Постанова № 1612198, 23.11.2007, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1386/07

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2007 року, м. Харків                                                     Справа № 2а-1386/07

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Рудь О.С.

За участю представників сторін:

Позивача: Билим О.М.

Відповідача: Головко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов  Красноградського комбінату комунальних  підприємств до Красноградської МДПІ  Харківської області  про   зобов’язання  видати  підприємству свідоцтво про  право  сплати єдиного податку

                                                                       ВСТАНОВИВ:

  Позивач, Красноградський комбінат комунальних  підприємств,  звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд   зобов’язати Красноградську МДПІ видати  підприємству  свідоцтво про право  сплати  єдиного  податку  за  ставкою 10  відсотків  з  01.07.2007 року.

  В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що Красноградський комбінат комунальних підприємств заснований на підставі наказу міністра комунального господарства України № 1 від 15.01.1955  року і переданий у  власність Красноградської районної ради  рішенням Харківського  облвиконкому № 68  від  12.03.1992   року.

  На  протязі з  20.09.2001 року  по 02.02.2006  року  Красноградський комбінат комунальних  підприємств  був  платником єдиного  податку за  ставкою  10  відсотків.

  Після  переходу  на  загальну систему  оподаткування погіршились економічні показники  підприємства, збільшилось  навантаження  на  працівників бухгалтерії,  після  чого було  вирішено  знову  повернутись  до  спрощеної   системи  оподаткування.

 13.06.2007 року  Красноградський комбінат комунальних  підприємств звернувся   із  заявою  до Красноградської МДПІ  про переведення підприємства  на  спрощену систему оподаткування з  3  кварталу 2007 року  за  ставкою  10  відсотків.

  Красноградська МДПІ своїм листом № 3034/10/15-044  від  18.06.2007  року повідомила Красноградський комбінат комунальних  підприємств про залишення заяви підприємства від 13.06.2007  року  без  розгляду,  що  не передбачено  п. 5 Указу Президента України № 727/98  від   03.07.1998 року, оскільки чітко вказано – орган державної податкової служби зобов’язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про  право сплати єдиного  податку або  надати  письмову мотивовану відмову. Відмови в  задоволенні заяви  підприємства  від 13.06.2007 року  про  видачу  Свідоцтва про  право  сплати єдиного  податку  позивач не  отримав.

 Відповідач,   Красноградської МДПІ,  у  своєму  листі   № 3034/10/15-044  від 18.06.2007 року  повідомила Красноградський комбінат  комунальних  підприємств про  таке. 

  Для  з’ясування  питання поширення дії Указу на підприємства засновані на державній та  комунальній власності  слід  враховувати,  що  державне підприємство згідно  з  положеннями Господарського кодексу України є підприємством,  що  діє на основі державної власності, утворюється уповноваженим органом державної влади  і  майно  якого  закріплюється за  ним на  праві  господарського відання чи праві оперативного управління  (статті 63, 73 74).

 Комунальне підприємство це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, утворюється органом, який є представником власника – відповідної територіальної громади і  виконує його функції,  та майно  якого закріплюється за  ним на  праві господарського відання або на  праві оперативного управління (статті 63, 78 зазначеного Кодексу).

Отже, незалежно  від  наявності  чи  відсутності статутного фонду,  єдиним засновником (учасником) державних та  комунальних підприємств є  відповідно держава чи  територіальна громада в  особі уповноважених органів. Тобто їх  частка в  цих підприємствах перевищує 25  відсотків.

Враховуючи  поняття  суб’єкта  малого  підприємництва,  наведене у  статті 1 Указу, уповноважені органи, які  діють від  імені держави чи  територіальних громад,  не є  суб’єктами малого  підприємництва.

Крім того, частиною першою статті 8 Господарського кодексу України передбачено, що  держава, органи державної влади та  органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання.

