Ухвала суду № 16164539, 18.05.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/301/11

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Голота Л. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Голоти Л. О.

суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.

при секретарі: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

позивача - Волошенюк О.В.

відповідача - Юр'євський В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс-Аква" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс-Аква" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2011р. товариство з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду 14 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква» звернулося до Вінницького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав викладених в наданому запереченні вхід. №2930 від 13.05.2011р.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Вінниці (надалі-відповідач) була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Авіс-Аква» (надалі-позивач) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.10.2009р. 31.07.2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2009р. 30.06.2010р.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 21.10.2010 р. №2385/2330/35996819 (далі - Акт перевірки) та встановлено, що позивач порушив: вимоги п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника банку; порушення п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.10 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість , затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до спати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду податкової декларації з ПДВ за жовтень 2009р. на 7592 грн.

Позивач подав заперечення до ДПІ у м. Вінниці на акт перевірки від 21.10.2010р., яке останнім залишено без задоволення.

На підставі Акту перевірки від 21.10.2010р. ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення №0000592330/2 від 28.12.2010р. за порушення п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами розгляду скарг ТОВ «Авіс-Аква» податковими органами ДПІ у м. Вінниці, ДПА України у Вінницькій області, спірне податкове повідомлення рішення було залишено без змін, скарги позивача без задоволення.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закону) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ТОВ «Авіс-Аква» віднесено до складу податкового кредиту вартість наданих рекламних, інформаційних та маркетингових послуг: проведення тренінгів та надання консультацій персоналу компанії замовника з питань організації господарської діяльності відповідно до договору №МА/15 від 03.08.2009р., проте, доказів підтверджуючих даний факт при перевірці надано не було.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач уклав договір №МА/15 від 03.08.009р. з ТОВ підприємством «Авіс» про надання рекламних, інформаційних та маркетингових послуг. Зі змісту договору випливає, що ТОВ підприємством «Авіс» надає послуги позивачу, а саме: моніторинг споживчого попиту та продукцію, що реалізується на цільових товарних ринках; моніторинг та аналіз товарообороту, надання рекомендацій щодо його зростання; послуги марчандайзингу; послуги з проведення рекламних акцій; проведення тренінгів й надання консультацій персоналу компанії позивача.

Судом І інстанції досліджено додаткові угоди до договору №МА/15 від 03.08.2009р., в яких зазначено дата, час, місце та термін тренінгів, які будуть проведені для працівників позивача. Проте, в самих актах наданих послуг не вказано обсяги наданих послуг в натуральному вираженні, не конкретизовано об'єм та вартість послуг, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутній розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст та обсяги даних послуг.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем неправомірно віднесено до суми податкового кредиту з ПДВ витрати на отримання рекламних, інформаційних та маркетингових послуг від ТОВ підприємством «Авіс».

У відповідності до п.2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи (акт перевірки), генеральний директор та головний бухгалтер позивача підтвердили своїми підписами, що первинні документи (бухгалтерські) використані при перевірці достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання за перевіряє мий період відсутні.

За зазначених обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що позивач завищив заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість та відповідно відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення від №0000592330/2 від 28.12.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11388 грн., в т.ч. сума основного платежу 7592 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій 3796 грн.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 р. № 2181 - III (із змінами та доповненнями), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00 р. № 2181 - III (із змінами та доповненнями), контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків, у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Судова колегія, не знаходить підстав щодо визнання незаконним дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення про нарахування податкового зобовязання та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення, допущені ТОВ «Авіс-Аква».

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а вимоги апелянта - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс-Аква", залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 травня 2011 року .

Головуючий /підпис/ Голота Л. О.

Судді/підпис/ Курко О. П.

/підпис/ Совгира Д. І.

Копія вірна.

секретар