Постанова № 16126802, 30.05.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2011 р.

13 год.55 хв.Справа № 2-а-506/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представників позивача Копилової О.М., Авер'янової С.Б., представника відповідача Шевченка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" (позивач) просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 0004742301/0 від 24.12.2010 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 90000 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 45000 грн. Позивач посилається на те, що рішення не відповідає законодавству, суперечить обставинам фінансово-господарської діяльності та даним бухгалтерського і податкового обліку підприємства. Висновок ДПІ про нікчемність правочину, укладеного з ТОВ "С.Дж.Р.Групп", є невірним, розрахунки за договором поставки проведені грошовими коштами в безготівковій формі через банківські рахунки, факт отримання обладнання підтверджується товарними, податковими накладними. Обладнання придбавалось для використання у господарській діяльності, воно є в натурі, його можна оглянути. Позивач вважає, що законодавчими нормами не покладений обов'язок перевіряти статус контрагента, наявність у нього трудових ресурсів, умов для виробництва, зберігання та транспортування. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для останнього. Вважає, що державною податковою інспекцією при визнанні нікчемним договору були перевищені повноваження, оскільки ці висновки ґрунтуються на припущеннях, а не достовірно встановлених фактах. Податковий кредит позивача підтверджується належним чином складеними податковими накладними та іншими первинними документами.

Представники позивача прибули в судове засідання, просять задовольнити позов.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні проти позову заперечує, посилається на те, що у ТОВ "С.Дж.Р.Групп" створила група осіб з метою прикриття власної незаконної діяльності, директор ТОВ "С.Дж.Р.Групп" гр.-н ОСОБА_4 18.08.10 дав свідчення слідчим органам про те, що дане підприємство він зареєстрував на прохання знайомого за винагороду без мети здійснення ним будь-якої фінансово-господарської діяльності. Угода між позивачем та ТОВ "С.Дж.Р.Групп" є нікчемною, оскільки суперечить ЦК України, моральним засадам суспільства, волевиявленню учасника правочину, укладені особою, яка не мала відповідних повноважень, укладені тільки для документування факту придбання обладнання. Податкові накладні підписані особою іншою, ніж директор ТОВ "С.Дж.Р.Групп", відсутні акт приймання-передачі обладнання, товарно-транспортні накладні, не доведена реальність місцезнаходження майна. ТОВ "С.Дж.Р.Групп" видавались податкові та видаткові накладні, інші документи з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Угоди позивача з даним підприємством відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків. Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що однією з обов'язкових вимог включення до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету. Якщо постачальник продукції не сплатив ПДВ з угоди придбання обладнання, покупець не має права відносити сплачені суми до податкового кредиту. Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Приватне підприємство "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" є юридичною особою, платником податків, здійснює діяльність у сфері виробництва біопалива. В грудні 2010 року фахівцями податкової інспекції була проведена документальна невиїзна перевірка приватного підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по правових відносинах з ТОВ "С.Дж.Р.Групп" з 01.01.09 по 01.12.10, за наслідками якої був складений акт від 14.12.10 № 5332/23-3/34286393. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 пп.7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 та 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого підприємством занижено ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету на суму 90000 грн., в т.ч. в лютому 2010 року на суму 73440 грн., у березні 2010 року на суму 8378 грн., у квітні 2010 троку на суму 8232 грн. Так, у лютому 2010 року у позивача були взаємовідносини з підприємством ТОВ "С.Дж.Р.Групп" (м. Київ), останнє поставило позивачу обладнання за договором № 11 від 15.02.10 на загальну суму 540000 грн. (у т.ч. ПДВ 90000 грн.), а саме: дробилку, аєродинамічну сушарку, прес для пресування фітомаси у топливні брикети, станок для пакування у плівку. ТОВ "С.Дж.Р.Групп" (м. Київ) видало позивачеві податкові накладні № 250210 від 25.02.10 на суму 100000 грн. (в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.) та № 260210 від 26.02.10 на суму 440000 грн. (в т.ч. ПДВ 73333,33 грн.) Суми податку на додану вартість були включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, в декларації з ПДВ за лютий 2010 року. На думку ДПІ, позивач неправомірно включив до податкового кредиту суму 90000 грн., оскільки з протоколу допита директора ТОВ "С.Дж.Р.Групп" ОСОБА_4 від 18.08.10 вбачається, що він дав згоду бути директором підприємства за щомісячну винагороду, але ніякої діяльності від його імені не здійснював. За висновком податкової інспекції, дане товариство створила група невстановлених осіб з метою прикриття власної незаконної діяльності для ухилення від сплати податків, видачі податкових накладних без мети здійснення реальної господарської діяльності. Угоди між позивачем та ТОВ "С.Дж.Р.Групп" податкова інспекція вважає нікчемними, оскільки їх зміст суперечать ЦК України, моральним засадам суспільства, волевиявленню учасника правочину, укладені особою, яка не мала відповідних повноважень, укладала угоди тільки з метою документування господарських операцій. ДПІ вказує на відсутність акту приймання-передачі обладнання, товарно-транспортних накладних, що свідчить про не доведеність реальності операції, невідоме місцезнаходження майна.

