Ухвала суду № 1613444, 13.03.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 Ухвала

Іменем України

13 березня 2008 року                                                                          справа № 22-а-2806/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Бадахової Т.П.

                                   Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання

за участю прокурора:

представників: Вартанова О.М. – за посвід. № 2790 від позивача:Свідерська О.А. - директор

Борозенцев С.В. – за дов. від 13.03.2008р.від першого відповідача:

від другого відповідача:Кононенко В.Ф. – за дов. від 18.12.2007р.

не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у                                 м. Краматорськуна постанову Донецького окружного адміністративного судувід 29 листопада 2007 року   по адміністративній справі№ 2-а-6665/07 (суддя Могильницький М.С.)за позовомПриватного підприємства „Атрі” м. Краматорськ

до

про

за участю

1) Державної податкової інспекції у                                 м. Краматорську

2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

прокурора Донецької області

ВСТАНОВИЛА:  

        Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2007 року у справі № 2-а-6665/07 частково задоволений позов Приватного підприємства „Атрі” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, внаслідок чого зобов’язано першого відповідача надати другому відповідачу висновок про відшкодування позивачу з Державного бюджету України залишку суми бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за травень 2007 року у розмірі 111103 грн., у іншій частині позовних вимог відмовити.                                                                                                           

      В апеляційній скарзі перший відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.  

       Скаржник доводить, що відшкодування податку на додану вартість є неможливим, оскільки не підтверджено факт надходження сум податку до бюджету відповідно до пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не проведені  всі зустрічні перевірки правомірності відшкодування податку на додану вартість до кінцевого виробника. Прокурор під час апеляційного розгляду справи підтримав позицію податкового органу, викладену у апеляційній скарзі.  

       Позивач під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив, і просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.         

      Апеляційний перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів апеляційної скарги.

       Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

       Як платник податку на додану вартість позивач 20 червня 2007 року подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за травень 2007 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 111103 грн. (код рядка 25, 25.1).

      Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2007 року у сумі 111103 грн., частина якої заявлена у даній справі до відшкодування, підтверджена довідкою від 10 серпня 2007 року № 1364/23-3-33620412. Зазначена довідка складена за результатами виїзної позапланової перевірки як засобу реалізації першим відповідачем владних управлінських функцій відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

       Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідній сумі першим відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

       Порядок перевірки першим відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

     Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

       З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

       Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі.

       Як вбачається з пояснень та апеляційної скарги першого відповідача підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку перший відповідач вважає неотримання всіх результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

      Колегія судів зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

      Колегія судів зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з  надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

      Стосовно контрагента позивача ВАТ „ММК ім. Ілліча” колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.          

      Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального права.

      Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2007 року у справі                   № 2-а-6665/07 – залишити без задоволення.   

       Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2007 року у справі № 2-а-6665/07– залишити без змін.

        Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 березня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 14 березня 2008 року.

        Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                         Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                      Т.П. Бадахова

                                                                                                                 М.Г. Сухарьок

З оригіналом згідно:

Суддя                                                     Р.Ф. Ханова