Рішення № 16110695, 30.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2011 р.Справа № 20/17-1372-2011 За позовом: Виробничо-комерційної фірми "Агромарін"

до відповідача: Комунального підприємства "Харчування"

про стягнення 40996,83 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю № 1 від 04.01.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2.- за довіреністю № 03/98 від 14.02.2011 року.

СУТЬ СПОРУ: Виробничо-комерційна фірма "Агромарін" звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харчування" про стягнення з відповідача основного боргу за договором на закупівлю № 9 від 02.01.2011 року в розмірі 40993,70 грн., пені 829,77 грн., індексу інфляції 368,94 грн. та 3% річних 312,99 грн., з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 02.01.2011 року між сторонами був укладений договір на закупівлю № 9, відповідно до умов якого за період з 06.01.2011 року по 24.01.2011 року позивачем було поставлено відповідачу товар (молочну продукцію) на підставі накладних: № 318 від 06.01.2011р., № 319 від 06.01.2011р., № 360 від 10.01.2011р., № 361 від 10.01.2011р., № 362 від 10.01.2011р., № 364 від 10.01.2011р., № 367 від 10.01.2011р., № 373 від 10.01.2011р., № 284 від 11.01.2011р., № 427 від 11.01.2011р., № 429 від 11.01.2011р., № 431 від 11.01.2011р., № 432 від 11.01.2011р., № 433 від 11.01.2011р., № 434 від 11.01.2011р., № 525 від 12.01.2011р., № 526 від 12.01.2011р., № 536 від 12.01.2011р., № 537 від 12.01.2011р., № 538 від 12.01.2011р., № 615 від 13.01.2011р., № 616 від 13.01.2011р., № 618 від 13.01.2011р., № 620 від 13.01.2011р., № 623 від 13.01.2011р., № 625 від 13.01.2011р., № 629 від 14.01.2011р., № 630 від 14.01.2011р., № 631 від 14.01.2011р., № 632 від 14.01.2011р., № 633 від 14.01.2011р., № 634 від 14.01.2011р., № 539 від 12.01.2011р., № 583 від 18.01.2011р., № 669 від 17.01.2011р., № 728 від 19.01.2011р., № 966 від 24.01.2011р., на загальну суму 109993,70 грн.

Проте, відповідач, в порушення прийнятих на себе зобовязань за договором, за поставлений йому товар розрахувався частково, у звязку з чим за ним виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 40993,70 грн.

Про стягнення вказаної заборгованості, з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, а також нарахованої в порядку, передбаченому договором, пені, й звернулася Виробничо-комерційна фірма "Агромарін" із вказаним позовом до суду.

16.05.2011 року позивач уточнив позовні вимоги в частині розміру стягуваної пені з урахуванням проведення різних поставок та змісту п. 7.1. договору та просив суд стягнути з Комунального підприємства "Харчування" основний борг в розмірі 40993,70 грн., пеню в сумі 824,90 грн., індекс інфляції 368,94 грн. та 3% річних 312,99 грн.

30.05.2011 року позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог в частині основного боргу (а.с.57), оскільки відповідач під час розгляду справи (26.05.2011 року) сплатив 1503,70 грн. основного боргу, що підтверджується випискою по рахунку відповідача (а.с.61), у звязку з чим Виробничо-комерційна фірма "Агромарін" просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 39490,00 грн., пеню 824,90 грн., індекс інфляції 368,94 грн. та 3% річних 312,99 грн., поклавши на відповідача витрати по сплаті держмита та на ІТЗ судового процесу в повному обсязі, а крім того, покласти на відповідача витрати на отримання витягу з Єдиного державного реєстру щодо відповідача в порядку ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 30.05.2011 року представник позивача підтримав уточненні позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у наданому до суду відзиві на позов (а.с.50) визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в повному обсязі. Що стосується вимог про стягнення пені відповідач просить суд в порядку, передбаченому п. 3 ст. 83 ГПК України, з урахуванням ст. 551 ЦК України та ст. 223 ГК України, зменшити її розмір, оскільки на теперішній час КП "Харчування" є збитковим підприємством (3899000 грн. збитків), що унеможливлює сплату пені. Крім того, на думку відповідача, також заслуговує на увагу важливе соціальне значення підприємства, яке займається організацією харчування дітей пільгового контингенту.

У судовому засіданні 30.05.2011 року представник відповідача визнав суму основного боргу в повному обсязі та підтримав клопотання про зменшення розміру пені, заявленого ним у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справи докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за договором на закупівлю № 9 від 02.01.2011 року в сумі 39490,00 грн., які були визнані відповідачем в повному обсязі.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши відповідні розрахунки позивача, враховуючи факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції в розмірі 312,99 грн. та 368,94 грн. відповідно.

Що стосується вимог про стягнення пені в сумі 824,90 грн., суд зазначає наступне:

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 року (із змінами та доп.) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до п. 7.1 укладеного між сторонами договору на закупівлю № 9 від 02.01.2011 року у випадку невиконання або неналежного виконання замовником (відповідачем) своїх договірних обовязків по оплаті товару він зобовязаний сплатити постачальнику (позивачу) пеню в розмірі одної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення з дня отримання бюджетних коштів від вартості невиконаного в строк зобовязання.

На підставі зазначеної норми позивачем на суму заборгованості відповідача було нараховано пеню, яка, згідно уточненого розрахунку позивача, перевіреного судом, становить 824,90 грн.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує визнання відповідачем своєї заборгованості та її часткову сплату, яка була здійснена під час розгляду справи, матеріальне становище відповідача, збитки якого згідно наданого балансу (а.с.51) становлять 3899000,00 грн., а також те, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися. Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за необхідне, користуючись правом, наданим ст. 83 ГПК України, зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню, до 100 грн.

Приймаючи до уваги, що спір між сторонами виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в розмірі 425 грн. та 235,98 грн. відповідно.

Що стосується вимог про покладення на відповідача й витрат на отримання витягу з Єдиного державного реєстру щодо відповідача в порядку ч. 5 ст. 49 ГПК України, суд зазначає таке:

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Між тим, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, а саме: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Надання позивачем витягу з Єдиного державного реєстру щодо відповідача є необхідним для встановлення факту наявності або відсутності на сьогоднішній день у відповідача статусу юридичної особи, що є необхідною умовою для розгляду позову в порядку господарського судочинства, у звязку з чим є одним із доказів на підтвердження позову, обовязок надання яких покладений на позивача.

У звязку з викладеним, підстав для покладення на відповідача витрат на отримання позивачем витягу з Єдиного державного реєстру щодо відповідача у суду немає.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Харчування" (65026, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 66, код ЄДРПОУ 05480364) на користь Виробничо-комерційної фірми "Агромарін" (65031, м. Одеса, Новомосковська дорога, 23, код ЄДРПОУ 13925644) 39490,00 грн. /тридцять девять тисяч чотириста девяносто грн. 00 коп./ основного боргу, 100 /сто/ грн. пені, 368,94 грн. /триста шістдесят вісім грн. 94 коп./ індексу інфляції, 312,99 грн. /триста дванадцять грн. 99 коп./ 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 425 /чотириста двадцять пять/ грн. та на ІТЗ судового процесу у сумі 235 /двісті тридцять пять/ грн. 98 коп.

3. В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 06.06.2011р.