 Таким чином, оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є  суб’єктами малого  підприємництва і їх частка в  цих підприємствах перевищує 25 відсотків, Красноградська МДПІ  вважає,  що  дія Указу Президента України від 03  липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого  підприємництва» на зазначені підприємства не  поширюється.

 Згідно діючого  законодавства  Красноградський комбінат комунальних підприємств не може  застосовувати спрощену систему оподаткування, а заява підприємства залишиться без  розгляду.

 Красноградський комбінат комунальних підприємств ознайомився зі змістом листа Красноградської МДПІ № 3034/10/15-044  від 18.06.2007 року, та вважає, що працівники Красноградської МДПІ помилково зробили висновок про неможливість застосування Красноградським комбінатом комунальних  підприємств спрощеної системи  оподаткування,  вказавши, що :

- підприємство створене  15.01.1955  року;

- підприємство використовувало  у  своїй  діяльності  спрощену  систему  оподаткування  на  протязі  2001 – 2005 років,  і будь-яких  змін до  Указу Президента України  № 727/98  від  03.07.1998 року  «Про спрощену систему оподаткування, обліку та  звітності суб’єктів малого  підприємництва»  не  вносилось;

- Господарський Кодекс України набрав чинності  16.01.2003 року і не може будь-яким  чином впливати  на  реєстрацію Красноградського  комбіната  комунальних  підприємств,  оскільки підприємство створене  в  1955  році;

- ст. 4 ГК України визначено, що не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та  інші відносини управління за  участі суб’єктів господарювання,  в  яких орган державної влади або місцевого самоврядування (Красноградська МДПІ) не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно – господарських повноважень щодо  суб’єкта господарювання;

- на  протязі  1955  -  2007  років  Красноградський  комбінат  комунальних  підприємств  не здійснював будь-яких  дій  по зміні своєї  організаційно-правової форми,  і  будь-яких  вказівок  або  нормативних  актів  про здійснення  таких  дій  чинним  законодавством  України  не  передбачено  і  не  передбачалось;

- Красноградський  комбінат  комунальних  підприємств  не  має  статутного фонду,   він  не  поділений  на  частки, і  на  даний  час  діючим  законодавством України  не  визначено  поняття  або визначення  статутного  фонду підприємства.  Статут  підприємства  не  має  також  таких  відомостей;

- Красноградський  комбінат  комунальних  підприємств  не  має  учасника  або  засновника  юридичну особу, які  не  є  суб’єктами малого підприємництва,  частки яких перевищують 25 відсотків статутного фонду підприємства. Такої  інформації  не  має  і Єдиний  державний  реєстр юридичних осіб та  фізичних осіб – підприємців.  Реєстраційні  картки,  які використовуються при реєстрації підприємств, реорганізації, підтвердження  відомостей про  юридичну  особу  мають  спеціальні  графи  для  заповнення  інформацією  про орган  виконавчої  влади, до сфери управління якого належить юридична особа державної  форми  власності чи  юридична особа, в статутному фонді якої частка  держави становить  не  менше  25  відсотків, розмір  внеску  до статутного  фонду  або  складеного  капіталу;  

- в листі   Державної  податкової  адміністрації України  № 13864/6/16-0416  від  11.12.2006 року  вказано, що  питання щодо  застосування  спрощеної системи оподаткування, обліку та  звітності потребує врегулювання на  законодавчому рівні шляхом прийняття Закону України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та  звітності  суб’єктів малого  підприємництва», тобто в наявності конфлікт інтересів, оскільки коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта,  виданого  на  підставі закону,  або  коли  норми  різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та  обов’язків платника податків або контролюючих органі,  внаслідок чого  є  можливість прийняти рішення на  користь як  платника податків, так  і  контролюючого  органу, рішення  приймається  на  користь  платника податків  (п. 4.4.1 Закону Українии «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та  державними  цільовими  фондами»).

- проявлено податкову дискримінацію – не  забезпечено однакового підходу  до  суб’єктів господарювання  при  визначені обов’язків щодо  сплати податків і  зборів;

- є рішення  судів  з  аналогічних справ,  де  рішення  прийнято  на користь  платника податків.

