Постанова № 16113528, 30.05.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2011 р. Справа № 5019/645/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М. суддів Мельник О.В. при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фронтон" на рішення господарського суду Рівненської області від 21.04.11 р.

у справі № 5019/645/11 (суддя Бережнюк В.В. )

позивач Приватне підприємство "Адела"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фронтон"

про стягнення в сумі 46609 грн. 28 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 11.04.2011р.);

відповідача - не з'явився.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.04.2011 року у справі № 5019/645/11 позов приватного підприємства "Адела" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фронтон" про стягнення 46609 грн. 28 коп. заборгованості задоволено. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фронтон" на користь приватного підприємства "Адела" - 34886 грн. 40 коп. основного боргу, 7602 грн. 98 коп. - збитків, завданих внаслідок інфляції, 1566 грн. 21 коп. - 3% річних, 2553 грн. 69 коп. - пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 466 грн. 09 коп., витрати на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ТзОВ "Фронтон" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені і штрафних санкцій з ТОВ "Фронтон".

Апелянт вважає, що при вирішенні справи та прийнятті рішення місцевим господарським судом на були взяті до уваги обставини по справі, що мають істотне значення.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають сплаті. Враховуючи тяжке матеріальне становище ТОВ "Фронтон", а також те, що відповідачем було сплачено більшу суму заборгованості, останній просить суд взяти це до уваги та зменшити розмір штрафних санкцій.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача зазначив, що рішення господарського суду Рівненської області від 21.04.2011 року є законним та обгрунтованим, а тому, просить залишити останнє - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представник відповідача (скаржника) не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 липня 2009 року між Приватним підприємством "Адела" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фронтон" був укладений договір поставки (далі - договір, а.с.6), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язувався постачати (передавати) товар у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 20.07.2015р. (п.7.1 договору)

Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору позивачем згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних за №А000000103 від 16.07.2009р. на суму 16682,40 грн., №А000000109 від 20.07.2009р. на суму 7056,00 грн., №А000000110 від 20.07.2009р. на суму 810,00 грн., №А000000113 від 23.07.2009р. на суму 2286,00 грн., №А000000131 від 12.08.2009р. на суму 23052,00 грн. (а.с.8-14) на підставі відповідних довіреностей відповідача (а.с.9,13) було поставлено останньому товар на загальну суму 49886,40 грн.

Відповідно до п.п.4.1,4.2 договору, вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, відображається в видатковій накладній. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, розрахунки за отриманий товар здійснив несвоєчасно та неналежним чином.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 34886,40 грн., що, в свою чергу, підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки розрахунків, підписаним уповноваженими представниками обох сторін та скріпленим їх печатками (а.с.7).

На вимогу №315 від 15.12.2010 року позивача (а.с.15) відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив.

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

З огляду на це, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 34886,40 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, підлягають до задоволення.

Оскільки, як з'ясовано судами, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача має місце та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; ст.ст. 549, 551, 611 п.3 ЦК України, п.п. 6.1.,6.3. договору пердбачена майнова відповідальність, суд апеляційної інстанції не може не погодитись з висновком місцевого суду про обгрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення 2553,69 грн. пені (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, а.с.32-38).

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А так, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення в такому випадку з відповідача 1566,21 грн. відсотків річних та 7602,98 грн. інфляційних нарахувань.

Щодо посилань скаржника на те, що він не був в судових засіданнях в суді першої інстанції, а відтак не зміг заявити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій є безпідставними з огляду на таке.

Наявні матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції були створені всі належні та допустимі умови для реалізації своїх процесуальних прав сторонами у справі, про всі судові засідання сторони належним чином повідомлялись про місце і час розгляду справи (в тому числі і відповідач), що, в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції з особистим підписом (а.с. 26-27,31-31-1).

Натомість, відповідач в судові засідання 12.04.2011 року та 21.04.2011 року не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбачиними ст. 22 ГПК України не скористався, а тому, колегія суддів вважає, що прийняття рішення місцевим господарським судом за відсутності представника відповідача у судовому засіданні є правомірним та здійснювалось в порядку ст. 75 ГПК України.

В свою чергу, відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Тобто, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене та зважаючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження можливості застосування місцевим господарським судом положень ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України та з огляду на те, що правом, передбаченим пунктом 3 статті 83 ГК України наділений виключно суд першої інстанції при прийнятті рішення, апеляційний господарський суд вважає доводи викладені в апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу.

Більше того, право суду при прийнятті рішення, передбачене п.3 ст.83 ГПК України, стосується виключно неустойки (штрафи та пені), і відповідно, не розповсюджується на відповідальність, передбачену частиною 2 статті 625 ЦК України (відсотки та інфляційні втрати).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фронтон" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 21.04.2011 року у справі №5019/645/11 залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Мельник О.В.