Постанова № 16125340, 16.02.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-5867/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А. ,

при секретарі - Мельник К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мертекс Груп" (далі - ТОВ "Мертекс Груп)

до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Малинської МДПІ)

про визнання протиправним рішення,-

встановив:

Постановою господарського суду Житомирської області від 26 квітня 2007 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано акт №11 від 24 листопада 2005 року Малинської МДПІ про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 09387649, індивідуальний податковий номер 324273106135, виданого 24 червня 2003 року на бланку ф.№5-Р серії НБ №272371 ТОВ "Мертекс Груп" та зобов"язано відповідача визнати декларації позивача по податку на додану вартість за період з жовтня 2005 року по полютий 2007 року як податкову звітність.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2007 року апеляційну скаргу Малинської МДПІ залишено без задоволення. Постанову господарського суду Житомирської області від 26 квітня 2007 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2010 року постанова господарського суду Житомирської області від 26 квітнря 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2007 року скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного суду України від 22 липня 2010 року скаргу ТОВ «Мертекс груп» на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2010 року залишено без руху.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2010 року відмовлено ТОВ "Мертекс Груп" в допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2010 року у справі № 10/20-НА.

Ухвалою судді від 14 липня 2010 року Житомирського окружного адміністративного суду справу прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 24 грудня 2010 року представник позивача надав письмові пояснення про те, що в ході нового судового розгляду було надано суду оригінали декларацій за жовтень 2005 року з ПДВ ТОВ "Мертекс Груп", в яких в рядках 1 та 5 зазначено обсяг оподаткованих операцій в розмірі 65 грн. при цьому зазначив, що примірник декларації відповідача не містить виправлень щодо суми оподатковуваних операцій. Крім того в оспорюваному акті №11 від 24 листопада 2005 року причиною скасування свідоцтва платника ПДВ зазначено як не подання податковому органу декларації з цього податку протягом 12 послідовних місяців (а.с. 58-61). Вказував, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечув, посилаючись на те, що платником на протязі дванадцяти послідовних місяців (в період з 01.09.2004 року по 30.09.2005 року) подавались до податкового органу декларації, у яких був відсутній заповнений р.5.1.

Оскільки частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників по справі, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "Мертекс груп" (код ЄДРПОУ 32427319), адреса реєстрації: м. Малин, вул. Сосніної, 5/2 згідно з п.п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що відповідачем видане свідоцтво № 09387649, початок дії якого 24 червня 2003 року та присвоєно індивідуальний податковий номер 324273106135.

Відповідачем, за результатами перевірки комісією був складений акт № 11 від 24 листопада 2005 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до пп. «в» пункту 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Мертекс груп" зареєстрований, як платник податку на додану вартість, не подає податковому органу декларації з цього податку протягом 12 послідовних місяців, що є підставою для анулювання свідоцтва.

18 листопада 2005 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2005 рік з відображенням наявності оподаткування поставок.

За твердженням відповідача примірник акта про анулювання свідоцтва платника ПДВ №11 від 24 листопада 2005 року був направлений та вручений ТОВ "Мертекс груп" 14 грудня 2005 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

Як свідчить повідомлення про вручення лист Малинської МДПІ був вручений 21 грудня 2005 року уповноваженому ОСОБА_2

У той же час, згідно наданих позивачем документів (відомості про застраховану особу, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, штатні розклади, довідки УПФУ в Малинському районі, Малинської міжрайонної виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Малинського міського центру зайнятості, а.с. 110-137), єдиним працівником та відповідальною особою в 2005-2006 роках була директор ОСОБА_3, якій і повинно було бути вручено примірник акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Як видно із пояснень ОСОБА_2, поштарка передала конверт адресований від відповідача на ТОВ "Мертекс Груп" йому не зважаючи на заперечення про його отримання, оскільки такого товариства як ТОВ "Мертекс Груп" він не знав і де воно знаходиться також. Конверт він отримав, тому що на ньому була вказана адреса його магазину, хоча в жодних журналах чи то повідомленнях про його отримання не розписувався. Що було в конверті він не знав, оскільки він його не відкривав та після спливу певного часу конверт з тим, що було в ньому викинув. Ні керівництву, ні засновниками ТОВ "Мертекс Груп" він не повідомляв, що був такий конверт, оскільки він їх не знав.

