Рішення № 16104015, 19.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.11р.Справа № 5005/4710/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислово група "Рейнфорд" (м.Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором поставки № ПР-40503 від 27.07.2009р. у загальному розмірі 43 962,08 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 25.08.10р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислово група "Рейнфорд" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № ПР-40503 від 27.07.2009р. у загальному розмірі 43 962,08 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 39 181,41 грн. - основний борг, 3 166,72 грн. - пеня, 1 214,62 грн. - інфляційні втрати, 399,33 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № ПР-40503 від 27.07.2009р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 4900097080424, яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2009р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір поставки № ПР-40503 (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити товари у строки, обумовлені договором, відповідно до замовлення покупця, яке є невід'ємною частиною договору (додаток № 3 "Замовлення товару"), а покупець - прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених у додатку № 4 до договору "Додаткові умови", які є невід'ємною частиною договору. Асортимент та ціна товару узгоджується в специфікації до договору. Специфікація затверджується сторонами у встановленій формі (додаток № 1 "Специфікація") та є невід'ємною частиною договору. Строк дії договору встановлюється з моменту його фактичного підписання та до 31.12.2009р. Строк дії договору автоматично продовжується на один рік, у випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити або припинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії договору (п.п. 1.1., 2.1., 12.1., 12.2. договору).

На виконання умов договору, у період з 01.09.2009р. по 01.04.2011р. позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 103 237,10 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 24-102).

Відповідно до п. 7.2. договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в пункті 6 додатку № 4 до договору "Додаткові умови".

Згідно розділу 6 додатку № 4 до договору "Додаткові умови", покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника від суми реалізованого покупцем товару кожні 35 (тридцять п'ять) календарні дні.

Вказане зобов'язання було відповідачем порушене, поставлений товар був оплачений лише частково в сумі 64 056,10 грн., також відповідачем було здійснене часткове повернення товару за накладною № ЦБ/А-ДН000297 від 29.11.10р. на суму 1 723,00 грн., накладною № ЦБ/А-ДН000298 від 29.11.10р. на суму 155,07 грн. та накладною ЦБ/А-ДН000299 від 08.12.10р. на суму 373,70 грн., внаслідок чого станом на 01.04.2011р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 39 181,41 грн.

Відповідно до п. 8.9. договору, у випадку прострочки оплати товару постачальник стягує з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого в строк товару за кожен день прострочки платежу.

На підставі п. 8.9. позивач просить суд стягнути пеню. Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, розмір нарахованої пені по договору становить у сумі 3 166,72 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 1 214,62 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 399,33 грн.

З огляду на положення розділу 6 додатку № 4 до договору "Додаткові умови", строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 39 181,34 грн. (матеріалами справи підтверджується наявність саме такої заборгованості) на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Крім того, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія акту звіряння взаєморозрахунків за період з 01.11.10р. по 30.04.11р., відповідно до якого відповідач визнав наявність заборгованості в сумі 39 181,34 грн.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 39 181,34 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також пеня, інфляційні втрати, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 39 181,34 грн., в частині стягнення 0,07 грн. слід відмовити, оскільки вказані вимоги не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 214,62 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 399,33 грн.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 214,62 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

При перевірці господарським судом розрахунку позивача, встановлено, що розрахунок 3% річних здійснений з порушення вимог чинного законодавства, а також розраховано, що стягненню підлягаю 3% річних в сумі 389,67 грн.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Крім того, відповідно до п. 8.9. договору, у випадку прострочки оплати товару постачальник стягує з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого в строк товару за кожен день прострочки платежу.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 8.9. договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 3 166,72 грн.

При здійсненні перевірки розрахунку пені позивача, судом встановлено, що розрахунок пені здійснений з порушення вимог чинного законодавства, а також розраховано, що стягненню підлягає пеня за період з 01.12.2009р. по 31.12.2001р. в сумі 2 013,28 грн., в іншій частині вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Рейнфорд" (49030, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 12; код ЄДРПОУ 33972597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 32; код ЄДРПОУ 35057160) - 39 181 грн. 34 коп. основного боргу, 1 214 грн. 62 коп. втрат від інфляції, 389 грн. 67 коп. трьох відсотків річних, 2 013 грн. 28 коп. пені, 427 грн. 99 коп. витрат по сплаті державного мита, 229 грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін