Рішення № 16118925, 24.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

24.05.2011Справа №5002-32/1016-2011 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Сімферопольської міської державної лікарні ветеринарної медицини (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 5а ідентифікаційний код 26366885)

До відповідача Приватного підприємства «Іліон-Крим» ( 95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Павленка, 2-А, кв. 2 ідентифікаційний код 34522864)

Про стягнення 2829, 12 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність № 0110-50 від 04.04.2011р. у справі.

Від відповідача не зявився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Сімферопольська міська державна лікарня ветеринарної медицини звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «Іліон-Крим» про стягнення 2829, 12 грн.

Ухвалою господарського суду від 21.03.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 29.03.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 29.03.2011р., від 11.04.2011р., від 28.04.2011р., від 12.05.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до пункту 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Строк розгляду справи продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором про надання ветеринарних послуг щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження, що підлягає державному ветеринарному нагляду та контролю в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач, впяте, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Адреса, зазначена в позовній заяві повністю співпадає із адресою, вказаною у Витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача, залученому до матеріалів справи . ( а.с. 41).

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2008 року між Сімферопольською міською державною лікарнею ветеринарної медицини (позивач) (Лікарня) та Приватним підприємством «Іліон-Крим» (відповідач) (Субєкт господарювання) був укладений договір № 204 про надання ветеринарних послуг щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження, що підлягає державному ветеринарному нагляду та контролю (а.с. 28-29).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Пунктом 1 Договору встановлено, що предметом договору є надання ветеринарних послуг Субєкту господарювання спеціалістами ветеринарної медицини, у тому числі проведення ветеринарно-санітарної експертизи, оцінки якості та безпеки продукції тваринного походження з оформленням відповідного висновку.

Відповідно до пункту 3.1 Договору для розрахунків оплати ветеринарних послуг субєкт господарювання щомісячно до 25 числа поточного місяця надає табель обліку робочого часу, підписаний субєктом господарювання.

Лікарня розраховує суму витрат з урахуванням обовязкових податків та зборів та направляє субєкту господарювання рахунок, обовязків до уплати відповідно до пункту 2.2.1 Договору ( додаток до договору) , як то передбачено пунктом 3.2 Договору.

Згідно з пунктом 3.4 Договору, Субєкт господарювання проводить оплату ветеринарних послуг шляхом щомісячного перерахування коштів на рахунок Лікарні, згідно рахунків, не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, виконання умов договору позивачем підтверджується корінцями ветеринарного свідоцтва, виданими відповідачеві в рамках договору. (а.с. 47-70) та табелями робочого часу ( а.с. 31-35).

У підтвердження взятих на себе обовязків, відповідачем частково отримані послуги були оплачені, а саме в розмірі 3199, 84 грн. та в сумі 799, 96 грн. ( а.с. 71 - 72).

Неналежне виконання відповідачем обовязків оплатити отримані послуги й призвели до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем в розмірі 2829, 12 грн., яка підтверджується матеріалами справ, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Доданим до позовної заяви платіжним дорученням № 574 від 08.02.2011р. позивач оплатив 236, 00 грн. на розрахунковий рахунок 31115995700002.

Пунктом 3-1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які, зокрема, підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У звязку із тим, що з 21 червня 2010 р. відкритий рахунок з обліку надходжень від оплати витрат з ІТЗ у судах: р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, господарський суд зобовязав позивача здійснити оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідний розрахунковий рахунок, оскільки будь-яких інших доказів надходження грошових коштів за цільовим призначенням в матеріалах справи не містилось.

Проте до теперішнього часу позивач не надав суду доказів того, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу були ним оплачені.

За таких обставин, суд вважає за доцільне стягнути вказані витрати з позивача в доход державного бюджету.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Іліон-Крим» ( 95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Павленка, 2-А, кв. 2 ідентифікаційний код 34522864) на користь Сімферопольської міської державної лікарні ветеринарної медицини (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 5а ідентифікаційний код 26366885) 829, 12 грн. заборгованості, 102, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з Сімферопольської міської державної лікарні ветеринарної медицини (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 5а ідентифікаційний код 26366885) в доход державного бюджету (р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь) 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.05.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 25.05.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.