Постанова № 16112635, 30.05.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2011 року Справа № 5005/1904/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мороза В.Ф. (доповідача)

суддів: Науменка І.М., Голяшкіна О.В.

при секретарі: Заболотна О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 27.12.20 р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 10.02.10 р.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс “Самара” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.11 р. у справі № 5005/1904/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс “Самара”, с.Могилів, Царичанського району, Дніпропетровської області

про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2011 р. (суддя Широбокова Л.П.) частково задоволено позов щодо стягнення з відповідача 3 000 000,00 грн. боргу за кредитом, 484 206,72 грн. боргу по процентам, 54 722,92 грн. пені. Рішення суду першої інстанції мотивовано невиконанням відповідачем зобовязань за кредитним договором №29/К-08 від 13.06.2008 р. щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу про його скасування та прийняття нового рішення про відмову у позові в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач зокрема посилається на те, що суд першої інстанції не врахував відзив на позовну заяву та не витребував у позивача належних доказів наявності заборгованості за договором. Також відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська справи №2-7356/2010 за позовом ОСОБА_3та ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору, на підставі якого банком подано позов про стягнення боргу у даній справі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції між позивачем (надалі також - банк) та відповідачем 13.06.2008 р. було укладено кредитний договір №29/К-08, відповідно до умов якого банк відкриває відповідачу (надалі також - позичальник) відкличну не відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 3000 000,00 грн. строком дії кредитної лінії з 13.06.2008 р. по 12.06.2013 р. До зазначеного договору було укладено договори про внесення змін та доповнень №1 від 18.03.2009 р., № 1 від 29.07.2009 р., №2 від 30.11.2009 р. та графіки зменшення ліміту кредитування.

Згідно графіку зменшення ліміту кредитування позичальник повинен був повертати кредитні кошти щомісячно, починаючи з 15.07.2010 р. по 12.06.2013 р. по 101 111,11 грн. та у відповідні місяці по 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1, п. 4.4. та п. 4.6. договору за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 17% річних. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця. В разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту передбачено сплату процентів у підвищеному розмірі 25% річних.

Відповідно до п. 8.1. договору за порушення строків повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченого платежу за кожний день прострочення.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №04 від 17.06.2008 р., №68 від 23.06.2008 р., №1 від 02.07.2008 р., №11 від 04.07.2008 р., №2 від 15.07.2008 р., №01 від 18.07.2008 р. №3 від 21.07.2008 р., №01 від 24.07.2008 р., №3 від 15.08.2008 р., №91 від 21.08.2008 р., №2 від 22.08.2008 р., №61 від 28.08.2008 р., №2 від 02.09.2008 р., №129 від 09.09.2008 р., №100 від 12.09.2008 р. №139 від 16.09.2008 р.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що підлягає застосування до відносин кредитування в силу положень ч. 2 ст. 1054 цього Кодексу, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується фактичне надання відповідачу кредитних коштів згідно кредитного договору, тоді як відповідачем не надано доказів своєчасного та у повному обсязі їх повернення згідно встановленого графіку, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про законність вимоги банку дострокове повернення всієї суми кредиту та як наслідок стягнення з відповідача 3 000 000,00 грн. боргу за кредитом, 484 206,72 грн. відсотків за користування кредитом за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

При цьому суд першої інстанції, обґрунтовано врахувавши положення ч. 6 ст. 232 ГК України, правомірно обмежив нараховану позивачем на підставі п. 8.12 договору пеню шестимісячним періодом нарахування, частково задовольнивши позовні вимоги та стягнувши 54 722,92 грн.

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача щодо невитребування судом у позивача доказів наявності заборгованості, оскільки в силу положень ст.33 ГПК України довести своєчасне повернення кредиту та сплату відсотків має відповідач, тоді як останнім таких доказів не надано.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки наведені відповідачем обставини не є підставою для зупинення провадження згідно ст. 79 ГПК України. Відповідачем не підтверджено перебування в провадженні Бабушкінського районного суду відповідної судової справи про визнання недійсним кредитного договору.

За викладеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс “Самара” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.11 р. у справі № 5005/1904/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.Ф.Мороз

Суддя І.М.Науменко

Суддя

О.В. Голяшкін