Постанова № 16127024, 31.05.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/967/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Маренича І.В.

секретаря судового засідання Столяра О.О.

за участю представників позивача Непийводи В.В. Ватаманюка В.В.

представників відповідача Федонюк Ю.В., Кавценюка М.І., Маниліч Л.І.;

представника прокуратури м.Чернівці Мельничук Н.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "Арго" доДержавної податкової інспекції у Хотинському районі Чернівецької областіпро скасування податкового повідомлення-рішення №0000102300/0 від 06 квітня 2011 року ,

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ ВКТ «Арго» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Хотинському районі про скасування податкового повідомлення рішення №0000102300/0 від 06 квітня 2011 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки поданої декларації з податку на додану вартість, порушень законодавства з боку ТОВ ВКТ «Арго» щодо достовірності суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не встановлено. Проте на момент складання довідки, а саме станом на 19.01.2011 року сума бюджетного відшкодування не підтверджена, оскільки відповіді з органів ДПС на обліку в яких перебувають контрагенти позивача.

В акті перевірки від 29.03.2011 року №7/23-00/22836526 на думку позивача помилково зроблено висновок про порушення порядку заповнення додатку 2 до декларації по ПДВ за листопад 2010 року. На думку позивача додаток 2 до вказаної декларації був складений відповідно до порядку складання додатка 2 та згідно наказу ДПА України від 17.03.2008 року №159.

Окрім того, позивач стверджує, що при проведенні перевірки інспектором ДПС допущено ряд грубих порушень наказу ДПА України від 10.08.2005 року №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», а саме:

п. 1.5. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

п. 1.6. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

п. 1.7. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Позивач вважає вищезазначену відмову у бюджетному відшкодуванні коштів безпідставною, а податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував. У письмових запереченнях відповідач зазначає, що Документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ ВКТ«Арго» проведена на підставі п.п.20.1.4. п.20.1 статті 20, підпункту 75.1.2. п.75.1 статті 75, підпункту 78.1.8. п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ та відповідно до Закону України від 03.04.1997р. №168/97- ВР «Про податок на додану вартість». В процесі перевірки виявлено порушення порядку заповнення довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за листопад 2010 року).

Відповідач вважає, що твердження позивача про те, що інспектором ДПС при проведенні перевірки допущено ряд грубих порушень наказу ДПА України №327 від 10.08.2005р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавств»не відповідає дійсності та не може бути підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідач вважає, що документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ ВКТ «Арго»була проведена відповідно до вимог чинного законодавства, правомірно та обґрунтовано відмовлено ТзОВ ВКТ «Арго»в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 423080 грн., прийняте за результатами акту перевірки податкове повідомлення-рішення від 06.04.2011р. за №0000102300/0 являється відповідним до норм чинного законодавства.

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Хотинському районі станом на 19.01.2011 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами якої складено довідку № 0001/1600/22836526 від 19.01.2011 року.

Згідно вказаної довідки 19 січня 2011 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ ВКТ «Арго» код ЄДРПОУ 22836526 поданої за листопад 2010 року (дата реєстрації в податковому органі - 30.12.2010 року вхідний №9005812568).

Водночас, судом встановлено, що з довідки випливає наступне: податкова декларація з ПДВ за листопад 2010 року подана за повною формою, наявні усі необхідні до неї додатки; платник ТОВ ВКТ «Арго» відповідає вимогам Податкового Кодексу України, щодо наявності права на отримання бюджетного відшкодування;

Згідно висновку вказаного акту проведеною перевіркою порушень не встановлено. В довідці зазначено, що за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 423080,00 грн., що пов'язано з не підтвердженням податкового кредиту жовтня 2010 року (на кінець перевірки від органів ДПС за місцем реєстрації основних постачальників інформація не находила).

29 березня 2011 року працівниками Державної податкової інспекції у Хотинському районі проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ВКТ «Арго» з питань достовірності декларування заявленого до відшкодування з бюджету на рахунок платника у банку суми податку на додану вартість за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки за №7/23-00/22836526 від 29.03.2011 року. В акті перевірки встановлено порушення порядку заповнення додатку 2 до декларації по ПДВ за листопад 2010 року.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований платником ПДВ з 07.12.1999року. Позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року, в рядку 25.1. якої зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 423080 грн. До декларації додано заяву від 20.12.2010р. про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 423080 грн.

Відповідачем за результатами перевірки підтверджено право на податковий кредит з податку на додану вартість, задекларованому у листопаді 2010 року у сумі 423080 грн., однак відмовлено у бюджетному відшкодуванні.

Згідно довідки Державної податкової інспекції у Хотинському районі з усіх органів ДПС на обліку в яких перебувають контрагенти по яким направлено запити ДПІ у Хотинському районі отримано відповіді з підтвердженням даних зазначених в запитах, а саме в отриманих відповідях підтверджено господарські відносини з контрагентами позивача.

06 квітня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102300/0, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні по ПДВ в сумі 423080 грн. на розрахунковий рахунок в банку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, представника прокуратури, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість» (чинним на момент виникнення правовідносин).

Згідно п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на момент виникнення правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту підтверджується матеріалами справи та безпосередньо висновками перевірки відповідача.

Порядок визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню регламентується п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на момент виникнення правовідносин). Згідно п.п.7.7.1. п. 7.7. ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2. п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на момент виникнення правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 Закону, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктами 7.7.3. та 7.7.4. п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на момент виникнення правовідносин) визначено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 15.3.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинним на момент виникнення правовідносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У відповідності до п.п.7.7.11. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на момент виникнення правовідносин), не має права на отримання бюджетного відшкодування особа: яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

З матеріалів справи вбачається, а також встановлено актом перевірки, що позивач не є особою, яка не має права на отримання бюджетного відшкодування, що підтверджується довідкою відповідача.

Суд вважає безпідставним твердження відповідача, що відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування зумовлено порушенням пункту 3 Розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 20 травня 2010 року № 2275 -VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 5.12 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 166 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.99 за № 250/2054).

Зазначеною нормою законодавства позивачу надано право, а не встановлено обовязок у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

На підставі аналізу зазначених вище норм законодавства, суд доходить висновку, що позивач є особою, яка має право на отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, відмова у бюджетному відшкодуванні є неправомірною.

У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Хотинському районі не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,71,94,157, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000102300/0 від 06 квітня 2011 року, винесені ДПІ у Хотинському районі .

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 31 травня 2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 04 червня 2011 р.

Суддя Маренич І.В.