Постанова № 16127020, 10.06.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2011 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/1157/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ватаманюка Р.В.; секретаря судового засідання - Антонюка О.В.;

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 6.06.2011р. №480/33); ОСОБА_2 (довіреність від 6.06.2011р. №478/33); ОСОБА_3 (довіреність від 12.05.2011р. №461/33);

представників відповідача: ОСОБА_4 (довіреність від 7.06.2011р. №6591/10-012); ОСОБА_5 (довіреність від 26.04.2011р. №2323/10-012);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост» доДержавної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.06.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду 24.05.2001 року адміністративному позові товариство з додатковою відповідальністю «Трансмост»(далі - Позивач) просило суд: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі Відповідач ) у вигляді висновків, зазначених в листі №5178/10/15-110 від 12.05.2011р.; визнати декларацію з податку на прибуток підприємства поданою належним чином; провести належним чином в базі даних ДПС декларацію з податку на прибуток підприємства.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив наступне.

На виконання вимог Податкового кодексу України та Інструкції з підготовки і подання документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджено наказом ДПА України №233 від 10.04.2008р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за №320/15011 (далі Інструкція №233) 10.05.2011 р. в електронному вигляді позивач надіслав в електронному вигляді на поштову скриньку ДПА України Декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал. Підтвердженням передачі позивачем Декларації та отримання її органом ДПС є повідомлення про отримання. Підтвердженням відповідності встановленій формі та вимогам є надіслана від ДПС України перша квитанція.

Згідно ст. 49.8 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС України є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа, відповідність його затвердженому стандарту, результати перевірки, тощо. Так, 10.05.2011р. позивач отримав у електронному вигляді другу квитанцію, зі змісту якої видно, що декларацію доставлено та прийнято районного рівня Державною податковою адміністрацією України, тобто, Державною податковою інспекцією у м. Чернівці.

Вразі допущення помилки, при заповненні та оформленні податкових документів, згідно п.7.6. розділу III Інструкції №233, платнику податків надсилається друга квитанція про неприйняття такого документу із зазначенням причин. Як видно із вищевикладеного, такого змісту квитанція позивачеві не надсилалась органами ДПС, та позивачем не отримувалась.

Відповідач 12.05.2011р. надіслав в письмовому вигляді лист (вих. №5178/10/15-110) про податкову звітність. Зі змісту цього повідомлення Позивач стало відомо, що його декларації присвоєно статус «Не визнано, як податкова декларація».

Позивач вважає, що висновки, зазначені в листі №5178/10/15-110 від 12.05.2011р. є необґрунтованими і безпідставними. (а.с. 3-4).

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом 24.05.2011 року подав суду заперечення з таких підстав.

Враховуючи те, що з 10.05.2011 р. на підприємстві позивача розпочато документальну планову перевірку, а підприємство в порушення ст. 50 Податкового кодексу України саме 10.05.2011р. подало декларацію податку на прибуток за І квартал 2011р. Крім того, з 18.03.2011 р. по 26.05.2011 р. на підприємстві тривала документальна позапланова перевірка за постановою слідчого (за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р.) і тому враховуючи зазначені обставини позивач у поданій декларації з податку на прибуток, не мав права проводити коригування показників за період який підлягає перевірці.

Доводи позивача в позовних вимогах спростовуються саме ст. 50 Податкового кодексу України, оскільки декларація з податку на прибуток подана фактично 10.05.2011р., тобто саме на дату проведення перевірки контролюючим органом.

12.05.2011 р. підприємству надіслано рекомендованого листа з повідомленням вручення (№ 5178/10/15-110) в якому повідомлено, що у відповідності до статей 48 та Податкового Кодексу України, а також Наказу № 827 від 31.12.2008 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України»декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року присвоєно статус «Не визнано, як податкова декларація».

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача позов не визнали посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

10.05.2011 р. в позивач електронному вигляді надіслав на поштову скриньку ДПА України декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал. (а.с. 6-7).

Підтвердженням передачі позивачем Декларації та отримання її органом ДПС є повідомлення про отримання звітності. Підтвердженням відповідності встановленій формі та вимогам є надіслана від ДПС України перша квитанція. (а.с. 8-9).

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС України є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа, відповідність його затвердженому стандарту, результати перевірки, тощо.

10.05.2011р. позивач отримав у електронному вигляді другу квитанцію, зі змісту якої видно, що декларацію доставлено та прийнято районного рівня Державною податковою адміністрацією України, тобто, відповідачем. (а.с. 10).

12.05.2011р. відповідачем надіслано в письмовому вигляді лист (вих. №5178/10/15-110) про податкову звітність. Згідно якого декларації з податку на прибуток підприємства присвоєно статус «Не визнано, як податкова декларація». (а.с 5).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 49.8 Податкового Кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Подана позивачем декларація відповідає вказаним вимогам.

Згідно ст. 49.9. Податкового Кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до ст. 49.10. Податкового Кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно п. 7 Розділу III Інструкції №233 визначено порядок подання податкових документів в електронному вигляді, дотримуватись якого зобов'язані платники податків та податкові органи. Так, цим же пунктом обумовлено, що після отримання від платника податків податкового документа в електронному вигляді, органи ДПС проводять його розшифровку та перевірку відповідності. Після вчинених дій орган ДПС надсилає платнику податків, також в електронному вигляді першу квитанцію, яка, відповідно п. 7.4 розділу III Інструкції є підтвердженням передачі документів до органу ДПС.

Судом встановлено, що 10.05.2011 р. позивач в електронному вигляді надіслав на пошту електронному вигляді надіслав на поштову скриньку ДПА України декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал та згідно першої та другої квитанції її прийнято районного рівня Державною податковою адміністрацією України, тобто, Державною податковою інспекцією у м. Чернівці.

Виходячи з норм наведених норм законодавства України та отриманих позивачем повідомлення, першої та другої квитанцій вбачається, що декларація з податку на прибуток підприємства подана позивачем вчасно, оформлена у відповідності вимог податкового законодавства, та прийнята як в ДПА України, так і у відповідача без зауважень.

Тому суд не погоджується з твердженням відповідача, що позивач подав уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом, що і стало підставою для спірного висновку.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач вчиняючи спірні дії (щодо висновку «Не визнано, як податкова декларація») діяв в супереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема в супереч повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому такі дії підлягають визнання протиправними.

При цьому з врахуванням приведених положень ПК України, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача, буде зобовязання відповідача визнати декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року по ТДВ «Трансмост», код ЭДРПОУ 14262749 (№9003086041 від 10.05.2011 року) поданою належним чином та провести належним чином в базі даних ДПС. Такий спосіб заходу може бути обраний судом у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України і буде сприяти повному та прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність вчинених дій (висновків).

Таким чином суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернівці у вигляді надання висновків, зазначених в листі №5178/10/15-110 від 12.05.2011р.

3.Зобовязати Державну податкову інспекцію у м. Чернівці визнати декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року по ТДВ «Трансмост», код ЭДРПОУ 14262749 (№9003086041 від 10.05.2011 року) поданою належним чином та провести належним чином в базі даних ДПС.

4.Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост»судові витрати у розмірі 3.40 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову складено в повному обсязі 14 червня 2011 року.

Суддя Р.В. Ватаманюк