Постанова № 16164771, 19.05.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-2900/10/2470 Головуючий у 1-й інстанції: Ковалюк Я.Ю.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г., Матохнюка Д.Б.

при секретарі Чернишук О.М.

за участю сторін:

відповідача - Чебан В.І., представник на підставі довіреності,

позивача не з'явився, надавши клопотання про відкладення розгляду

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Алміг" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання дій неправомірними, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство “Алміг” в вересні 2010 року звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції в м. Чернівці, визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №№0000260233/1, 0000390233/1, 00027233/1 від 07.09.2009р.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 року позов задоволено частково. Визнано дії ДПІ у м. Чернівці відносно ПП “Алміг” протиправними, а податкові повідомлення рішення №№ 0000260233/1, 0000390233/1, 00027233/1 від 07.09.2009року нечинними.

Не погоджуючись із судовим рішенням відповідач оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду І інстанції від 24.03.2011 року, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вважає безпідставними та необґрунтованими висновки суду стосовно відсутності у діях позивача порушень податкового законодавства, які виявлені під час проведення перевірки. Також відповідач зазначає, що суд І інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, внаслідок чого невірно встановив обставини. Зокрема: не надано правової оцінки відсутності у позивача документів, що підтверджували б факт повернення коштів, що є порушенням п. 4.8 "Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01.12.2000 року, які відповідно до письмових пояснень директора ПП "Алміг" від 05.06.2009 року та 18.06.2009 року втрачено; не прийнято до уваги висновок аудитора. Окрім того, відповідач вважає не вмотивованими висновки суду І інстанції щодо отриманих позивачем коштів від ОСОБА_3 Відповідач не вбачає в своїх діях порушень п.п. 4.7, 4.9 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, оскільки 17.06.2009 року відповідачем було складено відповідний акт щодо неможливості вручення та підписання акту перевірки позивачу. Разом з тим, акт перевірки був отриманий директором ПП "Алміг" у приміщенні ДПІ у м. Чернівці 18.06.2009 року.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її вимоги.

Позивач у судове засідання не зявився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з відрядженням представника. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлено завчасно і належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь позивача в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду від 24.03.2011 року, - скасуванню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом І інстанції, з 22.05.2009 року по 12.06.2009 року службовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства “Алміг”, з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки складено акт № 2262/23-3/30563294 від 17.06.2009 року.

На підставі даного акту ДПІ у м. Чернівці прийняті податкові повідомлення рішення №№ 0000260233/0, 0000390233/0, 00027233/0 від 02.07.2009р.

Не погоджуючись з вказаними рішенням, позивач скористався правом на оскарження їх за процедурою адміністративного оскарження. За результатами розгляду скарг позивача, відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення №№ 0000260233/1, 0000390233/1, 00027233/1 від 07.09.2009р.

Порушення, за які позивачу визначені податкові зобовязання та застосовано штрафні санкції, відображені в акті перевірки та полягають у наступному: - порушенні п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абз. 1 п. 4.8 п. 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року, в результаті чого занижено податок на прибуток на 136132 грн., у тому числі : ІІІ квартал 2007 року 21997 грн., ІV квартал 2007 року 109850 грн., за І квартал 2009 року в сумі 4276 грн., також встановлено заниження в розрізі податкових періодів в сумі 25781 грн. за 9 місяців 2008 року. Встановлено завищення податку на прибуток, що підлягає сплаті за 2008 рік на 2606 грн., в тому числі за ІV квартал 2008 року 2606 грн. ; -п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз. 1 п. 4.8 п. 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2007 року в сумі 72026 грн., за липень 2008 року 467 грн.

