Рішення № 16119522, 10.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.06.11р.Справа № 8/5005/6766/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці-пневматик-Сімферополь" (м. Сімферополь)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Інтерпракс" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за поставлене пневматичне обладнання у загальному розмірі 5 716,09 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 юрисконсульт (дов. № 8 від 10.12.10р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Камоцці-пневматик-Сімферополь" (далі-позивач) звернулося до господарського суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпакс" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за поставлене пневматичне обладнання у загальному розмірі 5 716,09 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 5 582,57 грн. - основний борг, 133,52 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлене пневматичне обладнання.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 4900097747780 з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем, яке знаходиться в матеріалах справи.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі заявленої до виконання специфікації при частковій оплаті прийняло до виконання замовлення про постачання пневматичного обладнання.

Згідно видаткових накладних в липні 2010 року було відвантажено пневматичне обладнання та виставлено рахунок № Н.57.563.25 від 07.07.2010 року на суму 6 454, 78 грн.

Порядок його оплати не був визначений сторонами.

Гарантійним листом № 78 від 07.07.2010р. відповідач гарантував оплату відвантаженої продукції на суму 5 582,57 грн. в строк до 20.07.2010р.

У визначений строк заборгованість відповідач не погасив, у зв'язку з чим 27.12.2010р. рекомендованою поштою позивачем було направлено лист-вимогу про сплату заборгованості (вих. № 02-3/879К), який був отриманий відповідачем 30.12.2010р. Вказаний лист був залишений відповідачем без відповіді.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться копія акту звірки взаєморозрахунків позивача з відповідачем, підписаного обома сторонами (а.с. 20), відповідно до якого заборгованість станом на 01.11.2010р. складає 5 582,57 грн.

08.02.2011р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 9 (вих. № 02-3/125К від 08.02.2011р.), в якій позивач просив в семиденний строк з дня отримання вказаної претензії здійснити оплату поставленого обладнання. Вказана претензія була також залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого обладнання у сумі 5 582,57 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 5 582,57 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами вчиняються письмово, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а відповідно до ст. 181 цього ж кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, гарантійним листом № 78 від 07.07.2010р. відповідач гарантував здійснити оплату відвантаженої продукції на суму 5 582,57 грн. в строк до 20.07.2010р., отже, строк оплати отриманого обладнання є таким, що настав.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого обладнання у сумі 5 582,57 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 5 582,57 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми, позивачем були нараховані 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання на 291 день в сумі 133,52 грн.

З приводу вказаних вимог господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначалось вище, останнім днем оплати поставленого обладнання є 20.07.2010р., отже нарахуванням 3% річних слід починати з 21.07.2010р. Позивач у своєму розрахунку визначає кінцевим днем нарахування 3% річних 08.04.2011р. Отже періодом нарахування 3% річних є 21.07.2010р. - 08.04.2011р.

Господарським судом при здійсненні розрахунку суми 3% річних за період з 21.07.2010р. по 08.04.2011р. встановлено, що кількість днів прострочення складає 262 дня, в той час, як позивачем у розрахунку зазначено, що кількість днів прострочення за вказаний період складає 291 день. Внаслідок вказаної помилки, позивачем розраховано неправильну суму 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача з період прострочення з 21.07.2010р. по 08.04.2011р. Після здійсненого розрахунку, господарським судом встановлено, що стягненню підлягають 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 21.07.2010 року по 08.04.2011 року у сумі 120,22 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, в сумі 120,22 грн. за період прострочення з 21.07.2010 року по 08.04.2011 року.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 625, 638, 639 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інтерпакс" (49015, м.Дніпропетровськ, вул. Сухумська, 30; код ЄДРПОУ 24234783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці-пневматик-Сімферополь" (95018, м. Сімферополь, вул. Ларіонова, 38; код ЄДРПОУ 14290527) - 5 582 грн. 57 коп. основного боргу, 120 грн. 22 коп. 3% річних, 101 грн. 76 коп. витрат по сплаті державного мита, 235 грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін