Рішення № 16109225, 31.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2011 р. Справа № 12/050-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомпублічного акціонерного товариства «Державний

експортно-імпортний банк України»

до

відповідач 1: товариства з обмеженою відповідальністю «Переяславський хліб»;

відповідач 2: закритого акціонерного товариства «Переяслав-Хмельницький хлібозавод»;

про стягнення заборгованості у розмірі 1544414,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №010-01/2753 від 21.04.2010 року);

від

відповідача 1: не зявився;

відповідача 2: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»(далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Переяславський хліб»(далі відповідач 1) та закритого акціонерного товариства «Переяслав-Хмельницький хлібозавод»(далі відповідач 2) про стягнення заборгованості у розмірі 1544414,03 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на наступне:

22 червня 2009 року між акціонерним комерційним банком «Трансбанк»(далі кредитор) та позивачем був укладений договір відступлення, згідно з умовами якого кредитор відступив, а позивач прийняв право вимоги за кредитним договором №2108 від 26.07.2007 року (далі кредитний договір), укладеним між кредитором та відповідачем 1, та договором поруки від 26.07.2007 року (далі договір поруки), укладеним між кредитором та відповідачем 2.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору, кредитор надав відповідачу 1 грошові кошти в межах відновлюваної кредитної лінії лімітом: 1240000,00 грн. на строк з 26.07.2007 року до 29.02.2008 року; 1000000,00 грн. на строк з 01.03.2008 року до 30.04.2008 року; 700000,00 грн. на строк з 01.05.2008 року до 31.05.2008 року; 400000,00 грн. на строк з 01.06.2008 року до 25.07.2008 року, на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених у цьому договорі, а відповідач 1 зобовязувався надані кредитором грошові кошти повернути в повному обсязі та сплатити відсотки за їх використання.

25 липня 2008 року між кредитором та відповідачем 1 була укладена додаткова угода №4 до кредитного договору, згідно з умовами якої кредитор надав відповідачу 1 грошові кошти в межах невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 990000,00 грн. на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених у цьому договорі.

Відповідач 1 кредит не повернув, відсотки за їх використання не сплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідачів солідарно суму основного боргу у розмірі (кредит) у розмірі 990000,00 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 400671,35 грн., відсотки за користування кредитом, нараховані за грудень 2010 року, у розмірі 18755,00 грн., пеню за несвоєчасну виплату кредиту у сумі 102602,50 грн., пеню за несвоєчасну виплату відсотків за користування кредитом у розмірі 32385,18 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2011 року, справу призначено до розгляду 12.04.2011 року.

У позовній заяві містилось клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів та заборони відкриття нових банківських рахунків у будь-яких інших банківських установах, крім позивача, в межах заявлених позовних вимог. Ухвалою суду від 17.03.2011 року у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено, оскільки позивач не надав достатнього документального підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

12 квітня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідачів у судове засідання не зявились, витребувані ухвалою суду документи не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 22.04.2011 року.

01 квітня 2011 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача 1 є: Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Стовпяги, вул. Шевченка, 44, що свідчить про те, що відповідач 1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

11 квітня 2011 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача 2 є: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Грушевського, 61, що свідчить про те, що відповідач 2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

22 квітня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідачів у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення їм поштових відправлень, долученими до матеріалів справи, про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 31.05.2011 року.

31 травня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідачів у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення їм поштових відправлень, долученими до матеріалів справи, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що відповідачі були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

26 липня 2007 року між акціонерним комерційним банком «Трансбанк»(далі кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Переяславський хліб»(далі відповідач 1) був укладений кредитний договір №2108 (далі кредитний договір), згідно з умовами якого кредитор надав відповідачу 1 грошові кошти в межах відновлюваної кредитної лінії лімітом: 1240000,00 грн. на строк з 26.07.2007 року до 29.02.2008 року; 1000000,00 грн. на строк з 01.03.2008 року до 30.04.2008 року; 700000,00 грн. на строк з 01.05.2008 року до 31.05.2008 року; 400000,00 грн. на строк з 01.06.2008 року до 25.07.2008 року, на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених у цьому договорі, а відповідач 1 зобовязувався надані кредитором грошові кошти повернути в повному обсязі та сплатити відсотки за їх використання.

25 липня 2008 року між кредитором та відповідачем 1 була укладена додаткова угода №4 до кредитного договору (далі додаткова угода), згідно з умовами якої кредитор надав відповідачу 1 грошові кошти в межах невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 990000,00 грн. на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених у цьому договорі.

22 червня 2009 року між кредитором та публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк»(далі позивач) був укладений договір відступлення, згідно з умовами якого кредитор відступив, а позивач прийняв право вимоги за кредитним договором та договором поруки.

Кредитор, взяті на себе за кредитним договором зобовязання, виконав, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку відповідача 1 за період з 27.07.2007 року до 22.06.2009 року.

