Рішення № 16119226, 06.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

06.06.2011Справа №5002-18/867.1-2011 за позовом Заступника прокурора міста Ялти (98600, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі Ради міністрів АР Крим, (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова, 13)

до відповідачів: 1. Приватного підприємства фірми “Шарм”, (98635, м. Ялта, вул. Ломоносова, 1,3)

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

З участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Ялти, (98600, м. Ялта, вул. Дзержинського, 4);

2. Лівадійська селищна рада (98600, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8).

3. Виконавчий комітет Лівадійської селищної ради (98600, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8).

про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_2 заступник начальника, дов. від 17.01.2011 року.

Від відповідача 1 ОСОБА_3 ю/к, довіреність від 01.01.2010 року

Від відповідача 2 не зявився

Від третьої особи 1 не зявився

Від третьої особи 2 не зявився

Від третьої особи 3 не зявився

Прокурор Сокол О.В., посвідчення.

Суть спору: заступник прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Ради міністрів АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до приватного підприємства фірми “Шарм” та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі реєстраційний № 3693 від 01 жовтня 2008 року та зобовязати відповідача знести самовільно побудовану нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 9,6 кв.м, за власний рахунок.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, відповідач, приватне підприємство фірма “Шарм”, не був власником спірного майна та побудував його самовільно, без згоди орендодавця на те. Так, прокурор вказує, що рішення господарського суду АР Крим від 18 січня 2007 року по справі № 2-13/920-2007, на підставі якого приватне підприємство фірма “Шарм” отримало право власності на побудовані ним споруди, було скасовано касаційною інстанцією, тобто і право власності таким чином, у відповідача на спірні обєкти продажу відсутнє.

Рішенням господарського суду АР Крим від 04.08.2010, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2010, позов задоволено частково - на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України визнано недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу від 01.10.2008 у зв'язку його невідповідністю вимогам ст. 658 ЦК України. В частині позовних вимог про ПП "Фірма "Шарм" знести за власний рахунок самовільно побудовану нежилу будівлю площею 9,6 кв.м., позов залишений без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України з мотивів неподання прокуратурою та позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2010 року у справі № 2-33/2574-2010 рішення господарського суду АР Крим від 04.08.2010 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 у справі №2-33/2574-2010 скасовані в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.10.2008 року, укладеного між ПП фірмою "Шарм" та ОСОБА_1, з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду АР Крим. В решті рішення та постанову залишено без змін.

Справа направлена для подальшого розгляду до господарського суду АР Крим.

Справі привласнений № 5002-18/867.1-2011 і її розгляд доручений судді господарського суду АР Крим Осоченко І.К.

06.04.2011 р. на адресу господарського суду від третьої особи-1 надійшло клопотання, в якому третя особа-1 просить розглядати справу без її представника. Суд залучив надіслане клопотання до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.04.2011 р. представник відповідача-1 надав суду письмові пояснення, в яких відповідач-2 зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Суд залучив такі пояснення до матеріалів справи.

22.04.2011 року на адресу господарського суду від третьої особи-1 надійшло клопотання, в якому третя особа-1 просить суд розглянути справу без участі її представника. Суд задовольнив надане клопотання.

05.05.2011 року на адресу господарського суду від відповідача-1 надійшла заява, в якій відповідач-1 просить розглянути справу без присутності представника. Суд задовольнив надане клопотання.

05.05.2011 року через канцелярію господарського суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення. Суд залучив такі пояснення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.05.2011 року представник позивача надав суду письмові пояснення по справі. Суд залучив дані пояснення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.05.2011 року представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд вважав можливим продовжити строк розгляду справи та задовольнив клопотання позивача.

23.05.2011 року на адресу господарського суду від відповідача-2 надійшла телеграма, в якій відповідач-2 просить суд розглядати справу без участі представника відповідача-2, у звязку з неможливістю явки представника. Суд залучив надіслану телеграму до матеріалів справи.

