Рішення № 16106487, 06.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.05.11р.Справа № 5005/4482/2011

за позовом Релігійної громади на честь ікони Божої Матері «Іверська»Парафії

Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви, м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Комунальне підприємство „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” м. Дніпропетровськ

про : визнання права власності

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність б/н від 27.03.2011р.

від відповідача: не зявились, (ОСОБА_2, довіреність №7/11 від 28.02.11р. була присутня у судовому засіданні 28.04.2011р.).

від третьої особи : ОСОБА_3 довіреність №12554 від 16.11.2010р.

Суть спору :

Позивач - Релігійна громада на честь ікони Божої Матері «Іверська»парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви звернулися з позовом в якому просять визнати за релігійною громадою право власності на комплекс будівель і споруд Храму, що розташований за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Семафорна, буд. 60, та складається з : літ. А-2 - храм, загальною площею 688,5 кв.м.; під. А-2 - цокольний поверх; літ. а-1, а1-тамбур; а-а7- гачки; літ. Б-1 - каплиця загальною площею 85,9 кв.м.; над Б-1 - надбудова; літ. В-1 - будівля охорони загальною площею 14,3 кв.м.; літ. в - ґанок; літ. Д-1 - будівля настоятеля загальною площею 14,8 кв.м.; літ. д- ґанок; літ. і - ґанок; літ. Є, Е - башти купелі; літ. С, Н -господарчі будівлі; № 1-4, 6-18 - огорожа; № 5 - купель; № 19 - фонтан; І-1І замощення - без актів вводу в експлуатацію

В обґрунтування позовних вимог посилаються на ті підстави, що протягом 15 років на благодійні кошти прихожан та віруючих велися роботи з будівництва комплексу будівель і споруд Храму. 30.11.2005року були завершені будівельно-монтажні роботи. Розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 73-р від 17.02.2010 року була присвоєна адреса комплексу будівель та споруд Храму на честь ікони Божої Матері «Іверська»- вул. Семафорна, буд. 60. 27.08.2010 року Рішенням Дніпропетровської міської ради № 258/60 передано земельну ділянку по вул. Семафорній, буд. 60 площею 1,7480 га в оренду строком на 3 роки Релігійній громаді по фактичному розміщенню самовільно збудованого комплексу будівель і споруд. 29.10.2010 року між Дніпропетровською міською радою і Релігійною громадою укладений договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться по пул. Семафорна, буд. 60. Оскільки Релігійною громадою самочинно були здійснені роботи з будівництва комплексу будівель і споруд храму, просять визнати за громадою право власності.

Відповідач Дніпропетровська міська рада у відзиві проти позову заперечує , та в обґрунтування своїх заперечень посилаються на ті підстави, що діюче законодавство передбачає можливість визнання права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво лише у разі наявності у особи у власності або користуванні земельної ділянки, Дніпропетровською міською радою з Позивачем по справі укладений договір оренди земельної ділянки від 29.10.2010 року до 29.10.2013 року, відповідно до п.5.2. вищевказаного договору цільове призначення земельних ділянок: землі житлової та громадської забудови, вважають ,що позивач здійснив будівництво без відповідного дозволу та змінив призначення земельної ділянки , чим порушив вимоги ст. ст. 19,20 Земельного Кодексу України, Об'єкти нерухомості, що є предметом спору, є самочинним будівництвом, не прийняті в експлуатацію в установленому порядку вважають , що за таких обставин відсутні підстави, для визнання за позивачем права власності .

Третя особа - Комунальне підприємство „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” письмовий відзив не надали, їх представник в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на ті підстави, що будівлі Храму самочинно збудовані , не прийняті в експлуатацію в установленому порядку .Крім того вважають , що відповідно до п.26 Статуту Релігійної громади за позивачем не може бути визнано право власності.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.04.2011р. по 17.05.2011р.

31.05.2011р. в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Релігійна громада на честь ікони Божої Матері «Іверська»парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви зареєстрована в якості юридичної особи 28.10.1996 року, виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради , ідентифікаційний код юридичної особи 24436794 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 401401).