Позивач не згоден з відмовою відповідача в надані йому права на спрощену систему оподаткування з 01.07.2007 року, і вважає, що посилання на наказ ДПА України №352 від 23.06.06р. та положення ст.7 Указу Президента України від 03.07.98р. №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (в редакції Указу від 28.06.99р. №746/99) є безпідставними.

Відповідач надав заперечення, в яких зазначив, що з позовом не згоден і своє заперечення обґрунтовує тим, що засновником позивача є територіальна громада, яка не є суб’єктом малого підприємства і все майно підприємства знаходиться в комунальній власності.

В зв’язку з цим відповідач вважає, що відповідно до ст. 7 Указу Президента України від 03.07.98р. №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” на позивача не поширюється дія зазначеного Указу Президента України,  і тому йому було відмовлено у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази,  суд встановив таке.

 Красноградський  комбінат комунальних підприємств  є суб’єктом господарювання, створений  15.01.1955  року, і переданий   у власність Красноградської районної ради  рішенням Харківського облвикокому  № 68  від  12.03.1992 року.

 Відповідно до п.3.2 Статуту  Красноградського  комбінату  комунальних  підприємств -  майно  підприємства   є  комунальною  власністю і закріплюється  за  Комбінатом  на  праві  повного господарського відання. Комбінат  володіє,  користується та  розпоряджається майном на свій  розсуд, має  право   вчиняти  щодо  нього будь-які дії,  які не суперечать  чинному законодавству  та Статуту.    

 Зі Статуту підприємства вбачається, що статутний фонд не формувався,  та  відомості  про  його  наявність   у  Красноградського  комбіната  комунальних  підприємств відсутні.

13.06.2007  року  позивач звернувся до  Красноградської МДПІ   про переведення підприємства  на  спрощену  систему оподаткування  з  3  кварталу 2007 року  за  ставкою 10  відсотків. 

 Красноградська МДПІ листом № 3034/10/15-044 від 18.06.07 року відмовила позивачу у видачі свідоцтва на право сплати єдиного податку.

 Представник позивача  в  судовому  засідання  посилався  на те, що застосування положень Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»  та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» вимагає наявності у правовідносинах певних ознак, а саме:

 1. Засновником та учасником підприємства є юридична особа;

 2. Засновник та учасник є суб'єктом господарювання;

 3. Засновник та учасник не є суб'єктом малого підприємництва і його частка у статутному фонді перевищує 25%;

 4. Підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, статутний фонд якого поділений на частки. Відсутність хоча б однієї з перелічених ознак унеможливлює застосування положень Закону та Указу Президента України. Статутний фонд  у підприємстві відсутній, він  не поділений на частки, тобто підприємство є унітарним в розумінні ч. 4 ст. 63 ГК України, а тому до підприємства позивача не можуть застосовуватися положення абз. 3  ст. 7 Указу.  Також  просив  приєднати  до  матеріалів  справи  довідку Красноградського комбінату комунальних  підприємств № 143 від 25.09.2007 року, якою підтверджується середньооблікова кількість штатних  працівників  та  валовий дохід від усіх  видів  діяльності,  що  складав  відповідно  в  2006 році – 39  осіб та 639465 гривень,  за  9 місяців  2007 року – 35 осіб  та  481775 гривень.

Красноградська  районна  державна  адміністрація  Харківської області  та  Красноградська  міська  Рада  Харківської також вважають за доцільне застосування  Красноградським  комбінатом  комунальних  підприємств  у  своїй  діяльності  спрощеної  системи  оподаткування. 

Позивач  під  час  розгляду  справи надав  до  суду  клопотання, яким  просив приєднати  до  матеріалів справи судові рішення  по  аналогічних справах  різних  судів  України.

Наказом ДПА України №352 від 23.06.06року затверджене узагальнене податкове роз’яснення щодо застосування положень Указу Президента України від 03.07.98р. „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємства” до підприємств з державною, комунальною та іншими формами власності.

