Ухвала суду № 16164844, 19.05.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-9340/10/2270

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Голоти Л. О., Совгири Д. І.

при секретарі: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

позивача: Мярковської О.В., Божук А.А.

відповідача (апелянта): Драчука С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (далі - КП по ЕТГ "Тепловик") звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дій Старокостянтинівської ОДПІ, повязаних з проведенням невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0003021500/0 від 02.07.2010 року, №0003021500/1 від 06.09.2010 року, №0003021500/2 від 29.09.2010 року, №0003021500/3 від 09.12.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення відповідачем порядку та строків проведення камеральної перевірки та невірним тлумаченням п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року зазначений позов задоволено в повному обсязі, а саме: визнано протиправними дії Старокостянтинівської ОДПІ з проведення невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року, а також визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0003021500/0 від 02.07.2010 року, №0003021500/1 від 06.09.2010 року, №0003021500/2 від 29.09.2010 року, №0003021500/3 від 09.12.2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 406689 грн., в тому числі за основним платежем 271126 грн. та по штрафних санкціях в сумі 135563 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Старокостянтинівська ОДПІ Хмельницької області подала апеляційну скаргу, в якій, з посилання на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, у звязку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Старокостянтинівською ОДПІ проведена позапланова невиїзна (камеральна) перевірка КП по ЕТГ "Тепловик" податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року, за результатами якої складено акт від 18.06.2010 року №556/1500-14151464.

Даною перевіркою встановлено, що на порушення пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3; пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7; пп. 7.4.3. п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" КП по ЕТГ "Тепловик" занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з врахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 271126 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003021500/0 від 02.07.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 406689 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 271126 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 135563 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що КП по ЕТГ "Тепловик" є суб'єктом господарської діяльності, який надає житлово-комунальні послуги, зокрема постачання пари та гарячої води, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. У зв'язку з необхідністю покриття понесених позивачем витрат по наданню населенню послуг з теплопостачання та відшкодування збитків підприємства, які є різницею між встановленим для позивача органами місцевого самоврядування тарифом та собівартістю збуту теплоенергії, підприємству була надана субвенція.

Зокрема, між позивачем та фінансовим управлінням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, виробничим об'єднанням "Хмельницькі теплові мережі" було укладено договори № 27 від 28 жовтня 2009 року та № 34 від 15 грудня 2009 року щодо організації проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 193.

За умовами вищезазначених договорів, а саме, п.п. 2.2, 2.3 фінансове управління виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради перераховує КП по ЕТГ "Тепловик" кошти в сумі 936521, 97 грн. та 1805778, 03 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію; КП по ЕТГ "Тепловик" перераховує виробничому об'єднанню "Хмельницькі теплові мережі" кошти в сумі 936521,97 грн. та 1805778,03 грн. для погашення заборгованості за газ по договорах. Тобто, перерахування субвенції здійснювалося для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань.

Позиція податкового органу, викладена в акті від 18.06.2010 року №556/1500-14151464 невиїзної документальної (камеральної) перевірки полягає у тому, що позивач зобовязаний був визначити у декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року у рядку 3 обсяг операції отримання з бюджету субвенції як обсяг поставки без ПДВ, оскільки така операція згідно п.п. 3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" віднесена до таких, що не є обєктом оподаткування. Дане порушення призвело до того, що позивач не виконав вимог п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, а саме: не здійснив розподілу податкового кредиту, що зумовило його завищення на 271126 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності визначення податковим органом суми податкових зобовязань спірним податковим повідомленням-рішенням, виходячи з такого.

Законами України про Державний Бюджет України на відповідний рік запроваджувалися механізми цільового фінансування за рахунок державного та місцевих бюджетів погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Зазначені механізми визначали порядок компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії (послуг із водопостачання та водовідведення), що постачалися населенню.

Відповідні механізми передбачали здійснення цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання.

Відповідно до п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Суд апеляційної інстанції вважає за правильне погодитися з попереднім судовим висновком про відсутність підстав для віднесення операцій з отримання коштів цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання, до операцій, які не є обєктом оподаткування, на які розповсюджується дія п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Як випливає зі змісту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 вказаного Закону він регулює оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування.

Водночас, придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання.

В свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами Закону України "Про податок на додану вартість" не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Зважаючи на викладене, у постачальників теплової енергії та послуг із теплопостачання відсутні підстави для застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якою встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Оскільки товари та послуги, придбані виробниками теплової енергії, повністю використані ними в оподатковуваних операціях із поставки теплової енергії та надання послуг із теплопостачання, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Таким чином, суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, включаються до складу податкового кредиту виробників теплової енергії у повному обсязі, а отримання цільового фінансування для компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0003021500/0 від 02.07.2010 року, №0003021500/1 від 06.09.2010 року, №0003021500/2 від 29.09.2010 року, №0003021500/3 від 09.12.2010 року.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду погоджується з тим, що відповідач всупереч п. 7.4 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, з дати подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року, тобто з 22.01.2010 року провів камеральну перевірку в термін, значно більший ніж 30 днів, передбачений даним Порядком, що свідчить про протиправність таких дій.

За даних обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заявлені позовні вимоги.

Згідно із ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2011р. є законною і обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24 травня 2011 року.

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Голота Л. О.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар