Рішення № 16143558, 23.05.2011, Василівський районний суд Запорізької області

Справа №2-565

                                                                                                                        2011 рік          

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 року Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Носика М.А.

при секретареві: Писаренко К.В.

за участю: позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати, оплати правці в надурочний час, відпускних, компенсації за затримку їх виплати, вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, суд,

ВСТАНОВИВ:

          06 листопада 2007 року до Михайлівського районного суду Запорізької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 У позовній заяві зазначено, що 20 березня 2003 року між позивачкою ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_3 укладено трудовий договір. У зв’язку із систематичним порушенням трудового законодавства 22 серпня 2007 року ОСОБА_1 була вимушена звільнитися за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням. Однак у день звільнення ОСОБА_3 не провів з ОСОБА_1 розрахунок. Позивачка просила суд стягнути з відповідача не виплачену заробітну плату за липень 2007 року у розмірі 367 грн. 40 коп., не виплачені відпускні за 2007 рік у розмірі 269 грн., не виплачену компенсацію за не використані щорічні відпустки за 2003, 2004, 2005, 2006 роки у розмірі 1087 грн., не виплачену вихідну допомогу при звільненні за ст.38 КЗпП України, у зв’язку із порушенням роботодавцем КЗпП України у розмірі 1193 грн., не виплачену оплату праці в надурочний час за період з 20 березня 2003 року по 22 серпня 2007 року у розмірі 16052 грн. 98 коп., пеню за кожний день прострочки за весь час затримки по день фактичного розрахунку станом на 01 листопада 2007 року у сумі 941 грн. 50 коп.

          Позивачка ОСОБА_1 неодноразово збільшувала та доповнювала позовні вимоги. 13 грудня 2010 року ОСОБА_1 подала до Михайлівського районного суду оновлену позовну заяву. Позивачка просить суд допустити негайне виконання судового рішення у частині стягнення з ОСОБА_3 заробітної плати за липень 2007 року у розмірі 398 грн. 39 коп., стягнути з відповідача заборгованість по виплаті відпускних за 2007 рік у розмірі 323 грн. 76 коп., заборгованість по виплаті компенсації за невикористані відпустки за 2003-2006 роки у розмірі 908 грн. 50 коп., вихідну допомогу при звільненні у розмірі 1193 грн. 73 коп., заборгованість по оплаті в надурочний час у розмірі 16052 грн. 98 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 16222 грн. 64 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати у розмірі 14173 грн. 73 коп., відшкодувати моральну шкоду грошовою сумою у розмірі 3000 грн.

          Справа розглядалася Михайлівським районним судом неодноразово.

          Ухвалою Михайлівського районного суду від 18 березня 2011 року задоволено заяву позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Мовчану О.Г. Ухвалою голови Михайлівського районного суду від 07 квітня 2011 року у порядку ст.116 ЦПК України цивільна справа направлена до Василівського районного суду для розгляду по суті.

          У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свій позов підтримала та просить задовольнити за підставами, що викладені нею у письмовій формі.

          Представник позивачки ОСОБА_2 вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими.

          Відповідач ОСОБА_3 заперечує проти позову та суду пояснив, що ОСОБА_1 дійсно працювала у нього продавцем і звільнена за власним бажанням. Однак заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам не має. Відпустка у 2003-2006 роках ОСОБА_1 надавалася, однак документи не збереглися. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

          Представник відповідача адвокат ОСОБА_4 вважає необхідним відмовити у задоволенні позову. Позов є необґрунтованим, відсутні належні докази.

          Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона працює заступником начальника відділу територіальної інспекції праці у Запорізькій області. Вона проводила перевірку додержання трудового законодавства за скаргою ОСОБА_1 В результаті перевірки було встановлено, що із загальної кількості порушень у ПП ОСОБА_3, про які зазначала ОСОБА_1, знайшов лише підтвердження факт невиплати компенсації при звільненні за невикористані відпустки за 2003-2006 роки. ОСОБА_3 не надав підтвердження надання позивачці щорічних відпусток у вказані роки.

          Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працювала продавцем разом з ОСОБА_1 у магазині ПП ОСОБА_3 і їй відомо, що на протязі робочого дня надавався час для обіду. Надурочно вони не працювали. Заробітна плата виплачувалася вчасно та у повному обсязі. Відпустка ОСОБА_1 надавалася щорічно. ОСОБА_1 порушувала трудову дисципліну, тому у неї виник конфлікт із ПП ОСОБА_3

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, оглянувши матеріали справи, суд вважає, що дана позовна заява підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав:

Судом встановлено, що 20 березня 2003 року між ПП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено трудовий договір, згідно якого ОСОБА_1 прийнята на роботу продавцем (т.1 а.с.9).

02 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до ПП ОСОБА_3 із заявою про надання їй щорічної відпустки із збереженням заробітної плати строком на 20 календарних днів з 02 серпня 2007 року (т.1 а.с.6).

06 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до ПП ОСОБА_3 із заявою про розірвання трудового договору з 22 серпня 2007 року за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням у зв’язку із порушенням вимог трудового законодавства та умов трудового договору (т.1 а.с.7).

22 серпня 2007 року трудовий договір між сторонами розірваний за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням. Із підставою звільнення ОСОБА_1 погодилася, про що свідчить її підпис про звільнення у трудовому договорі. Запис засвідчений печаткою Михайлівського районного центру зайнятості Запорізької області (т.1 об. а.с.9).

В день звільнення позивачка ОСОБА_1 отримала заповнену трудову книжку, з нею проведено розрахунок. Разом з тим, відносно певних сум при звільненні виник трудовий спір.