 В даному роз’ясненні центральний податковий орган роз’яснив, що оскільки засновники (органи державної влади та місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб’єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, то дія Указу Президента України від 03.07.98р. №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” на зазначені підприємства не поширюється.

  Відповідно до абз. „г” п.4.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур.

 Посилання  представника відповідача на наказ Державної податкової адміністрації  України від 23.06.2006 року № 352 «Про затвердження Узагальнюючого податкового  роз’яснення   щодо  застосування  положень  Указу Президента України  від  03.07.1998 року  “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”є  необґрунтованим,  оскільки  даний  наказ  не  зареєстрований  в  установленому порядку в Міністерстві юстиції  України  і  може  мати  лише  інформаційно – рекомендаційний  характер для органів  податкової  служби. Мотиви  вказаного  податкового  роз’яснення  продубльовані   в  листі  ДПА України  від 11.12.2006 року  № 13864/6/15-0416.  В   листі  Міністерства Юстиції України  від 12.12.2005 року   № 20-35-389  також  є вказівка, що  дія  Указу Президента України від 03.07.1998 року  № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування та звітності суб’єктів малого підприємництва на  зазначені  підприємства  не  поширюється,  але  він  також  не має  сили  нормативно – правового  акту.

  Ст.1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб’єктів малого підприємництва:

  -фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

  -юридичних осіб – СПД будь-якої організаційно – правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції за рік не перевищує 1 млн. грн.

 Відповідно до ч. 2 ст. 1 Указу Президента України  «Про спрощену  систему оподаткування, обліку та  звітності  суб’єктів  малого  підприємництва», спрощена система  оподаткування, обліку  та  звітності  запроваджується  для  таких  суб’єктів  малого  підприємництва: юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь – якої  організаційно – правової  форми  власності, в  яких  за  рік середньооблікова численність працюючих  не  перевищує  50 осіб  і  обсяг  виручки  яких  від  реалізації  продукції (товарів, робіт, послуг) за  рік не перевищує  1  млн. гривень.

З зазначеної  норми  законодавства вбачається,  що  перехід юридичної  особи на  спрощену  систему оподаткування, обліку  та  звітності не залежить  від її  організаційно – правової  форми та  форми  власності  такої  юридичної  особи.

Разом з тим, ст.7 зазначеного Указу встановлено коло осіб, на яких дія цього Указу не поширюється,  це:

-СПД, на яких поширюється дія Закону України „Про оподаткування деяких видів підприємницької діяльності в частині придбання спеціального патенту;

-довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

-фізичних осіб-підприємців, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро - горілчаними та тютюновими виробами, паливно– мастильними матеріалами;

-спільну діяльність, визначену п.7.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”;

-на суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Ст. 78 Господарського кодексу України наведено поняття комунального підприємства – це підприємство, яке утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Майно, що є в комунальній власності належить територіальній громаді (ст. 327 ЦК України).

Територіальна громада не є юридичною особою в розумінні ст.80 ЦК України і не може самостійно здійснювати функції власника, але через утворені ними органи місцевого самоврядування здійснюють управління майном, що є в комунальній власності, утворюють, реорганізують та ліквідують комунальні підприємства і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю.

 Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що сільські, селищні, міські, районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції місцевого самоврядування.

Таким чином, Красноградська  районна рада Харківської області є лише органом місцевого самоврядування, уповноваженим від імені територіальної громади здійснювати управління комунальним майном, не є ні засновником, ні учасником Красноградського  комбінату комунальних підприємств в розумінні чинного законодавства. Органом управління майном відповідно до п. 1.2. Статуту Красноградського комбіната  комунальних  підприємств  є  Красноградська районна  державна адміністрація,  і  тому Красноградський  комбінат комунальних  підприємств  у  відповідності до  ст. 1 Указу Президента № 727/98  від  03.07.1998 року «Про спрощену  систему оподаткування,  обліку  та  звітності  суб’єктів малого  підприємництва”,  вправі перейти на  спрощену систему  оподаткування,  обліку  та  звітності.

