, позивач і намагається стягнути з відповідача збитки в сумі 25000 грн.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яку потрібно застосовувати у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором відносно своєчасної сплати лізингових платежів. Відповідач не надав доказів, які б спростовували доводи позивача.

За таких обставин позов щодо стягнення з відповідача основного боргу з лізингових платежів в сумі 145 350 грн. 54 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Додаткове зобовязання існує тільки тоді, коли існує основне зобовязання. Існування основної заборгованості у відповідача щодо несплати лізингових платежів, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є субєкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення додаткових позовних вимог потрібно застосовувати вимоги ст. 230 та частина 6 ст. 232 ГПК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а її нарахування припиняється через шість місяців, коли зобовязання мало бути виконано.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобовязань, у вигляді несвоєчасного внесення лізингових платежів, позов щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по періодам окремо за рахунками в сумі 7570 грн. 20 коп., обґрунтований та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів не був встановлений договором, тому позов щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних сумі 1 579 грн. 74 коп. та інфляційних в сумі 4 904 грн. 74 коп. за прострочення виконання грошового зобовязання, також вважається обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Стаття 623 ЦК України та стаття 224 ГК України передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобовязань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

На час стягнення збитків, на позивача покладається обовязок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

·по-перше, факт заподіяння йому збитків;

·по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобовязань;

·по-третє, причинно-наслідковий звязок між невиконанням зобовязань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобовязань.

Позивачем надано платіжне доручення №3171 від 31.01.2011р. згідно якого він сплатив 25000 грн. за вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом ОСОБА_2 про повернення відповідачем на користь позивача предмету фінансового лізингу, проте це не доводить факт заподіяння збитків саме відповідачем, тому що договором не передбачено умови повернення предмету лізингу саме за виконавчим написом нотаріуса, тобто в цих витратах не вбачається вини відповідача.

Отже, у позовних вимогах щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 25 000 грн., слід відмовити, як у необґрунтовано заявлених.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог ст. 44, частини пятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.06.11р. згідно частин 2 та 3 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 6, 7, 10 Закону України „Про фінансовий лізинг”, п.п. 1, 2 ст.180, п.1 ст.181, ст.224 ГК України, ст.ст. 599, 623, 806 ЦК України, ст.ст. 193, 292 ГК України, ст.ст. 42, 43, 46 ,22, 33, 43, 44, 49, 58, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Донгруп» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Донгруп», 83054, м. Донецьк, вул. Собінова, 136/69, ід.код 34899204, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг», 03056, м. Київ, вул. Польова, 24, ід.код 35378830, основний борг з лізингових платежів в сумі 145 350 грн. 54 коп., пеню в сумі 7570 грн. 20 коп., три проценти річних в сумі 1579 грн. 74 коп., інфляційні в сумі 4904 грн. 74 коп., витрати по державному миту в сумі 1 594 грн. 06 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 204 грн., видавши наказ.

3.У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Донгруп» щодо стягнення збитків в сумі 25000 грн. відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.

Повний текст складено 15.06.11р.