Рішення № 16104342, 23.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.11р.Справа № К7/1-11

За позовом Акціонерного товариства закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест", м. Дніпропетровськ

до

відповідача-1: Корпорації "Дагзбері, інк", США (DUGSBERY,INC, 364 BOLLING CIR NOVATO,CA 94949)

відповідача-2: Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна", м. Дніпропетровськ

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Корпорація "Ю-АЙ-СІ", США (UIS,INС, 6100 Neil Road, Reno, Nevada 89511)

третя особа-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, м. Київ

про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів та спонукання поновити корпоративні права

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, дов. від 26.04.2010р. № 1;

від відповідача-1: представник ОСОБА_2, дов. від 11.10.2010р. б/н;

від відповідача-2: представник ОСОБА_3, дов. від 15.09.2010р. б/н;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: представник ОСОБА_4, дов. від 29.07.2010р., зареєстровано в реєстрі за № 930;

від третьої особи-3: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" звернулося до господарського суду з позовною заявою до відповідача-1: Корпорації "Дагзбері, інк", відповідача-2: Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна", третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Корпорація "Ю-АЙ-СІ", третя особа-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, про:

- визнання недійсним договору купівлі - продажу пакету акцій у розмірі 443 250 штук "Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства "Міжнародний готель "Україна" від 28.07.1998р., укладеного між Закритим акціонерним товариством "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" та Корпорацією "Дагзбері, інк";

- спонукання Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна", як емітента, поновити корпоративні права позивача, що існували до 28.07.1998р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу цінних паперів суперечить вимогам законодавства, що діяло на час його укладення, оскільки випуск акцій Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна", які були предметом відчуження за оспорюваним договором, в установленому законодавством порядку не був зареєстрований, відповідно, акції не могли бути предметом обігу та не могли бути відчужені позивачем, що є підставою для визнання договору недійсним за ст. 48 ЦК УРСР.

Також, як вважає позивач, оспорюваний договір суперечить вимогам законодавства в розумінні ст. 48 ЦК УРСР, оскільки укладений з порушенням вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" в редакції на час укладення договору. На думку позивача, оскільки однією із сторін договору, а саме покупцем за договором, є нерезидент - Корпорація "Дагзбері, інк", договір підпадає під ознаки зовнішньоекономічного договору та як зовнішньоекономічний договір з боку резидента мав бути підписаний двома особами: особою, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особою, яка уповноважена довіреністю, виданою за підписом керівника субєкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово, якщо установчі документи не передбачають інше. Однак, з боку позивача оспорюваний договір підписано лише однією особою, яка до того ж не мала відповідних повноважень.

Також, за доводами позивача, оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним і на підставі ст. 63 ЦК УРСР, оскільки від імені позивача його укладено та підписано не уповноваженою особою. Так, в преамбулі договору зазначено, що він укладений з боку позивача директором ОСОБА_5, який діє на підставі статуту. Однак статут позивача в редакції на час укладення оспорюваного договору не передбачав такого виконавчого органу як дирекція, будь-якого іншого виконавчого органу та, відповідно, голови виконавчого органу, будь-то директор чи голова правління. Повноваження директора статутом позивача не були визначені. Установчий договір та статут позивача передбачали, що керівництво поточною діяльністю позивача (інвестиційного фонду) здійснюється інвестиційним керуючим, що відповідало положенням Указу Президента України від 19.02.1994р. № 55/94 "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії". Інвестиційний керуючий здійснював управління активами інвестиційного фонду від імені інвестиційного фонду без доручення. Відповідно до умов договору з інвестиційним керуючим про управління інвестиційним фондом, укладеного 02.03.1996р. між позивачем та ТОВ "Фінансова компанія "Приват-Інвест" (інвестиційний керуючий), до повноважень інвестиційного керуючого відносились, зокрема, повноваження щодо укладення від імені фонду угод з цінними паперами, а також грошовими коштами для інвестування в цінні папери; здійснення інших угод з активами фонду у відповідності із законодавством України, статутом фонду і інвестиційною декларацією. Отже, саме інвестиційний керуючий ТОВ "Фінансова компанія "Приват-Інвест" в особі уповноваженого представника і мав право укладати оспорюваний договір. Директором ТОВ "Фінансова компанія "Приват-Інвест" на дату укладення оспорюваного договору був Данилюк Едуард Олександрович. За приписами ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обовязки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою. Таким чином, за доводами позивача, директор позивача ОСОБА_5, який не був представником інвестиційного керуючого позивача, не був уповноважений укладати оспорюваний договір, позивач в подальшому цей договір не схвалював, а тому він підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений не уповноваженою особою.