06.06.2011 року у судовому засіданні представник приватного підприємства фірми “Шарм” надав суду письмові додаткові пояснення.

Суд залучає такі пояснення до матеріалів справи.

Представники відповідача 2, третіх осіб у судове засідання 06.06.2011 року не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі постанови Ради міністрів АР Крим від 09 липня 2002 року № 243 “Про передачу земельних ділянок в оренду приватному підприємству фірмі “Шарм” та товариству з обмеженою відповідальністю “Старінвест”, затверджені проекти відведення земельних ділянок приватному підприємству фірмі “Шарм” для будівництва та обслуговування торгового центру із земель Лівадійської селищної ради м. Ялта.

Пунктом 2 вказаної постанови припинено право користування земельною ділянкою землекористувачу Ялтинському виконавчому комітету площею 4.16 га за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради та передано в оренду строком на 50 років земельну ділянку площею 2.794 га приватному підприємству фірмі “Шарм” для будівництва та обслуговування торгового центру.

22 липня 2002 року Ялтинським міським нотаріальним округом посвідчений договір оренди земельної ділянки, укладений між Радою міністрів АР Крим (орендодавець) та приватним підприємством фірмою “Шарм”(орендар).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору орендодавець надав, а орендар прийняв в довгострокове тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 2.794 га за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради, за адресою: АР Крим, м. Ялта, кадастровий номер земельної ділянки 0111947900:09:001:001.

Відповідно до розділу 2.1 договору, вищеназвана земельна ділянка надається в оренду для будівництва та обслуговування торгового центру. Зміна цільового призначення орендованої земельної ділянки в період дії договору допускається лише за згодою орендодавця.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами у справі, що в період дії вказаного договору оренди земельної ділянки приватним підприємством фірмою “Шарм” було побудовано на неї нерухоме майно торговий центр за власні кошти.

Рішенням господарського суду АР Крим від 18 січня 2007 року (справа № 2-13/920-2007) задоволений позов приватного підприємства фірми “Шарм” до виконавчого комітету Лівадійської селищної ради та комунального підприємства “Ялтинське бюро технічної інвентаризації”; за позивачем визнано право власності на обєкти нерухомого майна торгового центру, розташованого в сщ. Охотниче, по вул. Ай-Петрінська.

01 жовтня 2008 року між приватним підприємством фірма “Шарм”(продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої в АДРЕСА_2 реєстраційний номер 3693.

Судом встановлено, що державна реєстрація приватного підприємства фірми "Шарм" юридичною особою здійснена 22 січня 1997 року і ОСОБА_1 як підприємця - 19 квітня 2000 року.

Відповідно до умов цього договору, продавець продає, а покупець покупає нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд вважає позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі реєстраційний № 3693 від 01 жовтня 2008 року, укладений між приватним підприємством фірма “Шарм” та ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України судом може бути визнано недійсним повністю або частково господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

Так, відповідно до пункту 1.3 спірного договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2008 року на момент його укладення право власності на нежитлову будівлю, розташовану в АДРЕСА_2 належало продавцеві, приватному підприємству фірми “Шарм” на підставі рішення господарського суду АР Крим від 18 січня 2007 року по справі № 2-13/920-2007, яке набрало законної сили 30 січня 2007 року та ухвали господарського суду АР Крим від 19 січня 2007 року по справі № 2-13/920-2007 року.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 27 лютого 2008 року рішення господарського суду АР Крим від 18 січня 2007 року в цій справі скасоване, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду АР Крим справа прийнята суддею господарського суду АР Крим Ковтун Л.О. із привласненням справі № 2-1/3930.1-2008.

Ухвалою суду від 04 березня 2010 року позов приватного підприємства фірми “Шарм”про визнання права власності залишений без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 99-101).

Згідно з пунктом 1.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (далі Положення), Реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.

Пунктом 2.8 Положення передбачено, що документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України.

В Інформаційному листі від 31 січня 2001 року № 01-8/98 Вищий господарський суд України зазначив, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 N 6/5).