Статут Релігійної громади на честь ікони Божої Матері «Іверська»парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви був ухвалений парафіяльними зборами 31.03.1996р. , 29.02.2004р.

Відповідно до Статуту Релігійної громади парафія обєднує громадян православного віросповідання , для сумісного здійснення права на свободу сповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання.

Для здійснення своєї діяльності релігійна громада збудувала православний храм .

05.05.1997 року Головним архітектурно - планувальним управління було затверджено архітектурно-планувальне завдання на проектування Православного Храму по пул. Семафорній в м Дніпропетровську. Дніпровським проектним інститут був розроблений робочий проект на будівництво 1 черги Храму.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №691 від 15.05.1997р. Парафії Іверської ікони Божої матері надали земельну ділянку площею 1,32 га по вул. Семафорній у тимчасове короткострокове користування строком на один рік на період проектування Православного храму.

02.12.2004року Релігійна громада на честь ікони Божої Матері «Іверська»уклала з ТОВ «Онікс»договір підряду № 12/04-1 на виконання будівельно-монтажних робіт Храму.

30.11.2005року сторонами за договором був підписаний акт виконаних робіт. Розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 73-р від 17.02.2010 року була присвоєна адреса комплексу будівель та споруд Храму на честь ікони Божої Матері „Іверська.” 27.08.2010 року Рішенням Дніпропетровської міської ради № 258/60 передано земельну ділянку по вул. Семафорна, буд. 60 площею 1,7480 га в оренду строком на 3 роки Релігійній громаді на честь ікони Божої Матерії «Іверська»Парафії Дніпропетровській єпархії Української Православної Церкви по фактичному розміщенню самовільно збудованого комплексу будівель і споруд.

29.10.2010 року між Дніпропетровською міською радою і Релігійною громадою укладений договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться по пул. Семафорна, буд. 60, кадастровий номер 1210100000:09:482:0011. Договір укладено на три роки (пункт 3.1. договору). Земельна ділянка передана в оренду по фактичному розміщенню самочинно збудованого комплексу будівель та споруд храму ( пункт 5.1. договору).

Відповідно до Інвентаризаційної справи № 6123-Б на будинок №60 по вул. Семафорній в м. Дніпропетровську та технічного паспорта, що складені КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" 16.02.2011 року, об'єкт нерухомості складається з наступних будівель і споруд: літ. А-2 - храм, загальною площею 688,5 кв.м.; під. А-2 - цокольний поверх; літ. а-1, а1-тамбур; а-а7- ґанки; літ. Б-1 - каплиця загальною площею 85,9 кв.м.; над Б-1 - надбудова; літ. В-1 - будівля охорони загальною площею 14,3 кв.м,; літ. в - ґанок; літ. Д-1 - будівля настоятеля загальною площею 14,8 кв.м.; літ. д- гайок; літ. і- ґанок; літ. Є, Е - башти купелі; літ. С, Н -господарчі будівлі; № 1-4,6-18 - огорожа; № 5 - купель; N519 - фонтан; І-ІІ - замощення.

Технічний паспорт містить відмітки бюро технічної інвентаризації про самочинне будівництво.

Позивач, посилаючись на ті обставини, що Релігійною громадою були здійснені роботи з будівництва комплексу будівель і споруд храму без попереднього погодження проектної документації (самочинно), що унеможливлює введення збудованих обєктів в експлуатацію у встановленому порядку та отримання правовстановлюючого документа, просить визнати за ним право власності на наведені вище обєкти, що і є предметом спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Стаття 376 ЦК України встановлює право особи, що здійснила самочинне будівництво, на звернення до суду за визнанням права власності на самочинно збудоване нерухоме майно у певних випадках (ч. 3 та ч.5 ст. 376 ЦК України) та можливість судом визнати за такою особою право власності при наявності певних обставин.