Позивач вважає, що він звернувся з позовом за захистом свого порушеного права в межах позовної давності, оскільки про порушення прав дізнався лише 08.04.2010р. Окрім того, позивач зазначає, що до вимог про визнання договору недійсним позовна давність не застосовується.

В обґрунтування підсудності даного спору господарському суду позивач посилається на ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ч. 3 ст. 15 ГПК України, ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Відповідач-1 проти позову заперечує. Відповідач-1 вважає, що жодною нормою законодавства, що діяло на момент укладення оспорюваного договору, не передбачена заборона відчуження пакету акцій товариства від однієї особи до іншої до моменту завершення процедури реєстрації випуску акцій такого товариства. Отже, за доводами відповідача-1, відсутність реєстрації випуску акцій не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу цих акцій. Відповідач-1 не погоджується з доводами позивача про те, що реєстрація випуску акцій за вимогами Положення про порядок реєстрації випуску акцій закритими акціонерними товариствами є обовязковою. Окрім того, відсутність реєстрації випуску акцій не є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору і в силу того, що договір є виконаним сторонами, відповідно, зобовязання сторін за договором припинилися. Відповідач-1 вважає, що оспорюваний договір не є зовнішньоекономічним договором в розумінні Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", оскільки відповідач-1 не є субєктом зовнішньоекономічної діяльності не є юридичною особою, зареєстрованою як субєкт зовнішньоекономічної діяльності в Україні, яка має постійне місцезнаходження на території України.

Відповідач-1 заявив про застосування позовної давності, подав відповідну письмову заяву. Відповідач-1 вважає, що позивач не міг не знати про порушення його права укладенням оспорюваного договору, принаймні, з 2000 року, оскільки за приписами законодавства загальні збори акціонерів господарського товариства скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачене статутом товариства. Інші строки скликання загальних зборів акціонерів статут відповідача-2 не встановлював. Отже, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права при скликанні у встановленому порядку чергових загальних зборів акціонерів. Також, Закон України "Про аудиторську діяльність" в редакції, що діяв до 15.05.2003р., передбачав обовязкове проведення аудиту для перевірки фінансового стану акціонерних товариств. Закон України "Про господарські товариства" покладав на позивача обовязок здійснювати бухгалтерський облік результатів своєї роботи, вести статистичну звітність і подавати її в установленому обсязі органам державної статистики. Достовірність та повнота річного балансу і звітності товариства повинні були бути підтверджені аудитором. Окрім того, відповідач-1 посилається на опубліковану у 2006 році позивачем інформацію про діяльність позивача станом на 01.07.2006р. у виданні "Бюлетень. Цінні папери України.", яка, серед іншого, містила відомості про пакети акцій, що знаходилися у власності позивача. Відповідно до опублікованої інформації у переліку товариств, пакети акцій яких знаходилися у власності позивача, відповідач-2 не значився.

Відповідач-1 заявив клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з тим, що спір не підлягає вирішенню господарськими судами України. Клопотання ґрунтується на тому, що оскільки відповідачем по справі є іноземна компанія, яка фактично зобовязується за позовом повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання оспорюваного правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, то такий спір в силу ст. 124 в поєднанні з ч. 1 ст. 15 ГПК України повинен розглядатися виключно судом США, де зареєстрований відповідач-1. Відповідач-1 вважає, що наявність у справі іншого відповідача - Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна", до якого заявлені вимоги про спонукання поновити корпоративні права позивача, також не є підставою для розгляду справи господарськими судами України через неможливість відповідачем-2 виконати вимоги позивача за позовом, оскільки Українсько-Ірландське закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна" реорганізоване в товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний готель "Україна" з новим складом учасників; з 1998 року неодноразово змінилися засновники (учасники/акціонери) Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна"; відповідні записи внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які на даний час не скасовані; Українсько-Ірландське закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна" ніколи не вело реєстр власників іменних цінних паперів власного товариства. Також, відповідач-1 посилається на положення п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", відповідно до яких суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо на території України знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи відповідача. Однак відповідач-1 на території України не має жодного представництва або філії. На думку відповідача-1, розгляд даної справи господарським судом України суперечить і міжнародному Договору про заохочення та взаємний захист інвестицій, укладеному між США та Україною.