Згідно з пунктом 10 додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна, відносяться рішення судів.

У розділі Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власника на обєкти нерухомості майна на підстав рішень судів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 26 травня 2009 року № 914/5, зазначено, що судове рішення - це вирок, рішення, постанова, ухвала що ухвалені (постановлені) судами у кримінальних, цивільних, господарських справах, у справах адміністративної юрисдикції та у справах про адміністративні правопорушення, а також судовий наказ, виданий в порядку наказного провадження у цивільних справах (пункт 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740).

Згідно зі статтею 82 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення.

Таким чином, рішення про визнання права власності на нерухоме майно є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності.

Статтею 108 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

У розясненнях Міністерства юстиції України від 22 червня 2007 року № 19-32/30 вказується, що згідно зі статтею 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково (у таких випадках рішення суду першої інстанції, постанови апеляційної інстанції, Вищого господарського суду України не є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності).

Згідно з частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідній обсяг цивільної дієздатності

В силу вимог статті 658 Цивільного кодексу України право продажу належить власникові.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора про те, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, відповідач, приватне підприємство фірма “Шарм”, не був власником майна, яке було ним відчужено, з огляду на відсутність у нього права власності на таке майно.

Крім того, як вбачається з пункту 1.3 спірного договору право власності продавця на предмет договору зареєстроване комунальним підприємством “Ялтинське бюро технічної інвентаризації” згідно з витягом про реєстрацію права власності на майно від 02 лютого 2007 року № 13439919.

Однак, відповідно до пункту 5.7 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі.

Отже, відповідач, приватне підприємство фірма “Шарм”, укладаючи договір купівлі-продажу майна був обізнаний про відсутність у нього права власності на спірне самовільно побудоване майно, однак, всупереч чинному законодавству, не попередив про це покупця.

У відповідності до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Абзацом 2 частини 1 статті 229 Цивільного кодексу України визначене, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Таким чином, суд вважає, що твердження прокурора про відсутність у приватного підприємства фірми “Шарм” права власності на спірне майно на час укладення оспорюваного правочину є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, господарський суд не погоджується з доводами відповідачів щодо придбання ОСОБА_1 вказаного обєкту нерухомості не як підприємцем тому, що, як встановлено, земельна ділянка, на якій було здійснено будівництво обєкту нерухомості, була надана в оренду з комерційною метою (будівництво торгівельного комплексу), на час укладення спірного договору ОСОБА_1 мав (та має зараз) статус підприємця; вказаний обєкт нерухомості не є житловою будівлею; а Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року N20/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за N283/8882 (з змінами на 01 жовтня 2008 року), та Закон України "Про нотаріат" №3425-XII від 02 вересня 1993 року (з змінами на 01 жовтня 2008 року) не передбачає зазначення в договорі сторони договору - громадянина як підприємця.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2008 року № 3693 підлягають задоволенню.

06.06.2011 року у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.06.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги заступника прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Ради міністрів АР Крим в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі реєстраційний № 3693 від 01 жовтня 2008 року, укладеного між приватним підприємством фірма “Шарм” та ОСОБА_1, задовольнити.

2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 9,6 кв.м,, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, укладений 01 жовтня 2008 року між приватним підприємством фірма “Шарм” (98635, м. Ялта, вул. Ломоносова, 1,3; код ЄДРПОУ 20710519) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1), який нотаріально посвідчений 01.10.2008 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3693.

3.Стягнути з приватного підприємства фірми “Шарм” (98635, м. Ялта, вул. Ломоносова, 1,3; код ЄДРПОУ 20710519) в дохід державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, код ЄДРПОУ 34740405) державне мито в сумі 42,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з приватного підприємства фірми “Шарм” (98635, м. Ялта, вул. Ломоносова, 1,3; код ЄДРПОУ 20710519) в дохід державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, код ЄДРПОУ 34740405) державне мито в сумі 42,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.