Рішення № 16103960, 19.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.11р.

Справа № 5005/4704/2011

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (м.Дніпропетровськ)

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 7197/11-2 від 03.01.2008р. у загальному розмірі 35 846,57 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Козятинський І.П. - юрисконсульт (дов. № 133 від 12.04.11р.)

від відповідача: Гавриленко А.М. - юрисконсульт (дов. № 35/БН від 04.01.11р.)

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 7197/11-2 від 03.01.2008р. у загальному розмірі 35 846,57 грн.

Сума позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору про постачання електричної енергії № 7197/11-2 від 03.01.2008р. в частині повної та своєчасної оплати вартості використаної (купленої) електроенергії за період з 01.06.06р. по 30.11.08р.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що у виникненні заборгованості перед позивачем відсутня його вина, оскільки вона виникла внаслідок недостатнього фінансування з Державного бюджету України. Крім того, відповідач зазначає, що вимоги про стягнення боргу за період з 01.06.2006р. по 31.03.2008р. не підлягають задоволенню також з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, визначеної ст. 257 Цивільного кодексу України.

Розгляд справи відкладався з 26.04.11р. на 19.05.11р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

03.01.2008р. року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, було укладено договір про постачання електричної енергії № 7197/11-2 з додатками до нього (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 653,5 кВТ (кВА), величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені Додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між постачальником та споживачем, та "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємною частиною договору або інша обумовлена окремим додатком до Договору.

Згідно з п.п. 9.8., 9.8.1. Договору, договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2008 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до п. 5.1. Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії за формою додатку "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" або "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам".

Відповідно до п. 1 Порядку розрахунків плати за перетікання реактивної електроенергії (Додаток № 9 до Договору), розрахунок здійснюється для кожної площадки вимірювань за точками обліку, що зазначені в таблиці 1 до цього додатку "Перелік точок розрахункового обліку реактивної електричної енергії".

Відповідно до п. 6.11. Правил користування електричною енергією, які затвердженні постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.1996 №28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р за № 417/1442, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, споживачу протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.

Доказів припинення договірних відносин між позивачем та відповідачем матеріали справи не містять.

Позивач виконував свої зобов'язання за договором вчасно та у повному обсязі.

Відповідно до п. 14 додатку № 9, відповідачу була нарахована плата за перетікання реактивної енергії за період з 01.06.06р. по 30.11.08р. в розмірі 35 846,57 грн., яка останнім не оплачена.

Внаслідок невиконання умов договору в частині оплати за спожиту електроенергію у відповідача виникла заборгованість по оплаті за спожиту електричну енергію за період з 01.06.06р. по 30.11.08р. у сумі 35 846,57 грн., яка відповідно до виставлених рахунків не оплачена.

При цьому, відповідач у відзиві на позов зазначив, що вимоги про стягнення боргу за період з 01.06.2006р. по 31.03.2008р. не підлягають задоволенню з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, визначеної ст. 257 Цивільного кодексу України.

З приводу застосування строку позовної давності до вимог позивача за період з 01.06.2006р. по 31.03.2008р., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). Згідно п. 1. ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік .

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Ст. 267 Цивільного кодексу України передбачає, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, нараховану ним у період з 01.06.06р. по 30.11.08р., тобто частина вимог, а саме: за період з 01.06.06р. по 07.04.08р. заявлена позивачем вже після спливу встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України загальної позовної давності.

За заявою відповідача у справі, зробленою до винесення рішення, судом застосовується позовна давність до вимог щодо стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 7197/11-2 від 03.01.2008р. за період з 01.06.06р. по 07.04.08р.

Після здійсненого розрахунку, господарським судом встановлено, що за період з 08.04.08р. по 30.11.08р. позивачем нараховано 33 962,65 грн. плати за спожиту реактивну електроенергію, за вказаний період відповідачем вказана енергія оплачена лише частково, в сумі 9 607,72 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 24 354,93 грн.

Вимоги позивача стосовно стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 7197/11-2 від 03.01.2008р. за період з 08.04.08р. по 30.11.08р. підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані.

Відповідач доказів оплати спірної суми заборгованості у встановлені Договором строки та на час розгляду даного спору не надав, обставин, зазначених позивачем не спростував.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 24 354,93 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 24 354,93 грн., господарський суд виходив також з наступного:

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Крім того, згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 24 354,93 грн. по оплаті спожитої реактивної електричної енергії за період з 08.04.08р. по 30.11.08р. згідно договору про постачання електричної енергії № 7197/11-2 від 03.01.2008р.

Стосовно вимог щодо стягнення заборгованості за період з 01.06.2006р. по 31.03.2008р. в сумі 11 491,64 грн. господарський суд за заявою відповідача у справі, зробленою до винесення рішення, застосовує позовну давність, та у задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 20-А; код ЄДРПОУ 08592141) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (49000, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 22; код ЄДРПОУ 23359034) в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (49070, м. Дніпропетровськ, вул.Ленінградська, 40; п/р № 26008050202488, банк КБ "Приватбанк", свідоцтво № 03293056, ЗКПО 00130777, ІНН № 233590304026) - 24 354 грн. 93 коп. основного боргу, 243 грн. 55 коп. витрат по сплаті державного мита, 160 грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.Ю. Дубінін