Рішення № 16109975, 07.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.11                                                                                           Справа№ 5015/2191/11

За позовом: ТзОВ “ПетроНік”, м. Каховка

до відповідача: ДТГО „Львівська залізниця”, м. Львів

про стягнення 42422,08 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: Благута- Марухняк М.Б.

Суть спору:

Позов подано товариством з обмеженою відповідальністю „ПетроНік”, м. Каховка до державного територіально-галузевого об”єднання „Львівська залізниця”, м. Львів про стягнення про стягнення 42422,08 грн., в т.ч.: пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 20.04.2011р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.05.2011 року.

15.03.2011р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду, в судовому засіданні 31.05.2011р. оголошувалась перерва до 07.06.2011р., про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Ствердив, що у зв”язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №Л/НХ-09239/НЮ від 23.07.2009р., зокрема, несвоєчасною оплатою за поставлений товар, відповідач зобов”язаний сплатити пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, всього- 42422,08 грн. Позов просить задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечив частково, з підстав, викладених у відзиві на позов №НХ-1981 від 27.05.2011р. Зокрема, зазначив, що 3% річних та інфляційне збільшення суми боргу, які позивач просить стягнути з відповідача повинні нараховуватись не з 05.10.2010р., а з 30.11.2010р., враховуючи вимогу про сплату боргу 22.11.2010р., відтак просить зменшити суму інфляційного збільшення суми боргу на 2873,50 грн., а суму 3% річних на 1889,43 грн. У стягненні пені просить відмовити, у зв”язку зі спливом позовної давності.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №Л/НХ-09239/НЮ від 23.07.2009р., згідно якого позивач поставив відповідачу товар в асортименті та кількості відповідно до специфікації №1 до договору.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, відповідачем оплата повністю не здійснена, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 410500 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2011р. по справі №5015/292/11 з відповідача- ДТГО „Львівська залізниця” стягнуто на користь позивача- ТзОВ „ПетроНік” вищезазначений борг в сумі 410500 грн. та розстрочено виконання рішення рівними частинами до 18.03.2001р. Дане рішення суду набрало законної сили 21.02.2011р. На виконання рішення, судом видано наказ від 21.02.2011 р. № 5015/292/11.

Стаття 598 ЦК України, вказує на те, що зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем 20.04.2011р. сплачено суму боргу в розмірі 410500 грн. (банківська виписка в матеріалах справи).

В силу ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу п.9.4 договору поставки №Л/НХ-09239/НЮ від 23.07.2009р., в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від його вартості за кожен день прострочення.

У зв”язку з порушенням відповідачем грошового зобов”язання в частині строків оплати, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача пеню за період з 05.10.2010р. по 04.04.2011р. в сумі 15863,29 грн., 3 % річних в сумі 6444,29 грн. та інфляційні втрати в розмірі 20114,50 грн. за період 05.10.2010р. по 13.04.2011р., відповідно до поданого розрахунку.

Відповідно до ст.526 ЦК України в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи прострочення виконання грошового зобов”язання відповідачем, правомірно посилається на норму ч.2 ст.530 ЦК України, оскільки строк виконання боржником зобов”язання щодо оплати договір чітко не встановлює. Дана обставина відповідачем не заперечувалась.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На адресу відповідача позивачем направлено вимогу про оплату товару №231-1/09 від 21.09.2010р. Дана обставина відповідачем не заперечувалась, як вбачається з тексту рішення по справі №5015/292/11, листом №НХ-3757 від 27.10.2010р. відповідач зазначив про сплату боргу при наявності фінансування. Враховуючи наведене, посилання відповідача на невідповідність розрахунку інфляційних втрат та 3% річних нормам матеріального права не доведена у встановленому законом порядку, відтак, суд дійшов висновку про прострочення виконання відповідачем грошового зобов”язання з 05.10.2010р.

Посилання відповідача щодо спливу позовної давності щодо пені, судом до уваги не приймається, з огляду на наступне.

За захистом свого порушеного права з вимогою про стягнення пені позивач звернувся до суду 13.04.2011р. Як вбачається з поданого розрахунку, позивачем проведено нарахування пені з 05.10.2010р. (з дня прострочення зобов”язання) по 04.04.2011р., оскільки згідно п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено договором або законом припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

В силу ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов”язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги (даний випадок), перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред”явити вимогу про виконання зобов”язання.

Виходячи із змісту вищенаведених норм, суд дійшов висновку про безпідставність посилання відповідача на сплив позовної давності щодо стягнення пені.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 258, 261, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст.179, 193, 232 ГК України, ст.ст. 33, 35, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,- ВИРІШИВ:

1..Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого об”єднання „Львівська залізниця”, м. Львів, вул.Гоголя, (ЄДРПОУ 01059900) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ПетроНік”, Херсонська область, м. Каховка, Семенівське шосе 9А (ЄДРПОУ 34678552) –15863,29 грн. пені, 6444, 29 грн.- 3% річних, 20114,50 грн. інфляційних нарахувань, 424,23 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                           

Рішення складено 10.06.2011р.