Рішення № 16107737, 08.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.06.11 р. Справа № 25/72

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В.Сгара

при секретарі судового засідання Х.Р. Тайлієвій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія "Гарант-АВТО” м.Київ в особі Донецької філії м.Донецьк

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” м. Київ в особі Донецької обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта” м.Донецьк

Предмет спору: відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), в розмірі 8418грн.40коп.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1.- дов.

від відповідача: ОСОБА_2. - дов.

СУТЬ СПОРУ:

ВАТ„Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” м. Київ в особі Донецької філії ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” м. Донецьк звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” м. Київ в особі Донецької обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта” м. Донецьк про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), в розмірі 8418грн.40коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав копії наступних документів: посвідчення водія ОСОБА_3. та його технічний паспорт; довідку за фактом ДТП №3231 від 15.06.2008р.; постанову Ленінського районного суду м.Донецька №3-1641 від 30.06.2009р.; поліс №19G-0245920 від 06.03.2009р.; поліс №ВВ/8813787 від 11.01.2009р.; заява про страховий випадок від 09.06.2009р.; страховий акт №81422 від 10.07.2009р.; акт автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 17.06.2009р.; протокол огляду транспортного засобу; платіжні доручення №3609 від 02.11.2009р., №3608 від 02.11.2009р., №2983 від 25.08.2009р.; лист №DO8-21/204 від 06.07.2009р.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 02.06.2011р.

У клопотанні №417 від 06.06.2011р. позивач просить відкласти розгляд справи на іншу дату у звязку із знаходженням його представника у відпустці. У задоволенні клопотання судом відмовлено з огляду на те, що наявних у справі документів достатньо для повного та всебічного розгляду спору, а також з урахуванням того, що позивач не позбавлений права направити у судове засідання іншого представника для захисту своїх інтересів.

Відповідач у відзиві та у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

За клопотанням сторін у справу залучені додаткові документи.

Ухвалою суду від 02.06.2011р., в порядку ст.25 ГПК України, замінено позивача по справі ВАТ „УСК „Дженералі гарант” на його правонаступника ПАТ „УСК „Гарант АВТО”.

У звязку із переведенням судді І.А.Бойко до іншого суду, згідно розпорядження в.о.голови господарського суду від 01.06.2011р. справу №25/72 передано на повторний автоматичний розподіл. На підставі викладеного, у відповідності до статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду даної справи призначено суддю Сгара Е.В.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

09.60.2009р. в у м.Донецьку по вул.Горна-Шляхопровід біля 12:25 год. сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля Шевроле Авто д/н НОМЕР_2 (далі Шевроле), під керуванням власника автомобіля ОСОБА_4. та автомобіля ЗАЗ-Ланос д/н НОМЕР_1 (далі Ланос), під керуванням власника автомобіля ОСОБА_3.

Згідно довідки №3231 від 15.06.2009р., дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_4. пункту 13.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Ленінського районного суду м.Донецька №3-1641 від 30.06.2009р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та піддано покаранню у вигляді штрафу в доход держави у розмірі 340 грн.

На підставі договору №О004 від 05.03.2008р., між ВАТ „УСК „Дженералі гарант”, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3, який є власником пошкодженого автомобіля Ланос, укладено Поліс добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19G-0245920 від 06.03.2009р. (далі по тексту Договір).

Строк дії встановлено з 06.03.2009р. по 05.03.2010р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Ланос був застрахованим.

Згідно умов Договору, страхувальником є ОСОБА_3., застрахованим транспортним засобом є автомобіль Ланос (д/н НОМЕР_1), франшиза складає 0,5/1/0,5/5/0,5, страховим випадком є, у тому числі, пошкодження транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП, страхове відшкодування визначається з урахуванням зносу.

Відповідно до акта автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 17.06.2009р., вартість відновлювального ремонту складає 10606, 62 грн., вартість матеріальної шкоди 12120, 00 грн.

Відповідно до страхового акта №81422 від 10.07.2009р., сума страхового відшкодування, яка повинна бути сплачена позивачем внаслідок настання ДТП склала 8418,40 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору, заяви про страховий випадок, заяви про виплату страхового відшкодування (перерахування коштів на станцію технічного обслуговування) позивач зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 8418, 40 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявні копія платіжного доручення №3608 від 8418, 40 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Ленінського районного суду м.Донецька №3-1641 від 30.06.2009р., вбачається, що ДТП сталося з вини ОСОБА_4 (страхувальника відповідача).

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_4., керуючи автомобілем Шевроле, не врахував дорожню обстановку та скоїв зіткнення з автомобілем Ланос, порушивши п.13.1 Правил дорожнього руху України, отже, його дії знаходились у причинному звязку з виникненням зіткнення транспортних засобів автомобіля Ланос та Шевроле.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між власником автомобіля Шевроле ОСОБА_4. та відповідачем по справі, укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8813787 від 11.01.2009р. (далі по тексту Поліс).

Відповідно до п.4 Полісу, страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за цим Полісом є ОСОБА_4.

Згідно п.3 Полісу, його строк дії встановлений з 11.01.2009р. по 10.01.2010р. включно.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.

Ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25000, 00 грн. із франшизою 00,00 грн. (п.2 Полісу).

Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як зазначено вище, відповідач по справі є страховиком винної у скоєнні ДТП та нанесенні збитків особи та не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі.

Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б)якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г)якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; д) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду, тобто до відповідача по справі.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

На підставі викладеного, позивач звернувся до відповідача із заявою №163 від 15.03.2011р. про сплату, у тому числі, спірної суми. В підтвердження отримання заяви відповідачем у справі міститься копія повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.03.2011р.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 8418,40 грн. (без зменшення суми страхового відшкодування на суму франшизи за Полісом).

Разом з цим, з аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а не на страховиків.

Як вже зазначалось вище, Полісом передбачений розмір фрашизи у сумі 00,00 грн.. (п.2 Полісу).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши всі матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

На підставі ст.ст. 526, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст.1, 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 21, 22, 25, 31, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія "Гарант-АВТО” м.Київ в особі Донецької філії м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” м. Київ в особі Донецької обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта” м.Донецьк про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), в розмірі 8418, 40грн. задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” м. Київ в особі Донецької обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта” м.Донецьк (01001, м.Київ, вул.Жилянська, 75; адреса філії: 83086, м.Донецьк, вул.Кобозєва, 12; ЄДРПОУ 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія "Гарант-АВТО” м.Київ в особі Донецької філії м.Донецьк (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, б.19/3; ЄДРПОУ 16467237; адреса філії 83086, м.Донецьк, вул.Челюскінцев, 55-в, ЄДРПОУ 24812547; р/р 2650601518338 в філії ВАТ „Укрексімбанку” м.Донецьк, МФО 334817) 8418,40 грн. страхового відшкодування, 102,00 грн. державне мито, 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 08.06.2011р.

Суддя Сгара Е.В.