Відповідач-1 заявив клопотання про витребування доказів, а саме витребування від Виконкому Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська та від Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпропетровської міської ради усіх наявних у них копій рішень (протоколів) загальних зборів засновників (акціонерів) позивача з 1998 по 2002 роки включно. Звернення з таким клопотанням обумовлено необхідністю з'ясування питання, чи не затверджували оспорюваний договір загальні збори акціонерів позивача, оскільки відповідно до його статуту затвердження договорів (угод), що укладаються на суму еквівалентну 100 000 доларів США та більше, є виключною компетенцією зборів засновників позивача. Таким затвердженням осопрюваний договір міг бути схвалений позивачем.

Відповідач-2 вважає вимоги позивача обґрунтованими та доведеними, просить задовольнити заявлений позивачем позов у повному обсязі. Відповідач-2 підтверджує ті обставини, що випуск акцій Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна" зареєстрований не був, тому, на його думку, укладення оспорюваного договору суперечило законодавству, відповідно, договір підлягає визнанню недійсним. Відповідач-2, враховуючи наявні в справі матеріали, погоджується з доводами позивача про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору також за ст. 63 ЦК УРСР, а також вважає, що оспорюваний договір суперечить вимогам Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Третя особа-1 відзив на позов не надала, явку повноважного представника у судові засідання, призначені для розгляду справи не забезпечила, про поважність причин неявки представника у судові засідання суд не повідомила. Третя особа-1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи за її місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

Третя особа-2 в задоволенні позову просить відмовити. Третя особа-2 посилається на законність та добросовісність набуття нею корпоративних прав в Українсько-Ірландському закритому акціонерному товаристві з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна". Так, третя особа-2 набула право власності на частку у статутному фонді (капіталі) Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства "Міжнародний готель "Україна" відповідно до рішення загальних зборів акціонерів товариства, оформленого протоколом № 1 від 01.11.2004р., про відступлення Корпорацією "Дагзбері, інк" у повному обсязі своїх корпоративних прав щодо Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства "Міжнародний готель "Україна" на користь Корпорації "Ю-АЙ-СІ". Це рішення є чинним. На думку третьої особи-2, оскільки з моменту створення відповідача-2 випуск його акцій не був зареєстрований, акціонерам товариства не були видані сертифікати акцій, не вівся реєстр акціонерів, особи, відомості про яких містили редакції статуту відповідача-2 та Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у повній мірі не набули статусу акціонерів, а фактично є засновниками та/або учасниками відповідача-2. Відтак, юридичним особам на праві власності належали не акції відповідача-2, а частки у його статутному фонді (капіталі). Така позиція третьої особи-2 підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 11.06.2008р. по справі № 27/110-08, яким за Корпорацією "Ю-АЙ-СІ" визнано право власності на частку у статутному фонді Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства "Міжнародний готель "Україна" у розмірі 47, 15%, що становить 5 881 735 штук акцій Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства "Міжнародний готель "Україна". Також, третя особа-2 вважає, що позивач звернувся до господарського за захистом порушеного права за межами позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову. За поясненнями третьої особи-2, зміна керівництва товариства не є підставою для визнання недійсними усіх договорів, укладених цим товариством за попередніх керівників. Третя особа-2 посилається на ті обставини, що позивач не був засновником (учасником) відповідача-2 з часу його створення, а набув відповідні права щодо відповідача-2 лише у 1996 році, тому є незрозумілим, чим володів позивач щодо відповідача-2 у період з 1996 року по 1998 рік. Третя особа-2 вбачає в ініціюванні позивачем позову, що вирішується у даній справі, намагання позивача порушити виключно законні права та інтереси Корпорації "Ю-АЙ-СІ". Так, частка позивача у статутному капіталі відповідача-2 розміром 59%, яка належала позивачу у 1998 році, була розподілена майже у однаковий спосіб між Корпорацією "Дагзбері Інк" 47, 15% та Комітетом комунального майна Дніпропетровської міської ради отримав частку розміром 11, 85%. Однак позивач не подавав позов до органу місцевого самоврядування. Це, на думку третьої особи-2, є свідченням того, що позивач погоджується з правомірністю укладених у 1998 році угод по відчуженню ним своєї частки у статутному капіталі відповідача-2 розміром 59%.

