Рішення № 16110829, 06.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2011 р.Справа № 29/17-1320-2011 За позовом селянського (фермерського) господарства „Зерновоє” до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика”

про стягнення 1583874,38 грн.

Суддя Аленін О.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: селянське (фермерське) господарство „Зерновоє” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” про стягнення заборгованості в розмірі 1583874,38грн., яка складається з основного боргу в сумі 1549710 грн. та пені в розмірі 34164,38 грн.

Відповідач у судовому засіданні визнав вимоги в частині стягнення основного боргу, проте не погодився з розрахунком пені.

06.06.2011р. представник позивача надав уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість в суму 1574105,06грн., яка складається з основного боргу в сумі 1549710грн. та пені в розмірі 24395,06грн.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

16.12.2010р. між селянським (фермерським) господарством „Зерновоє” та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” був укладений договір купівлі продажу №1612/2010 (далі договір).

Згідно п.1.1 договору позивач зобовязується передати у власність відповідача пшеницю фуражну, урожаю 2010р. (далі товар), а відповідач зобовязується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах договору.

Предметом поставки за договором є товар, який відповідає нормам якості за діючим законодавством України, кількість і ціна якого визначається у товарних накладних та/або Специфікаціях, що є невідємною частиною договору (п.1.2 договору).

Пунктом 2.7 договору передбачено, що право власності на товар переходить до відповідача з моменту передачі відповідної партії товару, що оформлюється видатковою накладною, відповідно до умов договору.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1549710грн., що підтверджується видатковими накладними №З-00000154 від 20.12.2010р.; №З-00000151 від 21.12.2010р.; №З-00000152 від 22.12.2010р.; №З-00000155 від 23.12.2010р.; №З-00000142 від 24.12.2010р.; №З-00000157 від 25.12.2010р.; №З-00000158 від 27.12.2010р.; №З-00000159 від 28.12.2010р.; №З-00000162 від 29.12.2010р.; №З-00000163 від 30.12.2010р.; №З-00000001 від 03.01.2011р.; №З-00000002 від 04.01.2011р.; №З-00000003 від 05.01.2011р.; №З-00000004 від 06.01.2011р.; № З-00000005 від 10.01.2011р.

Відповідно п.3.3 договору всі розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України гривні, шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок позивача, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати відгрузки товару.

Втім, відповідач свої зобовязання не виконав, заборгованість за поставлений товар не сплатив, в звязку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 1549710грн.

Між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 1549710 грн.

17.12.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію, з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 1549710 грн.

Відповідач свої зобовязання не виконав, заборгованість за договором від 16.12.2010р. не сплатив.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі продажу №1612/2010 від 16.12.2010р. складає 1549710 грн.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( неналежне виконання).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за порушення умов договору винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно п. 5.2 договору за прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості товару, оплата якого прострочена, за кожен день прострочи.

Оскільки відповідач свої зобовязання за договором купівлі продажу №1612/2010 від 16.12.2010р. належним чином не виконав, позивачем обґрунтовано нарахована пеня в розмірі 24395,06грн.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача підлягають стягненню заборгованість в сумі 1574105,06грн., яка складається з основного боргу в сумі 1549710грн. та пені в розмірі 24395,06грн.

Витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу слід покласти на відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” (67560, Одеська область, Комінтернівський район, с. Першотравневе, вул.. Миру, 1; код 00852832) на користь селянського (фермерського) господарства „Зерновоє” (67522, Одеська область, Комінтернівський район, с. Великі Ламзаки; код 22507455) 1549710грн. основного боргу, 24395,06грн. пені, державне мито в сумі 15741,05 грн. та 236, 00 грн. за ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.06.2011р.

Суддя Аленін О.Ю.