За висновками перевірки державною податковою інспекцією у м. Херсоні було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2010 року № 0004742301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 90000 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 45000 грн. Дане рішення є предметом спору.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг). Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Здійснення господарської операції з придбання обладнання підтверджуються відповідними платіжними та іншими первинними документами (договорами, накладними). Позивач надав суду докази оренди земельної ділянки в с. Андрієвичи Ємельчинського району Житомирської області з розташованими на ній виробничими будівлями для виробництва дерев'яних будівельних конструкцій. Позивач мав намір розпочати виробництво твердого біопалива, для чого і придбав спірне обладнання у ТОВ "С.Дж.Р.Груп", поставка відбувалась транспортом постачальника, прийомка-передача оформлена накладною. Придбане обладнання знаходиться на балансі підприємства. В травні 2011 року позивачем укладено договір з ТОВ "Технотрансгазоочистка" на монтаж даної лінії по виробництву брикетів з використанням придбаного обладнання на суму 87500 грн., роботи виконані. Позивач надав суду витяг з ЄДР про те, що станом на 17.05.11 ТОВ "С.Дж.Р.Груп" є юридичною особою, а згідно офіційного веб-сайту ДПА України платників ПДВ тільки 28.04.11 ТОВ "С.Дж.Р.Груп" позбавлено статусу платника ПДВ.

Податкові накладні, видані позивачу ТОВ "С.Дж.Р.Групп", відповідно до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", видані платником ПДВ, містять всі необхідні реквізити, підписані офіційним директором ТОВ "С.Дж.Р.Груп" ОСОБА_4 Доказів того, що підпис директора на податкових накладних та інших документів, складених від імені даного товариства, є підробленим, суду не надано. Тільки наявність протоколу допиту директора ТОВ в якості свідка також не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування такого кредиту. ДПІ надано суду декларації ТОВ "С.Дж.Р.Груп" з ПДВ за лютий-березень 2010 року, в додатку 5 яких відсутній позивач. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання щодо декларування даної господарської операції, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Крім того, відсутність такого декларування у двох деклараціях ще не означає її недекларування взагалі. Не надано відповідачем доказів того, що дане товариство є підприємством, яке не сплачує податки, не подає податкову звітність, не знаходиться за юридичною адресою.

Також суд вважає необґрунтованим посилання ДПІ на нікчемність правочину. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Чинне законодавство України не передбачає такої підстави нікчемності договору як ствердження директора однієї із сторін договору про те, що він не займався ніякою діяльністю, відсутність товарно-транспортних накладних, акту прийома-передачі обладнання. Як вбачається з матеріалів справи, обладнання поставлено, змонтовано, частково сплачена його вартість шляхом перерахування грошових коштів через установу банку. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Посилання в акті перевірки на ст. 228 ЦКУ є безпідставним. Акт перевірки не містить доказів того, що дії позивача або ТОВ "С.Дж.Р.Групп" були спрямовані на настання тих негативних наслідків, які наведені у ст. 228 Цивільного Кодексу України, так як незаконність заволодіння майном має бути підтверджена відповідними доказами, зокрема, обвинувальним вироком суду відносно осіб, що незаконно заволоділи майном. Будь-якого закону, в якій було б вказано про нікчемність спірної угоди, відповідач суду не навів. Тому правочин між позивачем та ТОВ "С.Дж.Р.Групп" є правомірним, поки його недійсність не буде встановлена судом. ДПІ не довела суду, що сторони уклали формальний договір, на виконання якого склали формальні документи, що фактичного виконання договору не відбулось. Сам факт сплати грошових коштів вже є ознакою того, що правочин не є фіктивним, оскільки за фіктивним правочином не відбуваються ніякі дії зі сторони учасників правочину. Нікчемність правочину встановлено тільки актом перевірки, що є перевищенням повноважень зі сторони податкової інспекції. Суд вважає, що податова інспекція повина була подати до суду позов про визнання угоди недійсною та стягнення до державного бюджету усього, отриманого за недійсною угодою, чого відповідач не здійснив.

Посилання ДПІ на те, що ТОВ "С.Дж.Р.Групп" створила група осіб з метою прикриття власної незаконної діяльності, не підтверджено належними доказами, тому має характер припущень, а не достовірно встановленим фактом. Слідством не встановлено інших осіб, крім директора ОСОБА_4, хто б представляв інтереси даного підприємства. Відповідач не навів причин, за якими свідчення гр.-на ОСОБА_4 мають перевагу над свідченнями посадових осіб позивача. Суд приймає до уваги, що немає жодного доказу того, що гр.-н ОСОБА_4 або інша особа були засуджені за фіктивне підприємництво або інші злочини в сфері оподаткування, або що їм пред'явлено обвинувачення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підставою для визнання неправомірним акту індивідуальної дії, до якого відноситься оспорюване рішення ДПІ, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Суд вважає дії позивача по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту такими, що повністю відповідають механізму, визначеному Законом про ПДВ. Вищезазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми ПДВ у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови щодо складання бухгалтерської та податкової звітності.

За таких обставин спірне рішення не відповідає діючому законодавству, оскільки прийнято без врахування вказаних вище норм, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним такого рішення. Судові витрати не відшкодовуються через відсутність відповідної вимоги позивача. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про день і час виготовлення постанови в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Задовольнити позов приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт". Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 24.12.2010 № 0004742301/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 червня 2011 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1