Третя особа-3 відзив на позов не надала, явку повноважного представника у судові засідання, призначені для розгляду справи не забезпечила, про поважність причин неявки представника у судові засідання суд не повідомила. Третя особа-3 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи за її місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи-2, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до установчих документів Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна" (далі Товариство) в новій редакції, а саме: статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів 06.03.1997р., протокол № 5, зареєстрованого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів 18.04.1997р., розпорядження № 372-р, установчого договору цього Товариства, засновниками Товариства є Закрите акціонерне товариство "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" (згідно печатки на установчому договорі Акціонерне товариство закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест") в особі інвестиційного керуючого ОСОБА_8 та Міжнародна холдингова і фінансова компанія "ІHF".

Пункт 5.1. наведеного статуту Товариства передбачає, що для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів засновників створюється статутний фонд в розмірі 10 016 930, 00 грн., що відповідає по узгодженому засновниками (акціонерами) курсу (1 долар США 1, 84 грн.) 5 443 982 доларів США.

Статутний фонд поділений на 1 001 693 акції, номінальна вартість кожної акції 10 гривень (п. 5.2. статуту).

Всі акції Товариства розподілені між засновниками в наступних частках:

-Закрите акціонерне товариство "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" 5 910 000 грн., що відповідає по узгодженому засновниками (акціонерами) курсу 3 211 956 доларам США і становить 591 000 акцій;

-Міжнародна холдингова і фінансова компанія "ІHF" 2 232 026 доларів США, що відповідає по узгодженому засновниками (акціонерами) курсу 4 106 930 гривень і становить 410 693 акцій (п.5.5. статуту).

Установчий договір також визначає співвідношення належної засновникам (акціонерам) Товариства кількості акцій у відсотках до загальної кількості акцій: Закрите акціонерне товариство "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" 59%; Міжнародна холдингова і фінансова компанія "ІHF" 41%.

28.07.1998р. Акціонерне товариство закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест", як продавець, в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі статуту, та Корпорація "Dugsbery, Inc.", як покупець, уклали договір купівлі-продажу цінних паперів (далі - Договір), за умовами якого продавець продає прості іменні акції, що належать йому на праві власності, а покупець приймає та зобовязується оплатити згадані прості іменні акції на умовах, визначених Договором (п. 1. Договору).

Пункт 2 Договору містить відомості про цінні папери, що є предметом Договору, а саме: предметом Договору є прості іменні акції, емітовані "Українсько-Ірландським закритим акціонерним товариством "Міжнародний готель "Україна", номінальна вартість акції 10 гривень, у загальній кількості 443 250 штук, загальною номінальною вартістю 4 432 500 гривень, загальною вартістю 443 250 гривень.

Умови Договору встановлюють порядок розрахунку за придбані акції, порядок передачі акцій від продавця до покупця та визначають момент набуття права власності на акції.

Так, згідно п. 3.1. Договору покупець зобовязаний оплатити вартість придбаних акцій протягом трьох років з моменту укладення Договору шляхом переказу грошових коштів на рахунок продавця.

Продавець зобовязується передати акції протягом місяця з моменту підписання Договору за Актом прийому-передачі та видати передавальне доручення згідно встановленого зразка (п. 4 Договору).

Відповідно до п. 5 Договору право власності на акції переходить з моменту підписання акту прийому-передачі та видачі передавального доручення.

Також, 28.07.1998р. відбулися загальні збори засновників Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна", що підтверджується протоколом № 980728 від наведеної дати, на яких були присутні представники обох засновників (акціонерів) Товариства. Згідно протоколу інтереси Акціонерного товариства закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" представляв його директор ОСОБА_5

Загальні збори засновників Товариства розглянули, наряду з іншими, питання порядку денного про надання згоди Акціонерному товариству закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" на продаж належних йому 443 250 простих іменних акцій Товариства номінальною вартістю 4 432 500 гривень Корпорації "Dugsbery, Inc.", про включення Корпорації "Dugsbery, Inc." до складу акціонерів Товариства, про приведення у відповідність порядку формування і розміру статутного фонду, про внесення та затвердження змін та доповнень до установчих документів.