18 листопада 2009 року підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 припинена (т.3 л.д.241).

Згідно ст.83 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки», у випадку звільнення працівнику виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Згідно розглянутих табелів обліку та розрахунково-платіжних відомостей (т.2 а.с.21-38, 39-40), результатів перевірки Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області від 12 грудня 2008 року (т.3 а.с.95), відсутні докази надання позивачці ОСОБА_1 щорічних відпусток у 2003-2006 роках.

Тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні відпустки за 2003-2006 роки у розмірі 908 грн. 50 коп.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_6 в частині, що ОСОБА_1 надавалися відпустки у 2003-2006 роках, постільки свідок не змогла суду пояснити, коли та якої тривалості надавалися такі відпустки. Відповідач ОСОБА_3 не надав суду доказів надання позивачці відпусток у вказаний період.

В іншій частині позову у задоволенні слід відмовити.

Згідно ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) виплачується вихідна допомога не менше тримісячного середнього заробітку.

Однак з ОСОБА_1 припинено трудовий договір по ст.38 КЗпП України, за власним бажанням, а не у зв’язку із порушення ПП ОСОБА_3 законодавства про працю та трудового договору.

Суд критично оцінює посилання позивачки на запис у трудовій книжці (т.1 а.с.5) на обгрунтування позовної вимоги про виплату вихідної допомоги при звільненні за ч.3 ст.38 КЗпП України. Постільки записи до трудової книжки вносяться на підставі відповідного документа, в даному випадку, на підставі трудового договору між сторонами. До трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, що не відповідає запису у трудовому договорі. Однак запис до трудової книжки зроблено не відповідачем, а відповідним працівником Михайлівського районного центру зайнятості, постільки у випадку укладення трудового договору, однією із сторін якого є приватний підприємець, записи до трудової книжки проводяться працівниками центру зайнятості. Крім того, з огляду запису №8 розділу «Відомості про роботу» трудової книжки ОСОБА_1, вбачається, що запис «ч.3»дописано після того, як зроблено запис відомості про звільнення.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущенні.

Позивачка ОСОБА_1 не надала суду доказів наявності заборгованості по заробітній платі за липень 2007 року, заборгованості по виплаті відпускних за 2007 рік, виконання надурочних робіт у 2003-2007 роках.

Позивачка ОСОБА_1 визнала, що щорічна відпустка у серпні 2007 році їй була надана.

ОСОБА_1 неодноразово зверталася зі скаргами до Територіальної інспекції праці у Запорізькій області, до прокуратури, про порушення, на її думку, трудового законодавства ПП ОСОБА_3 За її скаргами проведено численні перевірки.

Як слідує із результатів перевірки Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області від 22 листопада 2007 року №1815 (т.1 а.с.70), від 12 грудня 2008 року (т.3 а.с.95), постанов судді Михайлівського районного суду від 12 листопада 2007 року (т.3 а.с.26), від 24 лютого 2008 року (т.3 а.с.27), Акту перевірки від 28 лютого 2008 року (т.3 а.с.23-24), протоколу про адміністративне правопорушення від 28 лютого 2008 року (т.3 а.с.25), порушення вимог ст.ст.66,67,72 КЗпП України не виявлено. Не встановлено наявності заборгованості по заробітній платі за липень 2007 року, заборгованості по заробітній платі за час щорічної відпустки у 2007 році, виконання надурочних робіт у 2003-2007 роках.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Однак відповідач ОСОБА_3 не є підприємством, установою чи організацією. До листопада 2009 року він був приватним підприємцем. Суд не вбачає його вини у невиплаті компенсації за невикористані щорічні відпустки за 2003-2006 роки, постільки ОСОБА_3 вважав, що ОСОБА_1 такі відпустки отримала. Заробітна плата за вказаний період виплачувалася щомісяця. Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що ПП ОСОБА_3 надавав їй та ОСОБА_1 необхідний час відпочинку за їх вимогою. У ОСОБА_3 не було юрисконсульта та інспектора відділу кадрів для правильного ведення документації та недопущення порушень трудового законодавства. Крім того, між сторонами у 2007 році виник трудовий спір, у тому числі з питання виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суду не надано доказів, що невиплата ОСОБА_3 при звільненні компенсації за невикористані щорічні відпустки за 2003-2006 роки у розмірі 908 грн. 50 коп. призвела до моральних страждань ОСОБА_1, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Дійсно, ОСОБА_1 виконувала роботу продавця у магазині ПП ОСОБА_3 Разом з тим, слід зазначити, що приватний підприємець забезпечував позивачку роботою, щомісяця платив заробітну плату. Позивачка не надала доказів, що вона зверталася у 2003-2006 роках до ОСОБА_3 з приводу надання їй щорічної відпустки.

Позовні вимоги про компенсацію ОСОБА_1 втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати у розмірі 14173 грн. 73 коп. також задоволенню не підлягають. Не передбачено нарахування такої компенсації у зв’язку із невиплатою компенсації за невикористані щорічні відпустки за 2003-2006 роки.

Сплату судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи слід покласти на відповідача.

          Керуючись ст.ст.221,233 ч.2 КЗпП України, ст.ст.10,60,88,209,212,215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково:

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 908 (дев’ятсот вісім) грн. 50 коп.

          В іншій частині позову у задоволенні відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в доход держави у розмірі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн. (отримувач: Державний бюджет Василівського району 22050000, Код ЄДРПОУ - 34677040, р/р 31219259700044, банк одержувача: ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015).

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                     М.А. Носик