Рішення № 16120141, 07.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.11 Справа№ 5015/2577/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Космо Плюс” (м.Львів)

до відповідача:Приватного підприємства “Біосет” (м.Кам”янка-Бузька)

про:стягнення заборгованості в розмірі 13 821,45 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1.-представник, довіреність від 19.04.2010 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Космо Плюс” (м.Львів) до Приватного підприємства “Біосет” (м.Кам”янка-Бузька) про стягнення заборгованості в розмірі 13 821,45 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.05.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 23.05.2011 року. Ухвалою від 23.05.2011 року розгляд справи відкладено до 30.05.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 30.05.2011 року розгляд справи відкладено до 07.06.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.05.2011 року, про відкладення від 23.05.2011 року, від 30.05.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 30.05.2011 року позивач подав уточнену позовну заяву по справі №5015/2577/11, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 13 821,45 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.05.2011 року, про відкладення від 23.05.2011 року, від 30.05.2011 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення від 16.05.2011 року, від 23.05.2011 року, від 30.05.2011 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 07.09.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

30.062009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Альфа-Космо Плюс” (надалі позивач, постачальник) та Приватного підприємства “Біосет” (надалі відповідач, покупець) укладено договір поставки товарів №0152, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов”язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити косметичні засоби та засоби побутової хімії на умовах, зазначених в договорі.

Відповідно до п.3.2 вказаного договору поставки, право власності на товар переходить до покупця в момент отримання останнім товару. Моментом отримання товару вважається відмітка покупця про отримання товару на накладній постачальника.

Згідно п.4.1 договору поставки, покупець проводить оплату за поставлені товари протягом 14 календарних днів з моменту поставки. Оплата проводиться на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов договору поставки за період з 30.06.2009 року по 28.02.2011 року постачальником поставлено покупцеві товар на загальну суму 43 299,28 грн., що підтверджується видатковими накладними. Однак, оплата за поставлені товари проведена покупцем не у повному розмірі, а саме: сума заборгованості за період поставки з 30.06.2009 року по 28.02.2011 року, становить, за твердженням позивача, 13 821,45 грн., що підтверджується роздруківками руху коштів по рахунку постачальника, розрахунком заборгованості та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2010 року по 28.12.2010 року. Крім того, після проведення взаємозвірки відповідач здійснив платіж в розмірі 2 000,00 грн. та позивачем поставлено товар на загальну суму 1 656,24 грн.

01.04.2011 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості, згідно договору поставки товарів №0152 від 30.06.2009 року та Акт звірки розрахунків між позивачем та відповідачем за період з 01.09.2009 року по 28.02.2011 року, що підтверджується поштовою квитанцією. Однак, за твердженням позивача, відповідач залишив вказану претензію без належного реагування.

За підрахунком позивача, станом на момент звернення з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 821,45 грн.

На момент розгляду справи відповідач докази погашення боргу суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, проти позовних вимог, у встановленному чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Космо Плюс” (м.Львів) до Приватного підприємства “Біосет” (м.Кам”янка-Бузька) про стягнення заборгованості в розмірі 13 821,45 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №45 від 06.05.2011 року на суму 139,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №47 від 06.05.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2.Стягнути із Приватного підприємства “Біосет” (80400-404, м.Кам”янка-Бузька, вул.Незалежності,36; код ЄДРПОУ 35106029, р/р 26009010030211 у ВАТ “ВТБ Банк”, МФО 321767, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Космо Плюс” (м.Львів, вул.Тучапського,12, код ЄДРПОУ 33461764, п/р 26009401325392 в Філії ЗАТ “ОТП БАНК”, МФО 385402) 13 821 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 45 коп. боргу, 138 (сто тридцять вісім) грн. 21 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.