Постанова № 16125098, 09.06.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2011 р. Справа №2а-4393/11/0170/1 (12:06) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Сусловій Є.О., за участю представника позивача Бікірова А.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Прокурора Совєтського району АР Крим в інтересах Феодосійської Міжрайонної Державної податкової інспекції АРК до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення,

Суть спору: Прокурор Совєтського району АР Крим звернувся до суду в інтересах Феодосійської Міжрайонної Державної податкової інспекції АРК до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку з фізичних осіб, нарахованої до 1 січня 2011 року у розмірі 300,00 гривень (на рахунок № 34218379700291 в ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026, ОКПО 34740431, отримувач: місцевий Совєтський район, Совєтська селищна рада 18050200).

Адміністративний позов мотивований тим, що порушуючи п.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», відповідач своєчасно не сплачував єдиний податок. Загальна сума заборгованості фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з єдиного податку з фізичних осіб, нарахована до 1 січня 2011 року, становить 300,00 гривень.

Прокурор зазначає, що на адресу відповідача податковою інспекцією була спрямована перша податкова вимога № 1/305 від 25.10.2010 року на суму 150,00 гривень, яка була ним отримана.

Прокурор пояснює, що відповідач у добровільному порядку заборгованість не погасив, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Ухвалами суду від 15.04.2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги, зазначив, що у звязку з тим, що з набранням чинності Податковим кодексом України Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000 року втратив чинність з 01.01.2011 року, правових підстав для направлення другої податкової вимоги на тридцятий день з дня вручення першої вимоги (з 25.12.2010 року) у податкового органу немає.

У судове засідання прокурор, представник відповідача не з'явилися, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань до суду не надіслали.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю прокурора та представника відповідача на підставі наявних в справі матеріалів, оскільки по справі достатньо доказів для вирішення її по суті та позивачем повністю підтримано позов прокурора, заявлений в його інтересах.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Феодосійська Міжрайонна Державна податкова інспекція АРК у відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 30.09.2005 року ОСОБА_2 зареєстровано у якості фізичної особи підприємця Совєтською районною державною адміністрацією АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_1

Судом встановлено, що ОСОБА_2 взято на облік платника податків в органах державної податкової служби 06.10.2005 року за № 162, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 09.02.2011 року № 16.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є субєктом господарювання, платником податків, зобовязаний виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що 13.09.2010 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 до податкового органу подано заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, в якій він просив перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік, датою переходу на яку зазначив жовтень 2010 року.

Судом встановлено, що 14.09.2010 року відповідачеві видано свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2

Згідно рішення Совєтської селищної ради 21 сесії V скликання від 21.04.2009 року № 79 на вид діяльності відповідача (роздрібна торгівля в магазині) встановлена ставка єдиного податку в розмірі 150,00 гривень.

Згідно з Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" (надалі Указ, в редакції до 01.01.2011 року) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до пункту 2 Указу (в редакції до 01.01.2011 року) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Судом встановлено, що у відповідача утворилася заборгованість зі сплати єдиного податку в розмірі 300,00 гривень за період до 01.01.2011 року. Несплата відповідачем заборгованості підтверджується обліковою карткою платника станом на 31.12.2010 року та довідкою позивача від 29.04.2011 року № 2374/9/24-0.

Судом встановлено, що 25.10.2010 року Феодосійською міжрайонною ДПІ (Совєтським відділенням) була складена перша податкова вимога № 1/305 на суму податкового боргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в розмірі 150,00 гривень.

Податкова вимога була надіслана відповідачу поштою та ним отримана 25.12.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що податковим органом друга вимога відповідно до норм Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III не надсилалася.

Позивач обґрунтовує не надіслання другої податкової вимоги тим, що з набранням чинності Податковим кодексом України Закон України № 2181 від 21.12.2000 року втратив чинність з 01.01.2011 року, правових підстав для направлення другої податкової вимоги на тридцятий день з дня вручення першої вимоги (з 25.12.2010 року) у податкового органу немає.

Щодо обґрунтованості вищевказаної правової позиції податкового органу, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у процесі надіслання (вручення) податкових вимог платникові податків до 01.01.2011 року регулювалися пунктом 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III (що діяв на час несплати відповідачем заборгованості з єдиного податку та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI).

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III (що діяв на час несплати відповідачем заборгованості з єдиного податку та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III (що діяв на час несплати відповідачем заборгованості з єдиного податку та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.п.6.2.4 пункту 6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III (що діяв на час несплати відповідачем заборгованості з єдиного податку та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Суд зауважує, що право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III (що діяв на час несплати відповідачем заборгованості з єдиного податку та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Суд зауважує, що саме після настання зазначених у підпункті 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III (що діяв на час несплати відповідачем заборгованості з єдиного податку та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) обставин та з урахуванням строку, передбаченого підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону № 2181, виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу, який виник до 01.01.2011 року.

Зазначена позиція підтверджується Листом Вищого адміністративного суду України «Щодо оскарження рішень контролюючих органів про нарахування податкових зобов'язань» N 1843/11/13-10, 24.12.2010 року.

Отже, у позивача не виникло права на стягнення податкового боргу на підставі Закону України № 2181-III. Суд погоджується з позицією позивача, що він не мав можливості надіслати другу вимогу, оскільки змінилося законодавство. Але за новим Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, передбачені власні умови, що надають податковому органу право здійснити стягнення податкового боргу в судовому порядку.

Суд зауважує, що у разі ненадіслання відповідно до вимог Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III податковим органом другої податкової вимоги, тобто, невиконання всіх передбачених Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III умов для наявності підстав для звернення до суду з позовом щодо стягнення податкового боргу, який виник до 01.01.2011 року, податковий орган має надіслати податкову вимогу відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд також зазначає, що й Податковим кодексом України встановлено право податкового органу здійснювати стягнення боргу після обовязкового надіслання податкової вимоги.

Так, відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Отже, суд вважає безпідставними посилання податкового органу на наявність в нього підстав для звернення до суду щодо стягнення податкового боргу без дотримання встановленої законом процедури.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що податковим органом не дотримано як порядок, який був встановлений Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III, після виконання умов якого у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом щодо стягнення податкового боргу, який виник до 01.01.2011 року, так і вимоги Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, з цих підстав, суд приходить до висновку, що у Феодосійської Міжрайонної Державної податкової інспекції АРК не виникло право для звернення до суду з позовом щодо стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості зі сплати єдиного податку з фізичних осіб, нарахованого до 1 січня 2011 року.

Суд вважає, що Феодосійська Міжрайонна Державна податкова інспекція АРК має право звернутися до суду з позовом про стягнення лише після надіслання відповідачу податкової вимоги на підставі ст.59 ПК України та спливу 60 днів з дня її надіслання.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

У звязку зі складністю справи судом 09.06.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 14.06.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.