За наведеними питаннями загальні збори засновників Товариства прийняли рішення:

-надати згоду Акціонерному товариству закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" на продаж належних йому 443 250 простих іменних акцій Товариства номінальною вартістю 4 432 500 гривень Корпорації "Dugsbery, Inc.";

-прийняти Корпорацію "Dugsbery, Inc." до складу акціонерів Товариства;

-змінити розмір статутного фонду Товариства для приведення у відповідність з бухгалтерським обліком та фактичним внеском засновників, а також для залучення додаткових коштів, необхідних для завершення реконструкції будівлі готелю (встановили відповідний порядок);

-внести та затвердити зміни до установчих документів Товариства.

18.08.1998р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради зареєстровані зміни та доповнення до установчих документів Товариства, затверджені зборами засновників Товариства 28.07.1998р.

Відповідно до наведених змін та доповнень засновниками Товариства є Комітет комунального майна Дніпропетровської міської Ради, якому належить 1 477 500 простих іменних акцій Товариства, що становить 11, 85% його статутного фонду, Корпорація "Dugsbery, Inc.", якій належить 5 881 735 простих іменних акцій Товариства, що становить 47, 15% його статутного фонду, Міжнародна холдингова і фінансова компанія "І.H.F.", якій належить 5 114 044 простих іменних акцій Товариства, що становить 41, 00% його статутного фонду.

Розмір статутного фонду Товариства становить 12 473 279 грн., який поділений на 12 473 279 простих іменних акцій номінальною вартістю 1 гривня кожна.

В подальшому, відповідно до протоколу № 1 загальних зборів акціонерів Товариства від 01.11.2004р. зборами акціонерів Товариства були прийняті рішення про надання згоди на відступлення Корпорацією "Dugsbery, Inc." та Міжнародною холдинговою і фінансовою компанією "І.H.F." належних їм у повному обсязі корпоративних прав на користь Корпорації "Ю-АЙ-СІ" та Компанії АйЕйчЕф ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДІНГ ЕНД ФАЙНЕНСІНГ КО ЛТД відповідно, затверджені відповідні зміни до статуту Товариства, державна реєстрація яких проведена 18.11.2004р.

Згідно статуту Товариства з урахуванням зазначених змін акціонерами Товариства є:

-Комітет комунальної власності Дніпропетровської міської Ради, якому належить 1 477 500 простих іменних акцій Товариства, що становить 11, 85% його статутного капіталу;

-Корпорація "Ю-АЙ-СІ", якій належить 5 881 735 простих іменних акцій Товариства, що становить 47, 15% його статутного капіталу;

-Компанії АйЕйчЕф ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДІНГ ЕНД ФАЙНЕНСІНГ КО ЛТД, якій належить 5 114 044 простих іменних акцій Товариства, що становить 41, 00% його статутного капіталу.

Між тим, позивач вважає, що договір купівлі-продажу цінних паперів від 28.07.1998р., укладений ним з Корпорацією "Dugsbery, Inc.", не відповідає вимогам закону, вбачає підстави для поновлення своїх корпоративних прав, що існували до 28.07.1998р., що і є причиною спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР (редакція 1963р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно частини 1 статті 22 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" в редакції, що діяв на час укладення Договору, емітент має право на випуск акцій з моменту реєстрації цього випуску у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду (ст. 7 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу").

Правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні визначає Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості обігу цінних паперів в Україні", який застосовується до спірних правовідносин в редакції за станом на дату укладення Договору.

Стаття 5 зазначеного Закону регулює питання переходу та реалізації права власності на цінні папери в Національній депозитарній системі.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 цього Закону підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Також, відповідно до ст. ст. 27, 28 Закону України "Про господарські товариства" в редакції на дату укладення Договору акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Отже, згідно наведених положень законодавства в їх системному звязку акція, як обєкт права власності (обєкт цивільних прав) може існувати виключно після державної реєстрації випуску акцій, а належність її особі на праві власності повинна підтверджуватися сертифікатом акцій або випискою з рахунку у цінних паперах, наданою зберігачем (в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі).

Між тим, Українсько-Ірландським закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна" випуск акцій не реєструвався, акції не випускалися. Ці обставини підтверджують учасники спору.

За таких обставин позивач не міг за Договором здійснити відчуження акцій Корпорації "Dugsbery, Inc.", а сам Договір укладено з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання його недійсним.

Також, ст. 29 ЦК УРСР встановлює, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Відповідно до статуту Акціонерного товариства закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" в редакції на дату укладення Договору (зареєстрований 18.01.1996р. із змінами, зареєстрованими 23.02.1996р. та 05.08.1997р.) органами управління товариства є збори засновників, спостережна рада.

