Рішення № 16108680, 31.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/117(зустріч)31.05.11 За позовом Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" в особі

Київського відділення Центральної філії

до Концерну "ІН ЮРЕ"

про стягнення 86 786 602,51 грн. та звернення стягнення на майно по

первісному позову та про визнання недійсними кредитного

договору та договору іпотеки по зустрічному позову

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

від позивача Жовнер М.С.

від відповідача Яновська Т.В., Пивоварова В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 86 786 602,51 грн. шляхом звернення стягнення на майно відповідача, а саме на нежилі приміщення (в літ.А) загальною площею 1927,70 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, продавши їх на прилюдних торгах.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобовязань за Кредитним договором №18 від 21.03.2007 року та додатковими договорами №№ 1 11 до нього, а саме неповерненням суми кредиту - 40860000 грн. та несплатою відсотків за користування кредитом у сумі 19611388,02 грн. У звязку з цим, у позовній заяві Позивач просить стягнути з відповідача, окрім зазначених сум, також 10030688,49 грн. - пені, 14873040 грн. - упущеної вигоди, 1144080 грн. 3% за користування кредитними коштами; 267406 грн. втрат банку за рахунок інфляції.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву (№7 від 16.03.2011 року), який подав через канцелярію суду.

В процесі розгляду справи Відповідачем подано зустрічний позов про визнання недійсними кредитного договору №18 від 21.03.2007 року та додаткових договорів до нього №№1-11, а також договору іпотеки від 20.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №1009 та додаткових договорів до нього.

За твердженням Відповідача, при укладанні кредитного договору №18 Відповідач був введений в помилку щодо обставин які мають істотне значення і ця помилка стосується прав та обовязків сторін правочину. Помилці сприяла винна необережна поведінка іншої сторони правочину, а саме Банку, яка полягала у тому, що Банк замовляв Концерну будівництво 5-го та 6-го поверхів будівлі і реконструкцію всієї будівлі і обіцяв викупити новозбудовані приміщення, а також окремі приміщення існуючої будівлі, але після завершення будівництва відмовився від купівлі цих приміщень. Також Відповідач вважає, що Банк на момент укладання кредитного договору замовчував існування перешкод у наступному викупі приміщень, чим навмисно цілеспрямовано ввів Відповідача в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

17.03.2011 р. Концерн «Ін Юре»через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій додатково до заявлених вимог, просить застосувати до кредитного договору №18 від 21.03.2007 року та додаткових договорів до нього №№1-11 наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції. Зокрема у цій заяві Концерн «Ін Юре»стверджує, що ним сплачено Банку 4506255,09 грн., у тому числі 3972655,09 грн. відсотків, 517100 грн. комісії за кредит, 16500 грн. комісії за управляння кредитом.

ПАТ «Кредобанк»зустрічні позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в зустрічному позові Концерну «Ін Юре»у справі №4/117 повністю.

У відзиві на зустрічну позовну заяву від 12.04.2011 р. та у поясненнях щодо заперечень на відзив на зустрічну позовну заяву від 26.05.2011 р., ПАТ «Кредобанк», не заперечуючи факт існування обставин, на які посилається Концерн «Ін Юре», а саме існування між сторонами домовленостей щодо реконструкції будівлі, зокрема здійснення надбудови 5-го та 6-го поверхів для потреб Банку, викупу новозбудованих приміщень, а також окремих приміщень існуючої будівлі, вважає, що все це наміри, які не мають жодних правових наслідків. На думку ПАТ «Кредобанк»при укладанні кредитного договору сторони чітко усвідомлювали, що реалізація будь-яких намірів залежить від низки чинників, як залежних від сторін, так і таких, що знаходяться поза їхнім контролем. Також ПАТ «Кредобанк» вважає, що обставини, на які посилається Концерн не мають істотного значення для оспорюваного правочину; на момент укладання кредитного договору жодної помилки щодо сприйняття умов та обставин, прав та обовязків сторін, встановлених цим правочином, не існувало і не могло існувати. Крім того жодних обставин, що могли б перешкодити вчиненню кредитного договору на момент його укладання також не існувало, відповідно обман з боку Банку не може мати місце.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2007 р. між Концерном «Ін Юре»(позичальник) та Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», яке в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Кредоданк», був укладений кредитний договір №18.