Частково задовольняючи позов, суд І інстанції виходив з того, що відповідачем допущено порушення п. 4.9 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, оскільки не складено акту про відмову від підпису акту перевірки позивачем, що є однією з підстав для визнання протиправним податкового повідомлення - рішення. Також періодичний звіт РРО на який посилається ДПІ у м. Чернівці при донарахуванні сум ПДВ не є скріплений печаткою, на ньому відсутні підписи, тому він не прийнятий судом до уваги. Окрім того, суд дійшов висновку що посилання ДПІ у м. Чернівці щодо сум ПДВ, які підлягають включенню до складу податкових зобовязань за грудень 2007 року є безпідставними, оскільки надання звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій не передбачається законодавством, а тому визначення на його підставі податкових зобовязань з даного податку неможливе. Також суд дійшов висновку, що отримані позивачем кошти від ОСОБА_3 не є поворотною фінансовою допомогою, з тих підстав, що фактично між сторонами було укладено договір позики, який належало укласти у письмовій формі, оскільки однією із сторін договору є юридична особа. Недотримання цієї форми має наслідком нікчемність цього договору, що передбачено ст. ст. 215, 638, 639, 1046, 1047 Цивільного кодексу України. Зазначені кошти в сумі 550157 грн. є поповненням коштів статутного фонду, що підтверджується рішеннями засновника ПП «Алміг» в особі ОСОБА_3: № 2 Б/04 від 02.04.2007 року на суму 195000 грн., № 3 Б/04 від 01.04.2008 року на суму 340000 грн., № 2Б/01 від 05.01.2009 року на суму 18000 грн.

Враховуючи викладене, суд І інстанції дійшов висновку, що дії ДПІ у м. Чернівці відносно ПП «Алміг» є протиправними, а податкові повідомлення рішення №№ 0000260233/1, 0000390233/1, 00027233/1 від 07.09.2009року належить визнати нечинними.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду І інстанції, з огляду на таке.

Так, відповідно до акту перевірки (а.с. 17) позивачем допущено порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 283, яке полягає у завищенні задекларованих показників у рядку 01.1 Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»за 2007 рік на 30000 грн. Згідно звіту «Про використання реєстраторів розрахункових операцій»за грудень 2007 року (вх. 177390 від 15.01.2008 року) та доданого до нього періодичного звіту РРО за період з 17.04.2007 року по 31.12.2007 року підприємством протягом року було здійснено операції з повернення коштів, раніше проведених по РРО в сумі 434954 грн. (в тому числі ПДВ 72493 грн.).

Суд І інстанції не прийняв до уваги звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій та додані до нього дані про повернення коштів ПП «Алміг»за період з 31.12.2008 року по 31.03.2009 року, оскільки вказані документи не скріплені підписами та печатками. Такий висновок суду І інстанції спростовується завіреною копією вказаного звіту, який знаходиться в матеріалах справи а.с. 52 та містять підпис директора ПП «Алміг»- ОСОБА_3, а також печатку даного підприємства і подання такого звіту не заперечується і самим позивачем. Разом з тим, позивач заперечує подання доданих до звіту документів, а саме зведених відомостей по касовій книзі ПП «Алміг»за період з квітня грудня 2007 року. Однак, додані до звіту дані про повернення коштів за період з 31.12.2008 року по 31.03.2009 року підписані директором ПП «Алміг»та службовими особами відповідача. В свою чергу, позивач не оспорює саму суму повернутих протягом 2007 року коштів, які відповідно до зведених відомостей по касовій книзі ПП «Алміг»визначених службовою особою відповідача становить 434954 грн. (ПДВ 72493 грн.) . Окрім того, відповідно до письмових пояснень директора ПП «Алміг», які він надав 05.06.2009 року книги обліку розрахункових операцій до РРО № 1 та № 2, а також контрольні стрічки за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року надати на перевірку не можливо оскільки вони втрачені. Також директор ПП «Алміг»пояснив, що в ході роботи на АЗС здійснювались повернення коштів споживачам, проте чеків на ці кошти представити немає можливості, оскільки їх немає в наявності.

Сукупність зібраних у справі доказів, дає підстави стверджувати що позивачем порушено вимог п. 4.8. розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року.

Так, відповідно до даної норми, якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити: дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги); відомості про товар (послугу); суму виданих коштів; номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку, де вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб'єкта господарювання і зберігаються протягом 3 років. У разі відсутності у суб'єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій.

Відповідно до встановлених обставин, позивачем не було складено та не забезпечено зберігання відповідних актів, чим допущено порушення п. 4.8. розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року.

