Рішення № 16106914, 08.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.06.11р.Справа № 5005/5153/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОЛОГІЧНА ГРУПА "ЕКІПАЖ", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг

про стягнення 25 435,09 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., представник за довіреністю № б/н від 13.05.11р.

від відповідача: ОСОБА_2., представник за довіреністю № 53-02/161 від 04.04.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНОЛОГІЧНА ГРУПА "ЕКІПАЖ", м.Харків (далі-позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг (далі - відповідач) про стягнення 25 435,09 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 21 004,32 грн. - заборгованість за поставлений товар, 2 555,05 грн. - пеня, 189,04 грн. - інфляційні витрати та 1 686,68 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 968/091/01-ДШ-08 від 04.08.2008 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Останній посилається на те, що позивачем не надано рахунку, на підставі якого відповідач мав би змогу здійснити передплату товару. Також, відповідач зазначає, що пеня нарахована позивачем поза межами позовної давності. Крім того, відповідач зазначає про те, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення інфляційних витрат та 3% річних, оскільки відповідач не порушив строку виконання зобов'язання.

07.06.11р. до господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно якої позивач просить змінити відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг його правонаступником публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг у зв'язку зі зміною назви відповідача. Крім того, у своїй заяві позивач зазначає про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 21 004,32 грн., пеню у розмірі 2 513,61 грн., інфляційні витрати у розмірі 189,04 грн. та 3% річних у розмірі 1 686,68 грн., всього 25393,65грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, в судовому засіданні 07.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04.08.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №968/091/01-ДШ-08 (далі-Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар, у порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Назву, асортимент, кількість, комплектність товару обумовлюється сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. Договору).

Ціна за одиницю товару встановлюється сторонами в специфікації (п. 4.1. Договору).

Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, який підлягає поставці у відповідності до специфікацій к даному договору. Орієнтовна сума даного договору, на момент його підписання, складає 21 004,32 грн., в тому числі ПДВ 3 500,72 грн. (п. 4.2. Договору).

Розрахунок за поставку здійснюється в національній валюті України (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору, оплата проводиться в порядку та строки, передбачені специфікацією.

У випадку порушення зобов'язань, які виникли з даного договору, сторона несе відповідальність, встановлену даним договором та чинним законодавством України (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.5. Договору у випадку порушенням відповідачем строку розрахунків за договором він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та дійсний до повного виконання сторонами своїх обов'язків по договору (п. 9.1. Договору).

Згідно п. 5 специфікації № 1 від 04.08.08р. (Додатку до Договору) розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом 100% передоплати за умов надання відповідачем рахунків.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 21 004,32 грн., згідно замовлень відповідача, що підтверджуються накладною № 815 від 08.08.2008р., яка знаходиться в матеріалах справи.

Згідно п. 5 специфікації № 1 від 04.08.08р. відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за поставлений товар 08.08.08р., але станом на дату подачі позовної заяви розрахунок за поставлений товар проведений належним чином не був.

З метою досудового врегулювання спору позивачем неодноразово були направлені на адресу відповідача листи-претензії № 126 від 19.11.2008 року, № 9 від 30.01.2009 року, №438/ДМР від 04.08.2010 року з вимогою погасити заборгованості за поставлений товар.

На вказані листи-претензії відповідач надіслав тільки одну відповідь з вих. №53-15/73 від 24.06.2009 р., відповідно якої відповідач визнає існування зазначеної заборгованості перед позивачем, але зазначає про те, що немає можливості погасити дану заборгованість у зв'язку з скрутним положенням підприємства.

У зв'язку з тим, що відповідач розрахунок за поставлений товар не здійснив, позивачем відповідно до п. 6.5. Договору була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 2555,05грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 189,04 грн. та 3% річних у розмірі 1 686,68 грн.

Таким чином, згідно позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 21 004,32 грн., пеню у розмірі 2 555,05 грн., інфляційні витрати у розмірі 189,04 грн. та 3 % річних у розмірі 1 686,68 грн., всього 25435,09 грн.

07.06.11р. до господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно якої позивач зазначає про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 21 004,32 грн., пеню у розмірі 2513,61 грн., інфляційні витрати у розмірі 189,04 грн. та 3% річних у розмірі 1 686,68 грн., всього 25393,65грн.

Відповідач щодо факту поставленого позивачем товару на суму 21 004,32 грн. не заперечує, але позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Останній посилається на те, що позивачем порушено умови п.4.4. Договору, а саме не надано відповідачу рахунку, на підставі якого відповідач мав би змогу здійснити передплату товару.

Також, відповідач зазначає, що пеня нарахована позивачем поза межами позовної давності, оскільки відповідно до п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність - 1 рік.

Крім того, відповідач зазначає про те, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення інфляційних витрат та 3% річних, оскільки відповідач не порушив строку виконання зобов'язання.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 21 004,32 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 6.5. Договору у випадку порушенням відповідачем строку розрахунків за договором він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки.

Так, відповідно до п. 6.5. Договору позивачем була нарахована пеня за період з 09.08.08р. по 06.03.09р. у розмірі 2 513,61 грн.

За наведених обставин, господарський суд прийшов до висновку, що вимога позивача щодо стягнення пені за період з 09.08.08р. по 06.03.09р. у розмірі 2 513,61 грн. визнається не правомірною, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців.

Після перерахунку відповідно до вимогам чинного законодавства, пеня за шість місяців або 182 дня, тобто за період з 09.08.08р. по 06.02.09р. складає 2 506,75 грн.

При викладених обставинах вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 2 506,75 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 189,04 грн. та 3% річних у розмірі 1 686,68 грн., розрахунок яких також господарським судом перевірений та визнаний таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за поставлений товар у розмірі 21 004,32 грн., пеня у розмірі 2 506,75 грн., інфляційні витрати у розмірі 189,04 грн. та 3% річних в розмірі 1 686,68 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Посилання відповідача на ст. 258 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає не обґрунтованим, оскільки ст. 259 Цивільного кодексу України передбачає зміну тривалості позовної давності, так:

1. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

2. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Таким чином, контрагенти за договором, позивач і відповідач, діяли в межах законодавства України, тому що стаття 259 Цивільного кодексу України передбачає можливість збільшення строків позовної давності, встановленої законом за домовленістю сторін, що сторони зробили при укладені договору поставки №968/091/01-ДШ-08 від 04.08.08р., а саме про це зазначено у п. 9 "даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та дійсний до повного виконання сторонами своїх обов'язків по договору".

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Стягненню з відповідача підлягають витрати по сплаті державного мита у розмірі 253,87 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,55 грн.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1а, ЄДРПОУ 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОЛОГІЧНА ГРУПА "ЕКІПАЖ" (61001, м. Харків, МСП, вул. Єнакіївська, буд. 4, ЄДРПОУ 21191464) заборгованість за поставлений товар у розмірі 21 004,32 грн. (двадцять одна тисяча чотири грн. 32 коп.), пеню у розмірі 2 506,75 грн. (дві тисячі п'ятсот шість грн. 75 коп.), інфляційні витрати у розмірі 189,04 грн. (сто вісімдесят дев'ять грн. 04 коп.), 3% річних у розмірі 1686,68 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят шість грн. 68 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 253,87 грн. (двісті п'ятдесят три грн. 87 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,94 грн. (двісті тридцять п'ять грн. 94 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 09.06.11р.