Рішення № 16111373, 02.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

02 червня 2011 року справа № 5020-722/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія

«Промкомплект»(02022, м. Київ, вул. Флоренції, 1/11)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фирма Сервис-Стройдом»

(99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, 4, кв. 3-Б)

про стягнення 49277,80 грн.,

Суддя Лазарев С.Г.

Представники:

позивача ОСОБА_1., довіреність №1 від 21.04.2011;

відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Промкомплект»звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фирма Сервис-Стройдом»про стягнення 54734,74 грн.

Ухвалою від 11.05.2011 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує належним чином свої зобовязання за договором поставки та встановлення ліфтового обладнання №01/09-2009 від 25.09.2009 в частині оплати за виконані роботи.

Представник позивача в судовому засіданні 02.06.2011 надав суду клопотання про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 49961,20 грн., з яких: 44000,41 грн. заборгованість за договором, 683,40 грн. пеня, 3845,27 грн. інфляційні втрати, 1432,12 грн. 3% річних.

В ході судового засідання 02.06.2011 представник позивача надав суду заяву про відмову від позову в частині стягнення пені в розмірі 683,40 грн. та зазначив, що наслідки відмови від позову йому відомі (арк. с. 83).

Згідно пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Судом перевірені повноваження представника позивача на відмову від позову та розяснені йому наслідки відмови від позову, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

У звязку з тим, що відмова від позову є правом позивача та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд визнав можливим прийняти заяву позивача та припинити провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 683,40 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 02.06.2011 уточнені позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання 02.06.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав частково, а саме заборгованість за договором в розмірі 44000,41 грн. У звязку з тяжким фінансовим станом товариства просить суд надати розстрочку погашення заборгованості строком до 01.10.2011.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У звязку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача в судовому засіданні розяснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.09.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Промкомплект»(далі Виконавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фирма Сервис-Стройдом»(далі Замовник) був укладений договір №01/09-2009 поставки та встановлення ліфтового обладнання (далі Договір), згідно з умовами якого Виконавець зобовязується здійснити поставку ліфтового обладнання, а також виконати монтажні роботи ліфтового обладнання і провести пусконалагоджувальні роботи такого обладнання, а Замовник зобовязується надати необхідну технічну документацію та створити умови для виконання робіт, а також прийняти та оплатити поставку ліфтового обладнання та виконання робіт згідно умов цього Договору та додатків до нього.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що ліфтовим обладнанням (товаром) за цим договором є ліфтове обладнання (ліфти) в кількості та з характеристиками згідно Специфікації №1. Сторони погоджують також у Специфікації умови поставки, ціни та загальну вартість товару.

Відповідно до додатку №2 від 25.09.2009 до Договору сторони погодили вартість робіт: 84000,00 грн., строк виконання робіт 45 днів, та порядок оплати: 50% за 3 календарні дні до дати початку робіт, 45% за 3 календарні дні після закінчення робіт, 5% за 3 календарні дні після здачі.

Згідно зі Специфікацією №1 до Договору товаром за Договором є ліфт ЛП-0463Б вартістю 266000,00 грн. Строк поставки 20 днів з моменту узгодження технічної документації та поступлення попередньої оплати.

Пунктом 10.2. Договору встановлено, що строк дії договору один рік з дня підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обовязків за даним договором.

Відповідачу було поставлено товар на суму 266000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000258 від 14.10.2009, копія якої знаходиться в матеріалах справи (арк. с. 14).

Згідно рахунку-фактури №СФ-0000018 від 20.01.2010, копія якого міститься в матеріалах справи (арк. с. 36), позивачем були виконані роботи на суму 84000,41 грн.

Відповідачем товар був оплачений повністю в сумі 266000,00 грн., а виконані роботи були оплачені частково в сумі 40000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку №260040102487, копія якої міститься в матеріалах справи (арк. с. 37).

Заборгованість відповідача за виконані роботи по Договору станом на день розгляду справи в суді складає 44000,41 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з положеннями статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №01/03-2011 з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 44000,41 грн. (арк. с. 33).

Дана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Між сторонами була проведена звірка взаємних розрахунків, про що був складений акт, копія якого міститься в матеріалах справи (арк. с. 35), і згідно якого відповідачем визнана заборгованість за договором в розмірі 44000,41 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом на день розгляду справи в суді складає 44000,41 грн. і підлягає стягненню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1432,12 грн.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних перевірений судом та визнаний вірним.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 3845,27 грн.

Суд провів перерахунок інфляційних втрат за формулою: (сума заборгованості х зведений індекс інфляції : 100) сума заборгованості, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі: (44000,41 х 109,10 : 100) 44000,41 = 4004,04 грн.

Проте позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3845,27 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 1432,12 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3845,27 грн.

Відповідач у відзиві на позов просить суд у звязку з тяжким фінансовим станом товариства надати розстрочку погашення заборгованості строком до 01.10.2011, а саме: 24000,00 грн. до 31.07.2011, 20000,41 грн. до 31.08.2011.

Представник позивача заперечує проти розстрочки виконання рішення суду.

У підпункті 1.1 Розяснень президії Вищого господарського суду України від 12.09.1996 N02-5/333«Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»визначено, що відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Згідно пункту 2 цих Розяснень підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували незадовільний стан товариства та не доведено обставини, які б могли ускладнити виконання рішення суду чи зробити його неможливим

Таким чином, суд вважає, що клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 49, 75, 80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 683,40 грн. припинити.

2. У решті позовних вимог позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фирма Сервис-Стройдом» (99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, 4, кв. 3-Б, код ЄДРПОУ 24873276, р/р 26000265519, р/р 2604620313 в КРД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Промкомплект»(02022, м. Київ, вул. Флоренції, 1/11, код ЄДРПОУ 33055685, р/р 260040102487 в ЗАТ «Прокредитбанк», МФО 324984) 49277,80 грн., з яких: 44000,41 основна заборгованість, 3845,27 грн. - інфляційні втрати, 1432,12 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 492,77 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.Г. Лазарев

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 06.06.2011