Указом  Президента України № 727/98   не  ставиться право  застосування  спрощеної системи  оподаткування в  залежність  від  форми  власності  суб’єкта підприємницької діяльності.

В момент прийняття Указу Президента від 03.07.98р. №727/98р.,  ні чинний на той час Цивільний Кодекс України РСР (1963р.), ні Закон України „Про підприємства в Україні” не містили поняття „засновник” та „учасник”.

Зазначене поняття застосовувалось до підприємств, що створювалось у формі господарських товариств відповідно до Закону України „Про господарські товариства”.

Положення зазначеного Закону не поширюються на комунальні підприємства.

Системний  аналіз  положень Цивільного  кодексу  України, інших  актів  цивільного  законодавства  та  Господарського кодексу України дає  підстави  вважати,  що  статутним  фондом є грошові кошти,  цінні  папери,  інше майно,  внесені учасниками,  засновниками  юридичної  особи,  шляхом  придбання  її  акцій,  часток.

Комунальне підприємство не має обов’язку створювати статутний фонд.

Таким чином суд дійшов висновку про те,  що в  абз. 3 ст. 7 Указу  Президента  України мова  йдеться  про  суб’єкти підприємницької діяльності,  які  створені  за  участю декількох  суб’єктів підприємницької   діяльності,  хоча  б  один  із  яких  не  підпадає  під визначення  поняття  суб’єкта  малого  підприємництва,  а  статутний фонд  створеного  ними СПД  поділяється  на  частки,  які  належать  його  учасникам  (засновникам)  або  одному  із  них  в  розмірі,  що  перевищує  25  відсотків  статутного  фонду. Тому, відповідач  помилково вважає  про перевищення 25  відсотків  частки  статутного  фонду, що належить  учасникам, засновнику.   

 Незгоду відповідача видавати свідоцтво про право сплати позивачем єдиного податку з 3  кварталу 2007 р. представник відповідача пояснив тим, що листом від 12.12.2005 р. № 20-35-389, дію якого відновлено, Міністерство юстиції України, яке відповідно до п.п.14 п.4 Положення про Міністерство юстиції України дає роз’яснення чинного законодавства, надано роз’яснення щодо можливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності підприємствами державної та комунальної форми власності, де зазначено, що оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб’єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 %, дія Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»на зазначені підприємства не поширюється.

Таким чином, при відсутності змін законодавства з питань застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності відповідач мотивує свою правову позицію про відмову  у видачі позивачу  свідоцтва  про право сплати  єдиного  податку з  3  кварталу  2007 року.

Як  підтверджується  копією Витягу з Єдиного державного  реєстру  юридичних  осіб та  фізичних  осіб – підприємців,  станом  на  05.07.2007 року форма  власності Красноградського  комбінату  комунальних  підприємств є комунальна, статутний  фонд  відсутній,  також  відсутні відомості  щодо  засновника   (засновників)  та  учасників  підприємства. 

Як  свідчать матеріали  справи,  податкові роз’яснення  центрального податкового  органу  положень статті  7 Указу Президента України  № 727/98  від 03.07.1998 року,  якими  керуються  сторони  по  справі,  суперечливі.  Крім  того, ці  роз’яснення,  як  і  лист  Міністерства юстиції України,  є  офіційним розумінням  цими  органами  вказаного  положення  законодавства,   але  не є  законодавчими  чи  іншими  нормативно – правовими  актами,  обов’язковими  для застосування  судом.

Суд  не приймає  їх до  уваги та  виходить  з  того, що  відповідно  до  статті 9 Кодексу адміністративного судочинства  України,  суд  вирішує  справи  на  підставі  Конституції та  законів України,  а  також  міжнародних  договорів, згода  на  обов’язковість  яких  надана Верховною  Радою  України.  Суд  застосовує  інші  нормативно – правові  акти,  прийняті  відповідним  органом на  підставі,  у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що  передбачені Конституцією та  законами України. 

