Рішення № 16111349, 01.06.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" червня 2011 р. Справа № 5019/978/11

за позовом Заступник прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Теплотранссервіс” Рівненської міської ради

до відповідача Приватне підприємство "ВВ"

про стягнення в сумі 19 803 грн. 64 коп.

Суддя Бережнюк В.В.

Представники:

Від позивача : Бондар Ю.М.

Від відповідача : не з'явився

Від органу прокуратури : Данилюк Т.М.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Теплотранссервіс” Рівненської міської ради звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "ВВ" про стягнення 19 803 грн. 64 коп. згідно Договору №1519 від 19.10.2006 р. на відпуск теплової енергії, з яких 19508 грн. 46 коп. - основний борг, 158 грн. 16 коп. - пеня, 30 грн. 61 коп. - 3% річних, 106 грн. 41 коп. - збитків від інфляції.

Представник органу прокуратури та позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю. Просять позов задоволити.

Представник відповідача 01 червня 2011 року в судове засідання не з'явився. Ухвалою від 13.05.2011 р. про порушення провадження у справі явка представників сторін у судове засідання не визнавалася обов'язковою. Натомість відповідач через канцелярію суду подав відзив, у якому просить залишити позов без розгляду. Свої доводи мотивує тим, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх форми власності. Вважає, що у даному спорі право на звернення до господарського суду за захистом порушеного права має КП "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради, а не заступник прокурора м. Рівне в особі КП "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників органу прокуратури та позивача господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2006 року між Комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівненської обласної ради (після перетворення якого створене Комунальне підприємство “Теплотранссервіс” Рівненської міської ради) (далі - підприємство) та Приватним підприємством "ВВ" (далі - споживач) укладено договір №1519 на відпуск теплової енергії (надалі - Договір) (арк.с.9-12). Згідно п.1.1 Договору підприємство зобов’язувалося надавати Споживачеві теплову енергію , а Споживач, в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

Теплова енергія подається Споживачу за адресою: вул.Корольова,2, Корольова,4 (пункт 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору: розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. Пунктом 5.2. визначено розмір щомісячної плати за опалення та підігрів води на момент укладання даного договору.

За умовами пункту 5.4 Договору: розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів – не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

На підставі пункту 5.2 Договору, а згодом на підставі рішень Рівненської міської ради було встановлено розміри щомісячної плати за опалення та підігрів води по Договору.

Згідно п.8.1. Договір укладався терміном на 1 рік. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4. Договору). Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору №1519 позивач здійснив відпуск теплової енергії. Проте, відповідач взяті на себе зобов’язання за Договором належним чином не виконав, розрахунки за теплову енергію своєчасно та в повному обсязі не провів, внаслідок чого згідно наявних у матеріалах справи доказів, за відповідачем утворилась заборгованість станом на 20.04.2011р. в сумі 19508 грн. 46 коп. (розрахунок на арк.с .8).

Згідно пункту 6.3.3 Договору: Відповідач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію – пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також три проценти річних від простроченої суми та сплата основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

Керуючись зазначеним пунктом договору та чинним законодавством позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 158 грн. 16 коп. за період з 11.02.2011 р. по 20.04.2011 р. (арк.с.5), 30 грн. 61 коп. - 3% річних, 106 грн. 41 коп. - збитків від інфляції (арк.с.6).

Надані суду розрахунки заборгованості перевірено та визнано правильними.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено ст. 121 Конституції України, п. 6 ст. 20, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру". Згідно останньої представництво прокуратурою інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією із форм представництва є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Згідно ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року визначено, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах слід розуміти орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади. Господарський процесуальний кодекс України не обмежує прокурора в здійсненні своєї діяльності принципом територіальності. Необхідність захисту інтересів держави та органу місцевого самоврядування покладає на прокуратуру обов'язок представництва держави та місцевого самоврядування в суді, відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України.

Комунальне підприємство Рівненської міської ради «Теплотранссервіс» згідно статуту створене у відповідності до чинного законодавства, шляхом перетворення Комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської обласної ради, згідно рішення Рівненської міської ради №215 від 17 жовтня 2006 року і керується у своїй діяльності Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про зовнішньоекономічну діяльність» тощо. Засновником підприємства є Рівненська міська рада. Майно підприємства перебуває у власності територіальної громади м. Рівне.

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами. Відповідно до ст. 17 цього Закону відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2.1 статуту КП «Теплотранссервіс» РМР головною метою підприємства є задоволення суспільних потреб у послугах теплопостачання, а також реалізація на базі одержаних прибутків соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу, інтересів власника майна. Скрутний фінансовий стан, що склався через масові неплатежі, перешкоджає надходженню грошових коштів до бюджету і порушує інтереси Рівненської міської ради, як органу місцевого самоврядування, що безпосередньо стосується інтересів держави. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, згідно положень ст. 2 ГПК України, є підставою для порушення провадження у справі в господарському суді.

З огляду на те, що енергетика є головною галуззю народного господарства країни, від фінансово-економічного стану якої залежить національна безпека держави, прокуратура м. Рівне вважає, що невиконання зобов'язань по погашенню заборгованості за спожиту теплову енергію і, як наслідок, ненадходження коштів у бюджет, є прямим порушенням загальнодержавних інтересів. Тому в даному випадку заступник прокурора м. Рівне звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Теплотранссервіс” Рівненської міської ради з позовом до Приватного підприємства "ВВ" про стягнення 19 803 грн. 64 коп. згідно Договору №1519 від 19.10.2006 р. на відпуск теплової енергії.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений говором або законом.

Стаття 626 Цивільного кодексу України, встановлює поняття договору, відповідно до якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Крім того, Цивільним кодексом України (ст.629) встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Отже, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються наведеними вище правовими нормами та матеріалами справи, відтак не приймаються судом до уваги.

Позовні вимоги заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі комунального підприємства “Теплотранссервіс” Рівненської міської ради підтверджуються Договором, розрахунками, іншими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню повністю в сумі 19 803 грн. 64 коп., з яких 19508 грн. 46 коп. - основний борг, 158 грн. 16 коп. - пеня, 30 грн. 61 коп. - 3% річних, 106 грн. 41 коп. - збитків від інфляції.

На відповідача покладаються судові витрати на підставі частини другої ст. 49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ВВ" (м. Рівне, вул.Корольова,2, код ЄДРПОУ 32881186) на користь Комунального підприємства “Теплотранссервіс” Рівненської міської ради (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27, код ЄДРПОУ 30841056) - 19508 грн. 46 коп. - основного боргу, 158 грн. 16 коп. - пені, 30 грн. 61 коп. - 3% річних, 106 грн. 41 коп. - збитків від інфляції.

3. Стягнути з Приватного підприємства "ВВ" (м. Рівне, вул.Корольова,2, код ЄДРПОУ 32881186) в доход державного бюджету України 198 грн. 04 коп. державного мита.

4. Стягнути з Приватного підприємства "ВВ" (м. Рівне, вул.Корольова,2, код ЄДРПОУ 32881186) в доход державного бюджету України 236 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бережнюк В.В.

повне рішення підписано 03 червня 2011 року