Статут не передбачає такого органу управління як правління, дирекція, голова правління чи директор та, відповідно, не визначає і їх компетенцію.

В той же час, статут Акціонерного товариства закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" включає положення про інвестиційного керуючого, який є торговцем цінними паперами, з яким укладено угоду про керівництво фондом.

Статут відносить до повноважень інвестиційного керуючого, у тому числі, керівництво активами фонду від імені фонду без доручення.

Такий же склад органів управління інвестиційного фонду, повноваження інвестиційного керуючого щодо керівництва активами фонду передбачає Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затверджене Указом Президента України від 19.02.1994р. № 55/94.

02.03.1996р. між Акціонерним товариством закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приват-Інвест" (інвестиційний керуючий) укладений договір про управління інвестиційним фондом.

За умовами цього договору інвестиційному керуючому надані повноваження, у тому числі, укладати від імені фонду угоди з цінними паперами, інші угоди з активами фонду у відповідності з законодавством України, статутом фонду та інвестиційною декларацією.

Однак, як зазначалося вище, договір купівлі-продажу цінних паперів від 28.07.1998р. від імені позивача укладено не інвестиційним керуючим, а директором ОСОБА_5 з посиланням на те, що він діє від імені позивача на підставі статуту.

Оскільки статут позивача на час укладення Договору не відносив до складу органів управління позивача посаду директора, не визначав його компетенцію, однак закріплював повноваження щодо управління активами позивача за іншою особою - інвестиційним керуючим Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приват-Інвест", особа, яка уклала Договір від імені позивача, не мала на це повноважень.

Наявність повноважень у ОСОБА_5, як директора позивача, на укладення Договору не підтверджується і іншими наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтвердили наступне схвалення позивачем Договору. Зокрема, ні позивач, ні відповідач-1 не надали доказів виконання умов Договору: проведення розрахунків, передачі акцій.

За наведеного, укладений Договір не відповідає вимогам закону і в силу того, що з боку позивача його укладено особою, яка не мала повноважень на укладення Договору.

Слід також зазначити, що маючи намір укласти Договір, відповідач-1 не був обмежений у праві пересвідчитися в повноваженнях особи, яка його підписала від імені позивача.

Також, Договір не відповідає вимогам Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а саме ст. 6 Закону, відповідно до якої від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, крім фізичних осіб, зовнішньоекономічний договір (контракт) підписують дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово, якщо установчі документи не передбачають інше. Договір з боку позивача підписано лише однією особою, яка до того ж не мала повноважень на його укладення.

Враховуючи наведені встановлені обставини справи, положення законодавства, суд вбачає підстави дійти висновку про правомірність заявлених позовних вимог щодо визнання Договору недійсним, вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги про спонукання Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна", як емітента, поновити корпоративні права позивача, що існували до 28.07.1998р.

Щодо спірних правовідносин обраний позивачем у наведеній частині вимог спосіб захисту порушеного права не є належним способом захисту, враховуючи положення ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Суд відхиляє доводи відповідача-1 та третьої особи-2 щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсні угоди не породжують для сторін прав та обовязків, а тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються.

Зазначене узгоджується з п. 3.3. розяснень президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними" з подальшими змінами.

Отже, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Суд відхиляє доводи відповідача-1 про те, що оспорюваний Договір не є зовнішньоекономічним договором, оскільки вони суперечать визначенню зовнішньоекономічного договору, наведеному в ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а саме положенням, за якими зовнішньоекономічний договір є угодою двох або більше субєктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів. Щодо посилань відповідача-1 на ст. 3 Закону, то вона визначає субєктів зовнішньоекономічної діяльності лише щодо України.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України через непідсудність спору про визнання недійсним Договору господарським судам України.

Відповідно до ст. 124 ГПК України в редакції на дату порушення провадження у справі підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Ратифікований Україною 21.10.1994р. Договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій, який набрав чинності для України 16.11.1996р., а саме ч. 1 ст. VI Договору, передбачає, що для цілей цієї статті інвестиційний спір визначається як спір між Стороною та громадянином або компанією іншої Сторони. Між тим, спір, що вирішується у даній справі, не є інвестиційним спором в розумінні ч. 1 ст. VI Договору, оскільки його учасником не є Сторона Договору (Держава Україна чи Держава Сполучені Штати Америки). Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. VI Договору у випадку виникнення інвестиційного спору Сторони цього спору відшукуватимуть рішення спочатку шляхом консультацій та переговорів. Якщо цей спір не може бути вирішений мирним шляхом, зацікавлені громадяни або компанія можуть за вибором подавати цей спір для вирішення, зокрема, судами або адміністративними трибуналами Сторони, яка є стороною в спорі. Таким чином, наведений міжнародний договір не передбачає вирішення спору виключно судом Сторони, яка є відповідачем у справі.