Згідно з пунктом 2.1. кредитного договору №18 Банк видає Позичальнику, а Позичальник приймає кредит у сумі 10500000 грн. під 16% річних, на строк до 20.03.2008 р. для фінансування витрат, повязаних з реконструкцією нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська 17-21. Видача кредиту здійснюється траншами, шляхом оплати платіжних документів Позичальника з позичкового рахунку безпосередньо за цільовим призначенням.

Додатковими договорами №1 11 до кредитного договору сторони збільшили розмір кредиту до 40860000 грн. та встановили процентну ставку 26% річних, неодноразово пролонгували кредит на новий строк та змінювали інші умови кредитного договору. Відповідно до додаткового договору №11 від 11.12.2009 р. датою остаточного повернення кредиту встановлено 11.02.2010 р.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №18 сторонами був укладений договір іпотеки від 20.07.2007 р. і додаткові договори до нього, посвідчені приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №1009.

Згідно договору іпотеки предметом іпотеки є нежилі приміщення (в літ А) загальною площею 1927,70 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська 17-21 та належать Концерну на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 21 липня 2003 р. серія МК №010007469 на підставі наказу від 17.07.2003 р. за №831-В, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»31.07.2003 р., записану у реєстрову книгу №д.2з-113 за реєстровим номером №170-з.

Як вбачається з матеріалів справи, між Банком та Концерном до укладення кредитного договору велись переговори щодо можливості розширення площі приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська,17-21 та їх наступним викупом Банком, а також щодо викупу існуючих приміщень. Про це, зокрема, свідчать такі документи, що є у справі: договір про співробітництво від 24.07.2006 р., предметом якого є, зокрема, реалізація спільних інвестиційних проектів по створенню бізнес-центру у м. Києві по вул. Багговутівській, 17-21, літера «А»; договір оренди від 05.09.2006 р. нежилого приміщення по вул. Багговутівській, 17-21, зокрема пункти 5.1.5., 5.5.3. цього договору; попередній договір від 15.11.2006 р. купівлі-продажу підвального приміщення за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська,17-21, зокрема, пункт 3.1.9 цього договору, яким передбачено, що після укладення основного договору купівлі-продажу підвального приміщення покупець зобовязується продати перший поверх цього приміщення, лист ВАТ «Кредобанку» №04-8839/06 від 13.10.2006 р. тощо.

Крім того, надані Концерном документи свідчать, про те, що Банк виступав фактичним замовником реконструкції будівлі та надбудови до існуючої чотирьох поверхової будівлі по вул. Багговутівській 17-21 ще і 5-го та 6-го (мансардного) поверхів. Так у день укладання кредитного договору Концерн у листі від 21.03.2007 р. №30 повідомив Банк про початок будівельно-монтажних робіт щодо надбудови приміщень 5-го та 6-го поверхів та запропонував умови попереднього договору купівлі-продажу цих приміщень. Проектні та будівельні роботи здійснювалися під контролем Банку про що, зокрема, свідчить лист Банку №15/2-4529/07 від 03.05.2007 р. та додаток №1 до нього, а також проектна документація, яка була погоджена представником Банку начальником управління інвестицій Лозинським Р.

Після здійснення реконструкції приміщення Банк відмовився від викупу приміщень у зазначеній будівлі. При чому під час укладання кредитного договору Банк замовчував існування будь-яких обставин, які могли б перешкодити викупу приміщень. Вперше у листі від 07.05.2007 р. №04-4616/07 Банк повідомив Концерн про відсутність фінансування проекту щодо викупу підвального приміщення будівлі, у звязку з чим просив перенести укладення основного договору купівлі-продажу на березень-квітень 2008 р.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що матеріалами справи доведено, що кредит видавався (п.2.2. кредитного договору) на фінансування витрат, повязаних з реконструкцією нежитлового приміщення за адресою: м.Київ, вул. Багговутівська,17-21, замовником якої був саме Банк. Таким чином Банк шляхом замовчування та доведення до позивача не повної інформації про існування обстави, які могли б перешкодити подальшому викупу ним існуючих та новозбудованих приміщень, ввів позивача в оману.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає зустрічні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

За змістом частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п. 2) частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, як вольова дія, являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин. Волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз.

Оспорюваний правочин відноситься до правочинів, в яких внутрішня воля сформована невірно під впливом обману.

