Рішення № 16106472, 06.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.05.11р.Справа № 5005/4125/2011 За позовомПриватного підприємства «Трейд-М», м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до відповідачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область

про стягнення 39535, 75 грн.

Суддя Єременко А.В.

Представники:

Від позивача:ОСОБА_2, дов. від 17.03.2011р.;

Від відповідача:не зявився. СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення на свою користь заборгованості в розмірі 39535, 75 грн., яка складається: з суми грошових коштів сплачених за товар, яка неповернена і підлягає поверненню в розмірі 24055, 00 грн.; пені в розмірі 12904, 13 грн.; 3% річних у розмірі 797, 33 грн.; 1779, 29 грн. втрат від інфляції, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором на поставку продукції №15/02 від 15.02.10р. щодо не поставки товару.

Відповідач до судового засідання не зявився. Згідно відзиву на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що рахунок №СФ-0000015 від 15.02.2010 року, згідно якого позивачем було сплачено відповідачу 225000, 00 грн., не є належним доказом за цією справою і не встановлює виникнення зобовязань постачальника за умовами договору, оскільки в ньому не зазначено реквізитів, які б встановлювали його відношення до договору №15/02 від 15.02.10р. Крім того, між сторонами не складено акту звірки взаєморозрахунків, а тому відсутні підстави наявності боргу між сторонами.

В судовому засіданні 30.05.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

15.02.2010 року між Приватним підприємством «Трейд-М»(Покупець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) був укладений договір на поставку продукції №15/02 (надалі-Договір), відповідно до умов якого постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати в обумовлений даним договором строк товари, які ним виробляються або закуповуються, покупцю для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобовязується прийняти та оплатити ці товари.

Найменування, кількість та ціна товару вказується в рахунку (п.1.2. Договору).

Згідно з п.2.1. Договору постачальник зобовязаний поставити товар покупцю після отримання передоплати за товар на розрахунковий рахунок постачальника протягом 2-х місяців після отримання передоплати, але не пізніше 15.04.2010р.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що покупець здійснює передоплату за товар на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 днів з моменту укладення договору.

Якщо постачальник не поставив товар у строки, передбачені даним договором до 15.04.2010р., то постачальник зобовязаний повернути грошові кошти за продукцію на розрахунковий рахунок покупця до 25.04.2010р. (п.7.1. Договору).

Згідно п.9.1. Договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та продовжує свою дію до повного його виконання.

15.02.2010р. та 16.02.2010р. позивачем на підставі рахунку-фактури №СФ-0000015 від 15.02.2010р. сплачено на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 225000, 00 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи копіями виписок банку.

В період з 17.03.2010 року по 21.04.2010р. відповідачем були повернуті грошові кошти в розмірі 180945, 00 грн. В період з 12.05.2010р. по 29.09.2010р. відповідачем були повернуті грошові кошти в сумі 20000, 00 грн., що підтверджується наданими виписками з банку по рахунку.

06.12.2010 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату неповернутої суми за товар, пені та 3% річних, яку відповідач отримала 15.12.2010 року.

Позивачем заявлено до стягнення суму грошових коштів сплачених за товар у розмірі 24055, 00 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язком не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як зазначалося вище, умовами Договору передбачено що, якщо постачальник не поставив товар у строки, передбачені даним договором до 15.04.2010р., то постачальник зобовязаний повернути грошові кошти за продукцію на розрахунковий рахунок покупця до 25.04.2010р. (п.7.1. Договору).

При цьому, у відповідності до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідачем не надано доказів передачі позивачу у власність товару, отже, не підтверджено отримання на відповідній правовій підставі грошових коштів у розмірі 24055, 00 грн., перехованих йому позивачем, з огляду на що, суд вбачає підстави для задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 24055, 00 грн.

Відповідно до п.7.2. Договору у випадку не поставки товару або неповернення грошових коштів постачальник сплачує пеню 0,2% від суми заборгованості за кожен прострочений календарний день.

Позивачем заявлено до стягнення суму пені за не повернення грошових коштів за період з 26.04.10 р. по 25.10.10 р.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За викладеного, суд вбачає підстави для стягнення 12904,13 грн. пені.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 797, 33 грн. 3% річних та 1779, 29 грн. втрат від інфляції.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності тверджень позивача про сплату на користь відповідача грошових коштів на виконання умов договору на поставку продукції № 15/02 від 15.02.10 р., оскільки відповідачем в порушення ст., ст., 33, 34 ГПК України не доведено що між сторонами існували будь-які інші правовідносини за цим договором.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (51600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Трейд-М»(51900, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Алтайська, буд.5, кв.29, ідентифікаційний код 34827627) 24055, 00 грн. боргу; 12904,13 грн. пені; 797, 33 грн. 3% річних; 1779, 29 грн. втрат від інфляції; 395,36 грн. витрат на сплату держмита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.В.Єременко