Ухвала суду № 1614714, 20.03.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

20березня 2008 року                                                                         справа № 22-а-3027/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Колеснік Г.А.

                                   Ляшенка Д.В.

при секретарі судового засідання

Чуріковій Я.О.за участю представників: від позивача:Потоцький О.В. – за дов. від 08.01.2008 р.    від  відповідача:Хандуріна Н.М. – за дов. від 10.10.2007р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у                          м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2007 рокупо адміністративній справі№ 2-а-4546/07 (суддя Галатіна О.О.)за позовомДержавного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” 

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у                          м. Донецьку

про

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

      Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2007 року у справі № 2-а-4546/07 (арк. справи 42-46) з мотивів обґрунтованості заявлених вимог задоволені позовні вимоги Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (арк. справи 2-3), внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2007 року                                      № 0000021330/2/16616/0/24-013 (арк. справи 4), яким застосований штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у сумі              109288 грн. 65 коп.

     Мотивами задоволення позовних вимог суд першої інстанції визначив безпідставне застосування штрафу відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ за відчуження активів, що знаходяться у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу, з огляду на  відсутність факту  відчуження активів, які перебували у податковій заставі.  

      В апеляційній скарзі (арк. справи 48-52) відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Податковий орган вважає застосування штрафу правомірним з огляду на те, що структурним підрозділом позивача здійснене надання вугілля своїм пенсіонерам та працівникам без згоди з податковим органом, що при наявності податкової застави підтверджує правопорушення, визначене підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Доводить, що витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 18 жовтня 2004 року засвідчує факт знаходження у податковій заставі усіх активів позивача, терміном дії до 17 жовтня 2009 року.     

       Представник позивача у судовому  засіданні відхилив доводи апеляційної скарги, просив постанову першої інстанції залишити без змін.         

       Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

       Позивач є державним підприємством, заснованим на державній формі власності (арк. справи 40-53), включений до ЄДРПОУ за номером 33161769. Перебуває на податковому обліку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, є платником податку на додану вартість, свідоцтво №40378750, має відокремлений підрозділ „Шахта Путилівська”.         

       06 лютого 2007 року головним державним податковим інспектором відділу погашення  прострочених податкових зобов’язань Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, проведено перевірку стану збереження активів відокремленого підрозділу „Шахта Путилівська” Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, які перебувають у податковій  заставі, за період з 17 січня 2006 року по 1 грудня 2006 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 6 лютого 2006 року №51/24-013/331611769 (арк. справи 13-15).

     Висновками акту перевірки встановлено, що у період з 17 січня 2006 року по грудень 2006 року шахта відпустила працівникам та пенсіонерам вугілля у кількості 469, 05  тонн на загальну суму 109 288 грн. 65 коп., при наявності податкового боргу, суми якого наведені у таблиці № 5 акту перевірки (арк. справи 14).

      На підставі висновків зазначеного акту перевірки керівником відповідача 21 травня 2007 року було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення (арк. справи 4), яким застосований штраф на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 109 288 грн. 65 коп. Спірним податковим повідомленням–рішенням відповідачем визначено, що позивачем порушені норми абзацу “а” підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

      Відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 вищезазначеного Закону у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

     Узгодження операцій із заставленими активами передбачене пунктом 8.6 статті 8 Закону, серед них підпунктом 8.6.1 визначено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. Абзацом “а” наведеного пункту передбачено узгодження операцій купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

      Штраф спірним податковим повідомленням-рішенням застосований відповідачем за те, що позивач здійснив відпуск вугілля працівникам та пенсіонерам шахти у кількості 469,05 тони з 17 січня 2006 року по грудень 2006 року на загальну суму 109288 грн. 65 коп. без узгодження з податковим органом.

     Проблемою даного спору є наявність або відсутність підстав для застосування штрафу.

     Ознаками підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17  Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, що означає, що обставинами, які підлягають встановленню в межах даної справи є: наявність податкового боргу та наявність податкової застави як способу забезпечення податкового зобов’язання платника податків не погашеного у строк, а також факт того, що відчужені саме активи, які перебувають у податковій заставі.

