Рішення № 16109377, 07.06.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.11 Справа № 5/50/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Об’єднана вантажно-транспортна компанія”, м. Єнакієво Донецької області

до Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 126 944 грн. 86 коп.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не прибув;

від відповідача –представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Об’єднана вантажно-транспортна компанія” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за виконані підрядні роботи в сумі 90397,20 грн., 3% річних в сумі 7519,07 грн. та інфляційних втрат в сумі 29469,49 грн.

02.06.2011 року на адресу суду надійшла заява позивача від 01.06.2011 № 01/06 про зменшення позовних вимог, в якій, посилаючись на описки в розрахунках річних та інфляційних, він просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 90397 грн. 20 коп., 3% річних в сумі 7514 грн. 40 коп. та інфляційні нарахування в сумі 29033 грн. 26 коп.

Дана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається судом і подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Сторони у справі в судове засідання не з’явились, причини неявки суду не повідомили.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Відтак, оскільки, сторонам була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичні адреси, суд дійшов висновку, що вони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду справи.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши в судовому засіданні 19.05.2011 оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

в с т а н о в и в:

16 квітня 2008 року між сторонами у справі було укладено договір підряду №18-773гп (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого підрядник (позивач у справі) виконує роботи з транспортування технологічної породи з під бункеру, складування технологічної породи на породному відвалі та профілактики самозаймання породного відвалу №1 ВП ГЗФ «Вахрушевська»ДП «Ровенькиантрацит», що є власністю замовника.

Загальна вартість робіт відповідно до п. 5.1 договору приблизно складає 149300 грн. 00 коп. з ПДВ.

За умовами п. 5.2 договору сторони щомісячно складають та підписують двосторонній акт виконаних робіт, що є підставою для проведення розрахунків. Так, п 5.3 договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються шляхом перерахування грошових коштів замовником (відповідач у справі) на розрахунковий рахунок підрядника протягом 15 банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

З наданого позивачем акту приймання виконаних підрядних робіт №1 (ф. №КБ-2в) за квітень 2008 року, який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками, встановлено, що позивач виконав передбачені умовами договору роботи, а відповідач прийняв виконані роботи на загальну суму 90397 грн. 20 коп.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення підрядником умов договору.

Натомість відповідач свої обов’язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості виконаних робіт належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за виконані роботи у розмірі 90397 грн. 20 коп., який підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За таких обставин, враховуючи, що факт виконання позивачем передбачених умовами договору робіт та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині оплати виконаних робіт підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 90397 грн. 20 коп. боргу.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов’язання позивачем на підставі даної норми цивільного законодавства нараховано та заявлено до стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, інфляційні нарахування в сумі 29033 грн. 26 коп. (за період з червня 2008 по січень 2011) та три відсотки річних в сумі 7514 грн. 40 коп. (за період з 15.05.2008 по 21.02.2011).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи доказів часткової або повної сплати суми боргу за виконані роботи відповідачем надано не було, а також відповідач не скористався правом участі у судових засіданнях у даній справі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами вони підлягають задоволенню в повному обсязі, в редакції заяви про зменшення позовних вимог, з віднесенням судових витрат у справі на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, 6, код ЄДРПОУ 32320704 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Об’єднана вантажно-транспортна компанія”, м. Єнакієво Донецької області, вул. Марата, 1, код ЄДРПОУ 32287238 основний борг в сумі 90397 грн. 20 коп., 3% річних в сумі 7514 грн. 40 коп. та інфляційні нарахування в сумі 29033 грн. 26 коп., а також витрати зі сплати державного мита в сумі 1269 грн. 45 коп. та 235 грн. 18 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2011.

Суддя Т.В. Васильченко