Рішення № 16105316, 27.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.11р.Справа № 5005/4302/2011 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання", м. Павлоград

про стягнення 17415,85 грн.

Суддя Чередко А.Є.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1. - дов. б/н від 26.04.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2. - дов. №379/15 від 19.04.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми штрафу у розмірі 17 415,85 грн. за договором № ПУ-319 від 04.12.2009р.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не належне виконання відповідачем своїх зобовязань по договору № ПУ-319 від 04.12.2009р. щодо строків поставки продукції позивачу та посиланням на ст.ст. 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач не надав відзив на позов, а у судовому засіданні 26.05.2011р. представник відповідача проти позову не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Павлоградвугілля», яке на час розгляду справи змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", від імені і за рахунок якого діє товариство з обмеженою відповідальністю „Донбаська паливно-енергетична компанія” на підставі договору про надання операторських послуг № ОУ/опер-1 від 02.07.2007 року (далі - Покупець, Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання»(далі-Постачальник, Відповідач) уклали Договір № ПУ-319 (далі-Договір), відповідно до якого Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити у власність Покупця продукцію та устаткування виробничо-технічного призначення (далі-Продукція) в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у Договорі та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору.

У пункті 3.2. Договору, Сторони домовились, що поставка буде здійснюватися на умовах DDР, згідно «ІНКОТЕРМС-2000», якщо інше не буде обумовлено у відповідних специфікаціях до Договору у місця пункту призначення поставки продукції, узгоджені у відповідних Специфікаціях до Договору.

Пункти 3.4. та 3.5. Договору передбачають, що обов'язки Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Продукції у розпорядження Покупця у узгодженому пункті призначення поставки (тобто у пункті, зазначеному у специфікаціях), а датою поставки вважається дата, вказана представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах про приймання Продукції, які надає Постачальник.

На виконання умов Договору Сторонами були підписана Специфікація від 24 вересня 2010 року, відповідно до якої Постачальник взяв на себе обов'язок поставити Покупцю запчастини, загальною вартістю з ПДВ 348 316,91 грн. на умовах поставки: DDР (ІНКОТЕРМС-2000) Дніпропетровська область, м. Павлоград, ЦБ філії ВАТ Павлоградвугілля «ПУМТП», вул. Тернівська, 5 у строк до 25.10.2010 року.

Але, в порушення умов Договору та Специфікації від 24 вересня 2010 року, Відповідач ззагалі не поставив Продукцію, вказану в Специфікації на момент пред'явлення позову, що останнім не заперечується.

Таким чином, за Договором № ПУ-319 від 04 грудня 2009 року та Специфікацією від 24 вересня 2010 року Постачальник порушив свій обов'язок з поставки Продукції у строк передбачений Специфікацією від 24 вересня 2010 року загальною вартістю, включаючи ПДВ, 348 316,91 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. При цьому, як регламентовано у частині 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Крім того, відповідно до змісту частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з вищевикладеного, Відповідач порушив свій обов'язок поставити Продукцію, а також прострочив виконання обов'язку з поставки Продукції у строк, передбачений вказаною Специфікацією.

Згідно із п. 2 ст. 193 ГК України, ст. 230 ГК України, ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 5.2. Договору № ПУ-319 від 04 грудня 2009 року, передбачено, що у разі не поставки (недопоставки) Продукції в строки, передбачені відповідною специфікацією до Договору, Постачальник сплачує Покупцю неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5% від вартості непоставленої Продукції і, крім цього, відшкодовує усі понесені Покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання Постачальником обов'язків по цьому Договору.

На підставі вищенаведеного, Відповідачу була нарахована неустойка у вигляді штрафу у розмірі 5% за прострочення виконання обов'язку з поставки Продукції у строк передбачений Специфікацією від 24 вересня 2010 року, яка розрахована за наступною формулою та складає: 348 316,91 грн. /100% х 5% = 17 415,85 грн. Доказів сплати зазначеного штрафу Відповідачем не надано.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Судові витрати, що сплачені позивачем за розгляд справи слід віднести на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 78, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання" (51413, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Промислова, 1, п/р 26004214744100 в ОД «Райффайзенбанк Аваль», м. Дніпропетровськ, МФО 305653, ЄДРПОУ 33019165) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Леніна, 76, п/р № 26006039733200 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ-00178353) штраф у сумі 17415,85грн., а також витрати по сплаті держмита у сумі 174,16грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., видати наказ.

СуддяА.Є. Чередко