Рішення № 16109483, 06.06.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.11 Справа № 16/69/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Весант", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгової фірми "Співдружність", м. Луганськ

про стягнення 28935 грн. 29 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача представник не прибув;

від відповідача ОСОБА_1, дов. від 29.12.10 №344,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 27182 грн. 12 коп., інфляційних збитків у сумі 434 грн. 91 коп., 3% річних у сумі 220 грн. 03 коп., пені у сумі 1098 грн. 23 коп. на підставі договору поставки від 10.08.2010 №10/08-06.

Представник позивача не прибув у судове засідання. Враховуючи телеграму позивача від 21.04.2011 №1723, якою він просить розглядати справу за наявними матеріалами за відсутністю свого представника, суд вирішує спір за наявними в справі матеріалами.

Від відповідача на адресу господарського суду Луганської області 22.04.2011 надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечив проти позову, стверджуючи, що розрахункові накладні, додані позивачем до матеріалів справи не містять посилання на договір поставки від 10.08.2010 №10/08-06, тому, на думку відповідача, умови зазначеного договору не можуть застосовуватись до цих накладних. Щодо вимоги про стягнення пені, відповідач вважає її необґрунтованою. Також відповідач вважає, що у позивача не виникло права вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань.

Між сторонами у справі укладено договір поставки від 10.08.10. №10/08-06, на підставі якого постачальник (позивач) зобов'язується поставляти згідно з домовленістю з покупцем (відповідачем) товар продукти харчування за ціною, у кількості та в асортименті, вказаних в товарно-транспортних накладних, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених даним договором, - протягом 14 банківських днів з дня поставки продукції.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає вимогам правового інституту поставки (ст.ст.265-267 ГК України) з відстрочкою платежу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 97009,20грн., а відповідач отримав продукцію за вказаним договором, що підтверджено видатковими накладними на вказану суму (а.с.16-24), та сплатив частково вартість товару на суму 65417,08грн., що підтверджено виписками з банківського особового рахунку позивача за період з 28.09.10 по 16.12.10 на суму 65417,08грн. з відповідним призначенням платежу (а.с.32-40) та повернув товару на суму 4410грн., що підтверджено видатковими накладними на повернення товару на вказану суму (а.с.25-31).

Позивач звернувся з даним позовом до суду, вказуючи про порушення відповідачем вимог закону і умов укладеного договору у звязку з неповною оплатою поставленого товару, і просить стягнути з відповідача борг за поставлений товар в сумі 27182,12грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання зобовязань по договору, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 434,91грн. за період з 16.12.10 по 01.04.11, 3% річних в сумі 220,03грн. та пеню в сумі 1098,23грн. за той же період. Вказані вимоги розраховані позивачем на суму 44392,44грн. по накладним на а.с.22-24 по кожній окремо з урахуванням часткової оплати (розрахунок на а.с.12).

Заперечення відповідача до позовних вимог, викладені у відзиві від 21.04.11 №59 (а.с.55), зосереджені на відсутності в видаткових накладних посилання на договір поставки, який укладено між сторонами по справі і на підставі якого здійснювалась поставка товару відповідачу та часткова оплата відповідачем отриманого товару. За таких підстав, як вважає відповідач, у нього не виникло зобовязання по оплаті отриманого товару.

На підставі чого відповідач оплатив позивачеві 65417,08грн. у відзиві не визначено.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і обєктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника відповідача, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинно виконуватися у встановлений договором строк. Договором поставки від 10.08.10. №10/08-06, укладеним сторонами по справі, встановлено, що покупець (відповідач) зобовязаний оплатити вартість поставленої продукції протягом 14 банківських днів з дня поставки продукції (пункт 4.3).

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Договором поставки від 10.08.10. №10/08-06, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобовязань по сплаті вартості поставленої продукції.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 97009,20грн. та належним чином в порядку ст.ст.33,34 ГПК України - довів суду факт поставки на вказану суму грошей. Таким чином, позивач виконав свої обовязки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статті 265-267 ГК України, ст.ст.655-692 ЦК України зобовязують відповідача виконати обовязок по оплаті поставленої продукції у відповідності до вимог закону та умов договору.

