Постанова № 16113543, 31.05.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2011 р. Справа № 13/49/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Грязнов В.В. , судді Тимошенко О.М. при секретарі судового засідання Яковлєв Д.В.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник ОСОБА_1. дов.№30/05Д від 13.05.2011 року

Від відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" на рішення господарського суду Вінницької області від 05.04.11 р. у справі № 13/49/2011/5003 (суддя Тісецький С.С. )

за позовом Приватне виробничо-комерційне підприємство "Ятрань"

до Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім"

про стягнення 348 901,44 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05 квітня 2011 року у справі № 13/49/2011/5003 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" (22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Чкалова, 1а, код ЄДРПОУ 05487478) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" (юр. адреса.: 10009, м. Житомир, вул. Кибальчича, 2/4Б, кв.10; представник: 21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 52/89, код ЄДРПОУ 20423949) 234388,06 грн. - основної суми боргу; 27466,55 грн. - 3% річних, 87046,83 грн. - інфляційних витрат, 3489,01 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач приватне акціонерне товариство "Калинівський Агрохім" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, просить його скасувати.

Відповідач вважає, що дане рішення є незаконним, та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права. Дані доводи підтверджуються наступним.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, Господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Таким обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

Як видно з вступної частини рішення представники Відповідача в судове засідання не з'явилися, тому суд повинен був відкласти розгляд справи.

Суд розгляд справи не відклав, чим порушив вимоги ст. ст. 22, 77 ГПК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні заперечує доводи відповідача, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представник відповідача не з"явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце судового засідання. Явка обов"язковою не визнавалась. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно укладеного між сторонами договору №3/04 постачання товару від 03.04.2009 р., позивач (постачальник) зобов'язався систематично постачати і передавати у власність (повне господарське відання) відповідача (покупця) певний товар, а відповідач (покупець) зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах встановлених договором.

Відповідно до п.2.1 договору, асортимент та обсяг товару передбачається у специфікаціях, що додаються до договору (додатки до договору).

Умовами договору сторонами погоджено, що товар повинен бути поставлений відповідачу (покупцю) не пізніше 15 днів з дати підписання відповідного додатку до договору (п.4.1).

Згідно п.п.5.1,5.2 відповідач (покупець) оплачує поставлений позивачем (постачальником) товар за ціною, передбаченою у специфікації. Загальна орієнтовна сума договору на день його складання становила 1400000,00 грн.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав належним чином, а саме здійснив поставку товару в асортименті та за цінами встановлених у специфікаціях (а.с.10-14), на загальну суму 1377064,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та довіреностями на отримання товару (а.с.18-33).

Відповідно до п.6.1 договору , оплата за фактично відвантажений товар здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок позивача (постачальника) у строк до 15.08.2009 р. у сумі 900000,00 грн. та до 01.10.2009 р. у сумі 500000,00 грн.

Відповідач в порушення умов договору, свої зобов'язання по оплаті виконав частково, а саме шляхом зустрічної поставки на суму 1142676,05 грн., в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем склала 234388,06 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків №2 від 15.11.2010 р.

Після чого позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про погашення заборгованості та нарахованих штрафних санкцій №91 від 26.11.2010 р., однак яка останнім була залишена без реагування.

Таким чином основний борг відповідача за отриманий товар на день розгляду справи складає 234388,06 грн.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дії позивача по здійсненню поставки товару та дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище вказаними накладними та його частковий розрахунок шляхом здійснення зустрічної поставки, свідчить про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриману продукцію.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 234388,06 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 27466,55 грн. - 3% річних та 87046,83 грн. - інфляційних витрат, згідно наданого ним розрахунку, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 27466,55 грн. - 3% річних та 87046,83 грн. - інфляційних витрат, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

Таким чином, місцевим господарським судом повно з"ясовані обставини які мають значення у справі. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Місцевим господарським судом правильно застосовані норми матеріального права.

Щодо обставин викладених в апеляційній скарзі, судова колегія прийшла до висновку, що місцевим господарським судом не порушені та правильно застосовані норми процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи провадження у справі порушено місцевим господарським судом 17 березня 2011 року. Справу призначено до розгляду на 05 квітня 2011 року.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 17.03.2011р. №2123р-2125р. та поштовим повідомленням №20662144 про отримання ухвали суду представником відповідача 22.03.2011 р.

Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи відповідач не подавав. Позов не заперечив.

В оскаржуваному рішенні, місцевий господарський суд обгрунтував можливість вирішення спору без участі представника відповідача.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні, скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" на рішення господарського суду Вінницької області від 05 квітня 2011 року по справі №13/49/2011/5003 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 05 квітня 2011 року по справі №13/49/2011/5003 залишити без змін.

3. Матеріали справи №13/49/2011/5003 повернути в господарський суд Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Тимошенко О.М.