Також, слід зазначити, що пакет акцій, який відчужувався за оспорюваним Договором, не може вважатися інвестицією в розумінні зазначеного вище міжнародного договору, оскільки акції, як такі, не існували, що встановлено вище.

Стаття 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку не лише, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи відповідача, на що посилається відповідач-1, але і в інших випадках, зокрема визначених законом України та міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Оскільки одним із учасників спору, до якого позивачем у даній справі заявлені вимоги, є юридична особа України, спір може розглядатися господарським судом України за місцезнаходженням такого відповідача.

Окрім того, Договір, який оспорюється у даній справі, укладено на території України. Договір є договором про відчуження акцій акціонерного товариства, створеного за законодавством України. Відповідно ж до п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, коли дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Можливість розгляду судами України спорів, що виникають між субєктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними субєктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, передбачена також ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача-1 про витребування доказів, а саме витребування від Виконкому Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська та від Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпропетровської міської ради усіх наявних у них копій рішень (протоколів) загальних зборів засновників (акціонерів) позивача з 1998 по 2002 роки включно, яке ґрунтується на тому, що оспорюваний Договір міг бути затверджений вищим органом управління позивача, що свідчило б про його схвалення. Стаття 38 ГПК України містить певні вимоги до клопотання про витребування господарським судом доказів. Так, у клопотанні повинно бути зазначено, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація. Наведеним вимогам клопотання не відповідає. В той же час, до органу, що здійснював або здійснює державну реєстрацію юридичних осіб чи фізичних осіб-підприємців, подаються не будь-які протоколи загальних зборів засновників (акціонерів) акціонерного товариства, а лише ті, якими оформлені рішення, які є підставою для здійснення реєстраційних дій.

Суд відхиляє посилання третьої особи-2 на те, що юридичним особам на праві власності належали не акції відповідача-2, а частки у його статутному фонді (капіталі), що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 11.06.2008р. по справі № 27/110-08, яким за Корпорацією "Ю-АЙ-СІ" визнано право власності на частку у статутному фонді Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства "Міжнародний готель "Україна" у розмірі 47, 15%, що становить 5 881 735 штук акцій Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства "Міжнародний готель "Україна", оскільки оспорюваний Договір укладено саме щодо акцій, а не часток.

Суд відхиляє посилання третьої особи-2 на ті обставини, що позивач не звертався з позовом до Комітету комунального майна Дніпропетровської міської ради, який майже у однаковий спосіб отримав частку позивача розміром 11, 85%, чим, за доводами третьої особи-2, погодився з правомірністю укладених угод по відчуженню позивачем своєї частки у статутному капіталі Товариства. Звернення з позовом до суду є правом позивача, а не реалізація цього права по відношенню до окремих правовідносин не позбавляє особу права звернутися з позовом за захистом порушеного права щодо інших правовідносин.

Також, враховуючи встановлені обставини справи та положення законодавства, суд відхиляє решту доводів відповідача-1 та третьої особи-2.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний готель "Україна", державна реєстрація юридичної особи проведена 13.08.2010р., товариство створено в результаті реорганізації шляхом перетворення Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна" та є правонаступником усього майна, прав та обовязків останнього, у звязку з чим, керуючись ст. 25 ГПК України, суд вбачає підстави для заміни відповідача-2 у справі Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний готель "Україна".

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати у справі, понесені позивачем, підлягають розподілу між позивачем та відповідачем-1 в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 1, 25, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Замінити відповідача-2 у справі Українсько-Ірландське закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний готель "Україна".

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу пакету акцій у кількості 443 250 штук Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна" від 28.07.1998р., укладений між Акціонерним товариством закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" та Корпорацією "Дагзбері, Інк." (DUGSBERY, INC.).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Корпорації "Дагзбері, Інк.", США (DUGSBERY,INC, 364 BOLLING CIR NOVATO,CA 94949) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І.Леніна, буд. 53, ідентифікаційний код 21913940) витрати на оплату державного мита у сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 23.05.2011р.