Наслідком цього є порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2007 року в сумі 72026 грн. і за липень 2008 року 467 грн.

Крім того, суми повернення підлягають включенню до складу валових доходів на підставі п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновки суду І інстанції стосовно не виявлення цих порушень під час проведення перевірок позивача щодо контролю здійснення розрахункових операцій працівниками ДПІ у м. Чернівці двічі 04.09.2007 року та 18.01.2008 року не є обґрунтованими. Так 04.09.2007 року та 18.01.2008 року проводилась перевірка позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, тобто перевірялось дотримання позивачем ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності », «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами»тощо, натомість відповідно до акту перевірки від 17.06.2009 року проведена перевірка щодо своєчасності та повноти сплати податків та дотримання податкового законодавства.

Також перевіркою встановлено, що підприємством не включено до складу валових доходів отриману від ОСОБА_3 поворотну фінансову допомогу (внески коштів в касу підприємства, що відображено у додатку № 8 до акту перевірки), зокрема рух коштів по касі за 2007 рік в сумі 194927 грн., 2008 рік 338128 грн. та за І квартал 2009 року 17102 грн.

Суд І інстанції дійшов висновку, що вказані кошти на загальну суму 550157 грн. не можна рахувати поворотною фінансовою допомогою, оскільки фактично було укладено договір позики. При цьому не дотримано обовязкову його умову письмову форму, внаслідок чого цей договір є нікчемним, тобто не створює ніяких правових наслідків для сторін.

З даним висновком суду І інстанції не можливо погодитись, враховуючи наступне.

Доводи позивача про те, що отримані від ОСОБА_3 кошти в сумі 550157 грн. були спрямовані на поповнення статутного фонду не знайшло свого підтвердження. На підтвердження своїх тверджень позивач надає рішення № 2 Б/04 від 02.04.2007р. на суму 195000 грн., № 3 Б/04 від 01.04.2008 р. на суму 340000 грн., № 2Б/01 від 05.01.2009 р. на суму 18000 грн.

Проте відповідно до додатку № 1 до акту перевірки, за період діяльності з 01.04.2007 року по 31.09.2009 року статутний капітал ПП «Алміг»як і на момент створення становив 500000 грн. Вказане підтверджується також інформацією наявною в акті попередньої перевірки № 3231/23-1/30563294, який підписаний позивачем.

Суд І інстанції прийняв до уваги рішення № 2 Б/04 від 02.04.2007р. на суму 195000,00 грн., № 3 Б/04 від 01.04.2008 р. на суму 340000,00 грн., № 2Б/01 від 05.01.2009 р. на суму 18000,00 грн.

Разом з тим, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»№ 755 від 15.05.2003 року, відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 Закону). В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування (ч. 2 ст. 17 Закону № 755).

З аналізу ст. 19 Закону № 755 видно, що зміни відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі також підлягають державній реєстрації.

У позивача як на час проведення перевірки так і на час судового розгляду даної справи відсутні докази державної реєстрації змін щодо збільшення статутного фонду підприємства, що являється обовязком субєкта господарювання.

Окрім того, судом І інстанції не прийнято до уваги те, що ПП «Алміг»в І та ІV кварталах 2008 року повернуло ОСОБА_3 отримані від нього кошти на загальну суму 251702 грн.

Тобто, рішення позивача про збільшення статутного фонду не знайшли своєї реалізації шляхом внесення змін до статуту підприємства з подальшою реєстрацією цих змін, що передбачено законодавством, а тому відсутні підстави вважати отримані від ОСОБА_3 кошти в сумі 550157 грн. такими що були спрямовані на збільшення статутного фонду.

Натомість відсутність письмового укладення певного договору що визначав би нарахування процентів або іншої компенсації за користування коштами, а також часткове повернення в 2008 році отриманих коштів в сумі 251702 грн. дає підстави для висновку що вказані кошти являються поворотною фінансовою допомогою.

У відповідності до п.п. 1.22.2 п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334 від 28.12.1994 року, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

З огляду на це, висновки суду І інстанції щодо укладення між позивачем та ОСОБА_3 договору позики є безпідставними, оскільки обовязковою ознакою цього договору є те, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, вважає вірними висновки відповідача стосовно порушення позивачем п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абз. 1 п. 4.8 п. 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року, а також п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду І інстанції стосовно порушення відповідачем п. п. 4.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 10.08.2005 р. № 327.