Позивач  відповідає  вимогам   Закону України «Про державну  підтримку малого підприємництва», у  відповідності  до  ст. 11  якого – спрощена система оподаткування,  обліку  та  звітності  застосовується  в  порядку, встановленому законодавством. 

Суд  зазначає, що відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

 Не дивлячись на те, що відповідач протягом 2001-2006  років видавав позивачеві  свідоцтво про право сплати єдиного податку, відповідач у  2007 роках відмовляється це зробити, причому за відсутності змін до чинного законодавства, чим порушив складову принципу верховенства права,а саме принцип правової визначеності.

 Відповідно  до п.п. 4.4.1. Закону України «Про порядок погашення  зобов’язань платників податків перед бюджетами та  державними цільовими  фондами»  №  2181-111  від  21.12.2000  року, у  разі  коли  норми різних  законів  чи  різних  нормативно – правових  актів  припускають  неоднозначне (множинне) трактування  прав  та  обов’язків платників податків  або  контролюючих  органів,  внаслідок чого  є  можливість  прийняти  рішення  на  користь  як  платника  податків,  так  і  контролюючого органу,  рішення  приймається  на  користь  платника податків.

 Відповідно  до  частини  2 статті 71 Кодексу  адміністративного  судочинства  України,  в  адміністративних справах  про протиправність  рішень,  дій  чи  бездіяльності  суб’єкта  владних  повноважень  обов’язок щодо  доказування  правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності  покладається  на відповідача,  якщо  він  заперечує  проти  адміністративного позову.

 Проте,  доказів  правомірності  дій  по  відмові у  видачі  позивачеві  Свідоцтва  про  сплату  єдиного  податку  відповідачем не надано.

 Дії відповідача, виражені у відмові видати Свідоцтво про сплату єдиного податку,  викладені в  листі  № 3034/10/15-044 від 18.06.2007 року, не ґрунтуються на положеннях  податкового  законодавства  та  суперечать статті  19 Конституції України,  відповідно  до якої  органи  державної  влади  і  їх  посадовці  зобов’язані діяти  тільки в  межах  повноважень  і  способом,  які  передбачені Конституцією України і  Законами України,  а  також  статті  13 Закону України  «Про державну податкову  службу в Україні», посадові особи  органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України,  інших  нормативних  актів, прав та охоронюваних  законом  інтересів  громадян,  підприємств, установ, організацій, забезпечувати  виконання  покладених  на  органи  державної  податкової  служби  функцій  та  повною  мірою  використовувати  надані  їм  права. 

В силу  статті  162  Кодексу  адміністративного  судочинства  України,  у  разі  задоволення  адміністративного позову  суд  може  прийняти  постанову, в  тому  числі,  про  зобов’язання  відповідача  вчинити  певні  дії.

Таким  чином,  адміністративним судом  встановлено  у  позивача права  на  отримання  Свідоцтва про  право  на  сплату єдиного  податку,  будь – яких  обмежень  щодо такої  системи  оподаткування  у позивача  відповідачем не  доведено, адміністративний суд дійшов висновку  неправомірності  дій  відповідача  щодо  відмови  у  видачі  позивачу  Свідоцтва про  право на  сплату  єдиного  податку  з  3  кварталу  2007 року,  тому задовольняє позов.

 На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Зобов’язати Красноградську міжрайонну  державну  податкову  інспекцію у  Харківській  області,  вул. Короленко,  85,  м. Красноград,  Харківської  області,  видати  Красноградському  комбінату комунальних  підприємств,  вул. Богдана Хмельницького, 2А, м. Красноград,  Харківської  області, код 03358630  з  01.07.2007  року  Свідоцтво  про  право сплати  єдиного  податку  за  ставкою  єдиного  податку  10  відсотків.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 28.11.2007 р.

Суддя                                                                                                         Я.В.П'янова