26 липня 2007 року між кредитором та закритим акціонерним товариством «Переяслав-Хмельницький хлібозавод» (далі відповідач 2) був укладений договір поруки №2108 (далі договір поруки), згідно з умовами якого відповідач 2 зобовязався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за неналежне виконання відповідачем 1 усіх його зобовязань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідач 1 кредит не повернув, відсотки за їх використання не сплатив, що підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача 1 за період 01.01.2001 року до 14.01.2011 року.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідачів солідарно суму основного боргу (кредит) у розмірі 990000,00 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 400671,35 грн., відсотки за користування кредитом, нараховані за грудень 2010 року, у розмірі 18755,00 грн., пеню за несвоєчасну виплату кредиту у сумі 102602,50 грн., пеню за несвоєчасну виплату відсотків за користування кредитом у розмірі 32385,18 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачі жодних документів, що підтверджували б оплату ними заборгованості перед позивачем або спростовували доводи позивача, суду не надали.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідачів солідарно основного боргу в сумі 990 000,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

П. 2.1 кредитного договору передбачено, що кредит надається на строк до 25.07.2008 року (включно), а згідно з додатковою угодою, укладеною 25.07.2008 року, до 24.07.2009 року (включно).

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, відповідач 1 сплачує кредитору 17,5% за використану частину кредитних коштів та 3% - за невикористану частину кредитних коштів.

Оскільки відповідач 1 своїх зобовязань за договором не виконав, відсотки за користування кредитом нараховувались позивачем за період фактичного користування ним, тобто з 29.07.2009 року до 31.12.2010 року, та становлять 419426,35 грн.

Відповідачі на час розгляду справи документів, що підтверджують сплату ними позивачу відсотків за користування кредитом або спростовують доводи позивача, суду не надали.

Так, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів солідарно заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 400671,35 грн. та відсотків за користування кредитом, нараховані за грудень 2010 року, у розмірі 18755,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основного боргу та заборгованості по виплаті відсотків за користування кредитом, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно пеню за несвоєчасну виплату кредиту у розмірі 102602,50 грн. та пеню за несвоєчасну виплату відсотків за користування кредитом у розмірі 32385,18 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 2.1 кредитного договору передбачено, що кредит надається на строк до 24.07.2009 року (включно).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П. 9.3 кредитного договору передбачено, що за кожен день невиконання зобовязань по сплаті процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідач 1 сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених в належний термін процентів за кожний календарний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.4 кредитного договору, у випадку несвоєчасного погашення кредиту відповідач 1 сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непогашеного кредиту за кожний календарний день прострочення виконання зобовязання.

Враховуючи період заборгованості з 26.08.2009 року до 14.11.2011 року та розмір заборгованості за кредитом 990 000,00 грн., а також те, що облікова ставка Національного банку України становила 10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009 №468), то розмір пені за прострочення виплати кредиту становить 101196,99 грн., які підлягають стягненню.

Оскільки за період заборгованості з 29.07.2009 року до 29.01.2010 року розмір заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом складав 400671,35 грн., а облікова ставка Національного банку України становила до 11.08.2009 року 11,0% (Постанова НБУ від 12.06.2009 №343), а з 12.08.2009 року 10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009 №468), то розмір пені за прострочення виплати відсотків за користування кредитом становить 15170,91 грн., які підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 599, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 1054, ст. 541, ч. 1 ст. 543, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»до товариства з обмеженою відповідальністю «Переяславський хліб»та закритого акціонерного товариства «Переяслав-Хмельницький хлібозавод»про стягнення заборгованості у розмірі 1544414,03 грн. задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Переяславський хліб» (08400, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Стовпяги, вул. Шевченка, 44, код 32840845) та закритого акціонерного товариства «Переяслав-Хмельницький хлібозавод»(08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Грушевського, 61, код 32020232) на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»(03150, м. Київ, вул. Горького, 127, код 00032112) основний борг у сумі 990000,00 грн. (девятсот девяносто тисяч грн. 00 коп.); заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 400671,35 грн. (чотириста тисяч шістсот сімдесят одна грн. 35 коп.); відсотки за користування кредитом, нараховані за грудень 2010 року, у розмірі 18755,00 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот пятдесят пять грн. 00 коп.); пеню за несвоєчасну виплату кредиту у розмірі 101196,99 грн. (сто одна тисяча сто девяносто шість грн. 99 коп.); пеню за несвоєчасну виплату відсотків за користування кредитом у розмірі 15170,91 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят грн. 91 коп.); 15257,95 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті пятдесят сім грн. 95 коп.) витрат на сплату державного мита у розмірі; 233,15 грн. (двісті тридцять три грн. 15 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Дьоміна С.Ю.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 06.06.2011 року.