При розгляді справи суд встановив, що відповідач виконав свої обовязки перед позивачем по оплаті за поставлений товар за договором поставки від 10.08.10. №10/08-06 частково, а саме: оплатив товар на суму 65417,08грн.; повернув товар на суму 4410грн. Таким чином, сума боргу складає 27182,12грн. та підлягає стягненню у повному обсязі.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, спростовуються діями самого відповідача по частковій оплаті вартості отриманого від позивача товару на суму 65417,08грн. з вказаним призначенням платежу у платіжних документах, що відображено у банківських виписках з рахунку позивача.

Відповідач оплачував товар позивачеві на підставі договору поставки від 10.08.10. №10/08-06 або на підставі рахунків-фактур, на які міститься вказівка в видаткових накладних, доданих до справи. Таким чином, твердження відповідача про відсутність в нього грошового обовязку на користь позивача по оплаті отриманого товару за договором поставки від 10.08.10. №10/08-06, безпідставне, необґрунтоване а ні нормою права, а ні умовами договору та таке, що суперечить матеріалам справи та правовідносинам сторін.

Як було вказано вище, матеріалами справи належним чином підтверджено факт отримання відповідачем продукції на вказану позивачем суму і розмір боргу 27182,12грн.

За таких підстав, з відповідача слід стягнути борг в сумі 27182,12грн. на користь позивача за договором поставки від 10.08.10. №10/08-06, оскільки позивачем доведено належним чином обставини правовідносин сторін за вказаним договором і заборгованість відповідача в розмірі позову.

Позовні вимоги в частині предмету спору про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 434,91грн. за період з 16.12.10 по 01.04.11, 3% річних в сумі 220,03грн. за той же період слід задовольнити на підставі правил ст.625 ЦК України - за несвоєчасне виконання грошового обовязку по оплаті товару на суму 44392,44грн. (за трьома накладними) відповідач зобовязаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочки.

Позовні вимоги в частині заявленої до стягнення неустойки у вигляді пені заявлено правомірно і цілком обґрунтовано приписами ст.232 ГК України, умовами договору поставки від 10.08.10. №10/08-06 т(пунктом 6.2) та обставинами спору. Відповідач, як боржник, який прострочив виконання грошового обовязку по оплаті продукції, зобовязаний сплатити позивачеві постачальнику продукції неустойку у вигляді пені у розмірі, передбаченому вказаним договором, і у відповідності до приписів вказаної норми права. Договором встановлено обовязок відповідача, як покупця товару, який порушив умови договору в частині своєчасної оплати, сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний прострочений день. Таким чином, пеню в сумі 1098,23грн. за період з 16.12.10 по 01.04.11 за несвоєчасну оплату вартості товару в сумі 44392,44грн. (по трьох частково оплачених і не оплачених накладних) слід задовольнити.

За таких підстав позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача. Надмірно сплачене позивачем державне мито в сумі 0,65грн. за платіжним дорученням від 29.03.11 №254 на суму 290грн. підлягає поверненню з державного бюджету на підставі даного рішення, скріпленого гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

На підставі викладеного, ст.ст.232,265-267 ГК України, ст.ст.526,625,629,655-692 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгової фірми "Співдружність", м. Луганськ, вул.. «2-я Краснознамьонная», 16 «в», ід. Код 30694979 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Весант", м. Київ, вул.. «Північна», 6-А1, офіс 1, ід. Код 37195592 суму боргу у розмірі 27182,12грн., інфляційні нарахування в у сумі 434,91грн., 3% річних у сумі 220,03грн., пені у сумі 1098,23грн., витрати по держмиту у сумі 289,35грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. Видати наказ.

3. Надмірно сплачене Товариством з обмеженою відповідальністю "Весант", м. Київ, вул. «Північна», 6-А1, офіс 1, ід. Код 37195592 державне мито в сумі 0,65грн. повернути платнику з державного бюджету на підставі даного рішення, скріпленого гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Рішення підписане 10.06.11

Суддя Р. Шеліхіна