Також, в акті перевірки № 2262/23-3/30563294 від 17.06.2009 року відсутні підписи посадових осіб субєктів господарювання.

Натомість апелянт вказує, проте не додає належних доказів, що підтвердили його доводи щодо відсутності директора ПП «Алміг»17.06.2009 року за юридичною адресою. При цьому зазначає, що відповідно до п. 4.9 Порядку № 327, відповідачем складено акт №206/23-3 «Щодо неможливості вручення та підписання акту виїзної документальної перевірки у звязку з відсутністю посадової особи ПП «Алміг»за юридичною адресою».

Вказані доводи суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не виконав обовязок щодо доказування вказаної обставини та не надав належних доказів, зокрема копії акту №206/23-3.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка. У відповідності до ч. 1 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", в редакції що діяла на час проведення перевірки позивача, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Тобто, перевірка проводилась за місцезнаходженням позивача, якому до того ж були вручені направлення на перевірку. Також, п. 4.2 Порядку № 327, визначає, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку. Таким чином відповідач мав ще достатньо часу для вручення позивачу та підписання ним акту перевірки.

Окрім того, відповідно до відмітки в акті перевірки директор ПП «Алміг»17.06.2009 року отримав копію акту перевірки.

Отже доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Разом з тим, наявність незначних порушень процедури оформлення результату перевірки контролюючим органом не може бути підставою для скасування прийнятих ним рішень, оскільки ці дії не впливають на суть та зміст виявленого факту порушення законодавства субєктом господарювання.

Потребує уваги також та обставина, що судом І інстанції, як на стадії відкриття провадження у справі так і на стадії підготовчого провадження справи до судового розгляду не дотримано вимог ст. ст. 107, 110 КАС України, зокрема не зобов'язано відповідача конкретизувати позовні вимоги в частині що стосується визнання протиправними дій відповідача, а також рішень які він оскаржує.

Наслідком цього стало недотримання судом І інстанції форми та змісту мотивувальної та резолютивної частин постанови суду, що визначені ст. 163 КАС України, зокрема не мотивовано які саме дії відповідача суд визнає протиправними та в чому вони полягають. Крім того в постанові невірно зазначено номер податкового повідомлення рішення яке суд скасував, а саме вказано рішення № 00027233/1 від 07.09.2009 року, в той час як відповідачем приймалось податкове повідомлення рішення № 0000270233/1 від 07.09.2009 року.

Також судом апеляційної інстанції встановлено процесуальне порушення, допущене судом І інстанції.

Так, відповідно до ухвали від 05.10.2010 року судом І інстанції призначено у справі аудиторську експертизу. При цьому, відповідно до мотивувальної частини даного рішення суд попередив експерта про кримінальну відповідальність відповідно до ст. ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обовязків у суді. Проведення експертизи доручено експерту ОСОБА_4 і на час провадження експертизи зупинено провадження у справі.

За результатами проведеного дослідження ФОП ОСОБА_4 надав суду висновок незалежного аудитора.

Правова оцінка даному висновку взагалі не надавалась судом І інстанції.

Однак, вказаний висновок і не можна рахувати висновком експертизи, оскільки він проведений не судовим експертом, як того вимагає ст. ст. 81, 82 КАС України і який має свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, посаду експерта, а приватним аудитором. Отже вказаний доказ не є допустимим.

Зазначене свідчить про порушення судом вимог статті 159 КАС, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Недотримання наведених вимог КАС України дало підстави вважати рішення таким, що прийняте з порушенням положень процесуального законодавства.

Отже постанова суду від 24.03.2011 року підлягає скасуванню, а в задоволенні позову належить відмовити.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, вирішив скасувати її та постановити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці задовольнити повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Алміг" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання дій неправомірними, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, - скасувати , прийняти нову постанову .

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Алміг" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправними дій та визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі "24" травня 2011 р.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Залімський І. Г.

Матохнюк Д.Б.