Рішення № 16119857, 07.06.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2011 р.

Справа № 5010/907/2011-28/42

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Кузишин У.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97»

вул. Куренівська, 2-б, м. Київ, 04073

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

«Західноукраїнська продовольча компанія »Берест-Продторг»

вул. Торгова, 1, м. Івано-Франківськ, 76019

про стягнення 34760 грн. 71 коп., в тому числі:31371 грн. 69 коп. основний борг,

1747 грн. 51 коп. пеня, 1641 грн. 51 коп. інфляційні нарахування

Представники сторін в судове засідання не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97»подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська продовольча компанія »Берест-Продторг»про стягнення 33332 грн. 23 коп., в тому числі: 31371 грн. 69 коп. основний борг, 1134 грн. 69 коп. пеня, 825 грн. 85 коп. інфляційні нарахування.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 36 від 10.02.10 в частині здійснення розрахунку за поставлену продукцію (рибні консерви), у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 31371 грн. 69 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 1134 грн. 69 коп. пені та 825 грн. 85 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 19.05.11, проте у зв»язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання не відбулося; розгляд справи призначено на 07.06.11.

Представники сторін в судове засідання не з"явилися, причин нез"явлення суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 23.05.11 (вих.№8476-8477) та повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 28).

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників сторін в судовому засіданні 07.06.11 не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, суд, враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами в межах строку встановленого ст. 69 ГПК України.

06.06.11 через загальний відділ господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява ТзОВ «Рибпродукт 97»про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 4741/2011-с вх, а.с. 61), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 34760 грн. 71 коп., а саме: 31371 грн. 69 коп. заборгованості, 1747 грн. 51 коп. пені, 1641 грн. 51 коп. інфляційних нарахувань; до заяви долучені докази направлення останньої відповідачеві (а.с. 31).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх. № 4741/2011-с вх від 06.06.11) прийнята судом для розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.02.10 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 36 (а.с. 9-10).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що постачальник зобов»язується поставити у власність покупцю продукцію, в кількості і асортименті згідно товарно-супровідної документації постачальника, а покупець зобов»язується прийняти цю продукцію і оплатити її.

У відповідності до умов Договору, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97», поставило відповідачу товар (рибні консерви) на загальну суму 39871 грн. 69 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-00008 від 10 січня 2011 року (а.с.11).

Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується печаткою та підписом уповноваженого представника відповідача на зазначеній видатковій накладній, який діяв на підставі довіреності на отримання цінностей № БП-0000005 від 10 січня 2011 року (а.с.12).

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що розрахунки за відвантажену продукцію здійснюються в термін до 28 календарних днів з дати відвантаження.

Відповідач лише частково проплатив суму заборгованості в розмірі 8500 грн. 00 коп., оплату залишку вартості отриманого товару в сумі 31371 грн. 69 коп. не здійснив.

Заборгованість відповідача в розмірі 31371 грн. 69 коп. підтверджується також актом звірки від 14 квітня 2011 року, підписаним директором ТзОВ «Західноукраїнська продовольча компанія »Берест-Продторг»та скріпленим печатками юридичних осіб (а.с. 14).

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 31371 грн. 69 коп. за отриманий відповідачем на підставі накладної товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, підписання акту звіряння, часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар в сумі 8500 грн. 00 коп., у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача 31371 грн. 69 коп. заборгованості підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу №36 від 10.02.10 підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.2. договору купівлі-продажу № 36 сторони погодили, що у випадку порушення термінів розрахунків, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент порушення, за кожен день порушення (неналежного виконання ) зобов»язання.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах; розрахунок здійснено у відповідності до вимог договору та чинного законодавства (а.с. 30).

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних нарахувань. Розрахунок здійснено у відповідності до чинного законодавства (а.с. 30).

Факт прострочки виконання грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу № 36 підтверджується матеріалами справи, не спростований відповідачем, отже вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 1747 грн. 51 коп. та 1641 грн. 51 коп. інфляційних нарахувань обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Позивач просить суд стягнути з ТзОВ «Західноукраїнська продовольча компанія »Берест-Продторг»2200 грн. відшкодування витрат на оплату послуг представника та подав суду належним чином завірену копію договору № б/н на надання юридичних послуг (а.с. 16), укладеного 18.04.11 між позивачем та суб»єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Ярощуком Петром Андрійовичем та копію рахунку № 70 на оплату юридичних послуг згідно з договором №б/н від 18.04.11 (а.с. 15).

Приписами статті 44 ГПК України визначено склад судових витрат: судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.10 Роз»яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/78 від 04.03. 1998 року, витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК .

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру», котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам. Аналогічна правова позиція викладена у пост. ВСУ від 01.10.2002р. у справі №30/63).

За наведених обставин та правових норм, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 2200 грн. витрат на оплату послуг представника.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 625, 629, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 55, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська продовольча компанія »Берест-Продторг» про стягнення 34760 грн. 71 коп., в тому числі: 31371 грн. 69 коп. основний борг, 1747 грн. 51 коп. пеня, 1641 грн. 51 коп. інфляційні втрати задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська продовольча компанія »Берест-Продторг»( вул. Торгова, 1, м. Івано-Франківськ, 76019; код 22180534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97»( вул. Куренівська, 2-б, м. Київ, 04073; код 36643851) –31371 (тридцять одна тисяча триста сімдесят одна) грн. 69 коп. заборгованості, 1747 (одна тисяча сімсот сорок сім)грн. 51 коп. пені, 1641 (одна тисяча шістсот сорок одна)грн. 51 коп. інфляційних нарахувань, 347 (триста сорок сім) грн. 61 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 2200грн.00коп. витрат на оплату послуг представника відмовити.

Видати довідку позивачеві - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97», про повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого державного мита в розмірі 52 (п»ятдесят дві)грн. 39 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.П. Кавлак

Повне рішення складено 14.06.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Кавлак І. П. 14.06.11