Рішення № 16109553, 31.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.11                                                                                           Справа № 5015/2337/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Публічного акціонерного товариства „Львівобленерго”, м. Львів

до відповідача:Закритого акціонерного товариства „Львівський керамічний завод”, м. Львів

про:стягнення заборгованості в сумі 5376,87 грн.

                                                                                          Суддя Артимович В.М.

                                                                                          При секретарі Митник М.Б.

Представники:

від позивача:Середницький В.М. –представник;

від відповідача:не з’явився. Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, оскільки представником позивача відповідного клопотання не подавалось.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів, надалі –позивач, до Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод», м. Львів, надалі – відповідач, про стягнення 5376,87 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 29.04.2011 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.05.2011 р.

В судове засідання 18.05.2011 р. представник позивача з’явився, надав суду пояснення по суті позовних вимог, також подав на розгляд суду довідку про те, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, та нема рішення цих органів з такого спору та інформацію про зміну найменування позивача на Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго». Відповідач в судове засідання 18.05.2011 р. не з’явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, доказів оплати боргу не представив.

В судове засідання 31.05.2011 р. представник позивача з’явився, надав суду пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав повністю. Представник відповідача в судове засідання 31.05.2011 р. не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи, відзиву на позов не подав, проти позовних вимог не заперечив.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 31.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 06.06.2011 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

08 серпня 2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 90246 про постачання електричної енергії. За умовами договору енергопостачальна організація здійснює постачання електроенергії відповідачу, а відповідач зобов’язаний оплачувати за спожиту електроенергію шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені договором терміни.

Згідно додатку № 1 до договору «Обсяги споживання електричної енергії», який є його невід’ємною частиною, обсяг постачання електроенергії відповідачу на грудень 2010 року визначений в кількості 50000 кВт/год.

Постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами (п. 4.1 ПКЕЕ). Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електроенергії оформляються додатком до договору як договірні величини. Споживач має право протягом розрахункового періоду звернутись до постачальника електроенергії із заявою щодо коригування договірної величини споживання електроенергії ( п. 4.4 ПКЕЕ, п. 5.5 договору).

07.12.2010 р. відповідач звернувся до позивача з листом за № 17/28 щодо коригування договірної величини в бік зменшення, в результаті чого позивач листом за № 137-5607/2 від 09.12.2010 р. погодив та встановив на грудень 2010 року договірну величину на рівні 8000 кВт/год.

Однак, відповідач всупереч узгодженим нормативам, за розрахунковий період грудень 2010 року фактично спожив 15838 кВт/год., тобто перевищив заявлену величину споживання на 7838 кВт/год., внаслідок чого позивач нарахував 5376,87 гривень вартості різниці.

Відповідно до додатку № 9 договору покази засобів обліку фіксуються 27 числа кожного місяця та оформляються актом про обсяги переданої споживачу електроенергії.

Розрахунковим періодом, згідно «Порядку розрахунків»до договору вважається період з 28 числа попереднього місяця до 27 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.

За розрахунковийперіод - грудень 2010 р. виставлений рахунок на сплату спожитої активної енергії на 7838 кВт/год, відповідач отримав під розписку 28.01.2011 р., однак не оплатив.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги щодо дотримання обсягів споживання електричної енергії, за що наступає відповідальність згідно Закону України «Про електроенергетику»(п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2005 р. № 473.)

У відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальним організаціям двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Пунктом 4.2.2. договору № 90246 від 08.08.2006 р. про постачання електричної енергії передбачена відповідальність споживача на перевищення договірної величин споживання електричної енергії, а саме вказано, що споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. Таким чином, за порушення умов договору (п. п. 2.2.2., 2.2.3.) та вимог діючого законодавства, відповідачу була нарахована двократна вартість фактично спожитої та договірної величини, що складає 5376,87 грн.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу У країни).

Нормою ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач відзиву на позов, доказів оплати боргу, не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів, задоволити повністю.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод»(79052, м. Львів, вул. Сяйво, 12; код ЄДРПОУ 00293605) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3; код ЄДРПОУ 00131587) 5376,87 грн. заборгованості за понаддоговірне споживання електроенергії, 102,00 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           Артимович В.М.