Згідно до ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки, що укладений 29.10.2010 року між Дніпропетровською міською радою і Релігійною громадою земельна ділянка передана в оренду по фактичному розміщенню самочинно збудованого комплексу будівель та споруд храму ( пункт 5.1. договору), таким чином надання земельної ділянки під уже збудоване майно є підставою для визнання права власності на самочинне будівництво.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З огляду на наявні в справі матеріали, надання в оренду земельної ділянки по фактичному розміщенню самочинно збудованого комплексу будівель та споруд храму , суд не вбачає здійсненим позивачем будівництвом належних йому обєктів порушення прав інших осіб.

Відповідно до висновку технічного дослідження, яке було здійснене ТОВ фірма «Технологія», яка має ліцензію серія АВ № 195627 від 28.12.2006 року на будівельну діяльність , в тому числі обстеження і оцінювання технічного стану будівельних конструкцій , несучих конструкцій будівель та споруд , строк дії ліцензії з 28.12.2006р. по 28.12.2011р.

За результатами обстеження будівельних конструкцій будівлі Православного Храму ікони Божої Матері «Іверської»було складено технічний висновок, згідно якого основні несучі конструкції будівлі храму (літ. А-2) з ґанками ( літ. а, а1, а2, а3, а4, а5, а6,а7)і тамбурами (літ. а-1, а1 -1), будівля охорони {літ. В-1)з ґанком, будівля каплиці (літ. Б-1), будівля настоятеля (літ. Д-1) з ґанком (літ. д), башти купелі (літ. Є,Е) та господарчі будівлі (літ. С,Н) знаходяться в нормальному стані (категорія І), відповідають будівним, санітарним та противопожежним нормам, та придатні до подальшого використання.

Як обєкт самочинного будівництва спірні обєкти не можуть бути введені в експлуатацію у встановленому законом порядку , оскільки прийняття до експлуатації закінчених будівництвом обєктів вимагає наявності проектної документації, затвердженої в установленому законодавством порядку.

Ст. 376 ЦК України, яка передбачає порядок набуття права власності на самочинне будівництво, є спеціальною в регулюванні спірних відносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва (ст. 331 ЦК України) був порушений.

Ст. 331 ЦК України регулюється набуття права власності на новостворене майно, якщо воно побудоване з дотриманням встановленого діючим законодавством порядку. Отже, при застосуванні статті 376 ЦК України стаття 331 цього Кодексу не може застосовуватися.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає можливим визнати за позивачем право власності на спірні обєкти нерухомого майна без акту введення їх в експлуатацію.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки відповідач передав позивачу в оренду земельну ділянку по фактичному розміщенню самочинно збудованого комплексу будівель та споруд храму .

Розглянувши заперечення третьої особи КП Комунального підприємства „ „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” , суд вважає що визнання за Релігійною громадою, яка є юридичною особою , права власності на будівлі православного храму не суперечить пункту 26 Статуту релігійної громади який визначає, що будівлі, споруди, предмет культу, обєкти соціального, добродійного та господарського призначення , грошові засоби, література інше майно, набуте парафією, створене нею за рахунок власних засобів, пожертвуване громадянами, підприємствами, закладами та організаціями, передане державою, а також набуте на інших законних підставах, є власністю релігійної організації УПЦ.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Суд не вбачає винних дій відповідача у виникненні спору отже відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі відносяться на позивача.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Релігійною громадою на честь, ікони Божої Матері „Іверська” парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви право власності на комплекс будівель і споруд Храму, що розташовані за адресою; м. Дніпропетровськ, вул. Семафорна 6.60 та складається з : літ. А-2 - храм, загальною площею 688,5 кв.м.; під. А-2 - цокольний поверх; літ. а-1, а1-тамбур; а-а7- гачки; літ. Б-1 - каплиця загальною площею 85,9 кв.м.; над Б-1 - надбудова; літ. В-1 - будівля охорони загальною площею 14,3 кв.м.; літ. в - ґанок; літ. Д-1 - будівля настоятеля загальною площею 14,8 кв.м.; літ. д- ґанок; літ. і - ґанок; літ. Є, Е - башти купелі; літ. С, Н - господарчі будівлі; № 1-4, 6-18 - огорожа; № 5 - купель; № 19 - фонтан; І-1І замощення , - без актів вводу в експлуатацію.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.В. Пархоменко

Повне рішення складено

06.06.2011р.