      Щодо наявності податкового боргу у період з 17 січня 2006 року по грудень 2006 року позивач та його структурний підрозділ мали податковий борг у певних розмірах, що посвідчується даними, наведеними у акті перевірки.

     Колегія суддів зазначає, що сума податкового боргу, яка мала місце станом на 17 січня 2006 року, в частині якого підпунктом 19.3.7 пункту 19.3 статті 19 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (в редакції Закону від 23 червня 2005 року № 2711-4) встановлено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” для платників податків – учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов’язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, обов’язкових платежів визначається з урахуванням особливостей, встановлених зазначеним Законом. Позивач є учасником зазначених розрахунків. Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що розмір податкового боргу, який повинен бути забезпечений податковою заставою, відповідачем не доведений.

      Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-12 (з наступними змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.

     Пунктом 8.1 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платників податків, що має податковий борг передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно закону та не потребує письмового оформлення.

     Відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова застава визначена як спосіб забезпечення податкового зобов’язання платника податків не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі не виконання забезпеченого податкової заставою податкового зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону (норма викладена в редакції Закону України                № 1255-4 від 18 листопада 2003 року і діє з 1 січня 2004 року).

     Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.

     Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі                          № 1-9/2005 положення підпункту 8.2.2 зазначеного Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

      Відповідно до пункту 4 резолютивної частини наведеного рішення, положення абзацу 2 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

     Статтею 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР передбачено, що Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього закону (Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим).

     У разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

      Згідно статті 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України. Активи позивача знаходилися у податковій заставі на дату набуття чинності наведеним рішенням, а саме 24 березня 2005 року, отже з дня прийняття зазначеного рішення немає правових підстав для розповсюдження податкової застави на усі активи як у минулому, так і у майбутньому, та відповідачем повинні бути внесені зміни в Державний реєстр обтяжень лише на майно, вартість якого відповідає сумі податкового боргу позивача.

      З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що розмір податкової застави повинен відповідати сумі податкового боргу. До сьогоднішнього дня відповідачем  зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не внесені, не зважаючи на те, що за даними балансу структурного підрозділу, про що зазначено актом перевірки, активи позивача значно перевищують податковий борг.

     Предметом відчуження за спірними господарськими операціями було вугілля, яке відповідно до Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18 листопада 2003 року № 1255-4, що діє з 1 січня 2004 року, входить до рухомого майна. Останнім реченням пункту 1.17 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону. Стаття 5 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” передбачає, що предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

       Відповідно до статті 11 наведеного Закону обтяження рухомого майна реєструється в державному реєстрі в порядку, встановленому цим законом.

       Розділом 6 зазначеного Закону визначені публічні обтяження, до яких відповідно до пункту 1 статті 37 належить податкова застава. Статтею 38 цього Закону передбачено, що при публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган. Права та обов’язки суб’єктів публічного обтяження встановлюються законом. Публічне обтяження відповідно до статті 39 зазначеного Закону підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п’яти днів із дня винесення відповідного рішення на підставі якого воно виникає. Обов’язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації.

      Відповідач не надав витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо реєстрації податкової застави стосовно реєстрації вугілля, яке було надане структурним підрозділом позивача своїм працівникам та пенсіонерам, як предмету податкової застави.         

      Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у спірних відносинах відповідачем не доведений факт відчуження активів, які перебували у податковій заставі.

       Колегія суддів не приймає посилання відповідача на витяг від 18 жовтня 2004 року (арк. справи 13), з огляду на те, що  відповідач не надав витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо реєстрації податкової застави стосовно реєстрації вугілля, яке було надане структурним підрозділом позивача своїм працівникам та пенсіонерам, як предмету податкової застави.                               .

     З урахуванням вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначені до рішень суб’єктів владних повноважень, колегія суддів зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

      Колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

     Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений правильно.

     Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

      Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2007 року у справі № 2-а-4546/07 – залишити без задоволення.

      Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2007 року у справі № 2-а-4546/07 – залишити без змін.

       Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 березня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 березня 2008 року. 

       Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                   Р.Ф. Ханова

Судді                                                                                                                 Г.А. Колеснік 

                                                                                                                           Д.В. Ляшенко

З оригіналом згідно: Суддя                                                      Р.Ф. Ханова