За змістом ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правовий аналіз чинного законодавства свідчить про те, що обман - це активна поведінка сторони правочину, яка проявляється в запереченні обставин, або пасивна поведінка, яка полягає в тому, що особа замовчує існування істотних обставин. При цьому, визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину. Необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також те, щоб приховувані (шляхом заперечення чи замовчування) обставини могли перешкодити вчиненню правочину, якби особа дізналася про їх існування. При цьому, неправильне уявлення стосовно правочину, яке сформувалося у сторони під впливом обману, стосується більш широкого кола обставин, ніж у випадку застосування положень ст.229 ЦК України. Так, обман може стосуватися насамперед як елементів та обставин самого правочину, що мають істотне значення, так і обставин, що знаходяться за межами правочину.

Згідно з п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, Концерн довів, що його зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, у звязку з чим підлягають задоволенню. Зокрема суд вважає доведеним, що Банк видав кредит на фінансування витрат на замовлену саме ним реконструкцію приміщення і на момент укладання кредитного договору №18 замовчував існування перешкод у наступному викупі цих приміщень, робив це не через свою помилку, а саме з умислом. Зазначені обставини є істотними оскільки, вони могли б перешкодити вчиненню правочину укладенню кредитного договору і стосуються прав та обовязків сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, Публічним акціонерним товариством "КРЕДОБАНК" належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування зустрічних позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У звязку з цим недійсність кредитного договору №18 від 21.03.2007 р. та додаткових договорів до нього тягне за собою недійсність договору, що забезпечує виконання зобовязання, а саме договору іпотеки від 20.07.2007 р. і додаткових договорів до нього, посвідчених приватними нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №1009.

З огляду на це зустрічні позовні вимоги про визнання зазначених вище договорів недійсними підлягають задоволенню.

У звязку з задоволенням зустрічного позову витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу по зустрічному позову, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на ПАТ «Кредобанк».

За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тому, суд дійшов до висновку, що у в даному випадку відсутні належні правові підстави для застосування господарським судом судового захисту позивача за первісним позовом, що зумовлює відмову у задоволенні позову ПАТ «Кредобанк»про стягнення з Концерну «Ін Юре»заборгованості в розмірі 86 786 602,51 грн. шляхом звернення стягнення на майно відповідача, а саме на нежилі приміщення (в літ.А) загальною площею 1927,70 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, продавши їх на прилюдних торгах.

Згідно з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який визнано недійсним.

Відповідно до частини першої ст. 216 Цивільного кодексу України при реституції кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як підтверджується матеріалами справи, згідно кредитного договору №18 від 21.03.2007 р. Банк надав Концерну кредит у сумі 40860000 грн., у свою чергу, Концерн сплатив Банку 4506255, 09 грн., у тому числі 3972655,09 грн. відсотків, 517100 грн. комісії за кредит, 16500 грн. комісії за управління кредитом.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними кредитний договір №18 від 21.03.2007 року та додаткові договори №№1-11 до нього, а також договір іпотеки від 20.07.2007 року та додаткові договори до нього, посвідчені приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №1009 укладені між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» в особі Київського відділення Центральної філії (03150, м. Київ, вул.Горького 91/14, код ЄДРПОУ 22360822) та Концерном «Ін Юре»(04107, м. Київ, Вул. Багговутівська 17-21, код ЄДРПОУ 32162949).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» в особі Київського відділення Центральної філії (03150, м. Київ, вул. Горького 91/14, код ЄДРПОУ 22360822) на користь Концерну «Ін Юре»(04107, м. Київ, Вул. Багговутівська 17-21, код ЄДРПОУ 32162949) 170, 00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Застосувати реституцію:

- Стягнути з Концерну «Ін Юре»(04107, м. Київ, Вул. Багговутівська 17-21, код ЄДРПОУ 32162949) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» в особі Київського відділення Центральної філії (03150, м. Київ, вул.Горького 91/14, код ЄДРПОУ 22360822) 40860000 грн. 00 коп.

- Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» в особі Київського відділення Центральної філії (03150, м. Київ, вул.Горького 91/14, код ЄДРПОУ 22360822) на користь Концерну «Ін Юре»(04107, м. Київ, Вул. Багговутівська 17-21, код ЄДРПОУ 32162949) 4506255, 09 грн.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

2.У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 06.06.2011р.