Постанова № 16120536, 07.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

07.06.11 Справа № 5010/134/2011-28/7

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральних вод «Роксолана», с.Путятинці Рогатинського району Івано-Франківської області

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2011р.

у справі № 5010/134/2011-28/7

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карбон Діоксайд», м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральних вод «Роксолана», с.Путятинці Рогатинського району Івано-Франківської області

про стягнення 24368 грн. заборгованості

За участю представників:

позивача: Якимів А.В.

відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2011р. у справі № 5010/134/2011-28/7 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карбон Діоксайд»та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральних вод «Роксолана»(вул.Шевченка, 300, с.Путятинці, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77040; код 30907546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карбон Діоксайд»(пл.Д.Галицького, 15/8, м.Львів, 79000; код 36461971) 24368 грн. заборгованості, 244 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на обставину відсутності документів, що підтверджують факт відвантаження та/чи отримання товарів, та стверджує про нездійснення позивачем поставки, оскільки в матеріалах справи відсутня довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та, а подані позивачем в обгрунтування позовних вимог, видаткові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідача участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, про причини нявки не повідомив, пояснень з приводу апеляційної скарги не надав.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, позивач - ТзОВ «Торговий дім «Карбон Діоксайд»поставив відповідачу - ТзОВ «Завод мінеральних вод «Роксолана»товар - вуглекислоту, загальною вартістю 56268 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000106 від 07.12.2009р., № РН-000056 від 09.04.2010р., № РН-0000126 від 09.06.2010р., № РН-0000284 від 09.09.2010р., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб.

В силу частини 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи. Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995р., первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити.

Видаткові накладні № РН-0000106 від 07.12.2009р., № РН-000056 від 09.04.2010р., № РН-0000126 від 09.06.2010р., № РН-0000284 від 09.09.2010р. відповідають вимогам вище зазначених нормативних актів та є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарської операції та факти встановлення договірних відносин. А відтак, зазначені вище видаткові накладні є належними доказами, що підтверджують домовленість двох сторін про передачу товару - вуглекислоти.

Наведені у підтвердження відсутності факту отримання товару доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутня довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, спростовуються наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією довіреності ААА № 434319 від 08.12.2009р., яка видана відповідачем позивачу на отримання 7 тон вуглекислоти, а також наявними у видаткових накладних підписами представника відповідача, скріпленими печаткою відповідача, якими засвідчуються факти отримання товару. Доказів втрати, викрадання печатки відповідачем суду не надано. Не надано також доказів щодо неотримання відповідачем товару взагалі та відсутності в бухгалтерському обліку підприємства зазначеної заборгованості. А відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт існування між сторонами відносин з поставки товару підтверджений наданими позивачем письмовими доказами та діями сторін, в тому числі актом звірки розрахунків, видатковими накладними, підписаними та скріпленими печатками сторін.

Відповідач частково оплатив прийнятий товар в сумі 31900 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками. Таким чином, своїми діями по фактичному виконанню зобов’язання щодо оплати товару відповідач підтвердив факт отримання товару.

Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

11.11.2010р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 01 на суму 24368 грн., надіслання та отримання якої відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, в якій вимагав у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 24368 грн. У відповідь на вищеназвану вимогу, відповідач визнав борг у сумі 24368 грн., підписавши акт звірки взаємних розрахунків, проте оплату залишку вартості отриманого товару не здійснив.

Положеннями ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 24368 грн. за отриману відповідачем на підставі видаткових накладних вуглекислоту не сплачена. Доказів протилежного суду не надано. Розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме: часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлену продукцію в сумі 31900 грн., що підтверджується поданими позивачем банківськими виписками, та підписання сторонами акту звірки розрахунків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 24368 грн. заборгованості в повному обсязі.

Відтак, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2011р. у справі № 5010/134/2011-28/7 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральних вод «Роксолана», с.Путятинці Рогатинського району Івано-Франківської області –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.