В порушення вищезазначених норм чинного законодавства примірник акта про анулювання свідоцтва платника ПДВ під розписку такому платнику податку чи представнику платника не вручався. Відповідачем не було вжито належних заходів по вилученню у позивача свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Не будучи належним чином повідомленим про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість позивач продовжував надавати відповідачу податкові декларації з ПДВ, при цьому Малинської МДПІ такі декларації приймалися без будь-яких зауважень та заперечень.

07 грудня 2006 року представник ТОВ "Мертекс груп" звернувся до відповідача із заявою про видачу нового свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість у зв'язку зі зміною юридичної адреси.

10 січня 2007 року на адресу позивача надійшов лист Малинської МДПІ № 70 від 09 січня 2007 року (а.с.9) в якому повідомлялось про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Мертекс груп".

Таким чином, твердження відповідача про порушення ТОВ "Мертекс груп" річного терміну для звернення до суду є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачу про порушення його права фактично стало відомо лише 10 січня 2007 року, що не спростовано відповідачем.

Не відповідають нормам чинного законодавства і дії відповідача щодо невизнання поданих позивачем декларацій з ПДВ податковою звітністю та надання їм статусу "До відома", про що позивача було повідомлено листом начальника Малинської МДПІ № 396 від 20 січня 2007 року (а.с.13).

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі Закон № 168) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до статті 1 Закону № 168 податок, оподаткування, платник податку, оподатковувана операція (у відповідних відмінках) - податок на додану вартість, оподаткування податком на додану вартість, платник податку на додану вартість, операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Пунктом 7.8.1. Закону № 168 передбачено, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:

- якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

- якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Положеннями статті 9 Закону № 168 встановлено, що центральний податковий орган веде реєстр платників податку.

Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, зокрема, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Податковий орган зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "г" цього пункту.

Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво в разі анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року N 213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за N 702/10982, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Пунктом ґ) пункту 9.8. статті 9 Закону № 168 встановлено підставу для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не надання податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подача такої декларації, яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду. При цьому під поняттям періоду мається на увазі не податковий період в розумінні Закону № 168, а період у часі, який становить дванадцять послідовних податкових місяців. Закон не визначає часу, протягом якого податкова служба зобовязана анулювати відповідне свідоцтво платника податку з моменту встановлення відповідного факту. Суд вважає, що в такому разі час з моменту виявлення відповідних обставин до моменту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість повинен відповідати критерію “розумний строк”. При цьому Закон № 168 не надає будь-яких виключень відносно підстав для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у разі наступного після зазначених законом обставин подання декларації з податку на додану вартість або подання з наявними у ній задекларованими оподаткованими операціями.

Частиною другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28 червня 1996 року) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо податкової декларації, яка подана позивачем за жовтень 2005 рік, відображено оподатковувані поставки, засвідчена позивачем, містить виправлення, внесені після її складання , і крім того, р.5.1- загальний обсяг оподатковуваних операцій звітного періоду, заповнений з прочерком.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Суд трактує зазначені положення таким чином, що податковий орган не має право відмовити у прийнятті податкової декларації. Прийняття податкової декларації є обовязком податкового органу.

Утім, законодавством надано податковому органу право не визнати податкову звітність, отриману і заповнену платником податку всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, у випадку, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, вона не підписана відповідними посадовими особами, не скріплена печаткою платника податку.

Згідно з п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 2010 року 1997 року № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

У такому випадку податковий орган письмово повідомляє платника про таке невизнання із повідомленням підстави для такого невизнання та пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками.

Із викладеного випливає, що однією із підстав для невизнання податкової звітності як податкової декларації є відсутність обовязкових реквізитів.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати акт Малинської міжрайонної державної податкової інспекції № 11 від 24 листопада 2005 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість№ 09387649.

Зобов"язати Малинську міжрайонну державну податкову інспекцію визнати декларації товариства з обмеженою відповідальнстю "Мертекс Груп" по податку на додану вартість за період з жовтня 2005 року по лютий 2007 року як податкову звітність.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 22 лютого 2011 р.