Рішення № 16101668, 13.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.11р.Справа № 5005/4719/2011 За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального підприємства "Марганецьтепломережа", м. Марганець

про стягнення 1 311 807,55 грн.

Суддя Петренко І.В.

при секретарі: Увлахович В.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. - дов. від 23.12.2010 р.

Від відповідача: ОСОБА_2. - дов. від 10.01.2001 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київзвернувся до господарського суду з позовом до відповідача -Комунального підприємства "Марганецьтепломережа", м. Марганець про стягнення боргу в сумі 952881, 48 грн., пені в сумі 75481,28 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 209462,54 грн., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 73982,25 грн., а також судових витрат в повному обсязі.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобовязання належним чином та в установлений строк.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача позов фактично визна, заборгованість підтвердив актом звірки, а також просить зменшити штрафні санкції (пеню).

Представник позивача заперечує проти зменшення штрафних санкцій, оскільки вони передбачені умовами договору.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2009 року між відповідачем - Комунальним підприємством «Марганецьтепломережа»(Покупець) та позивачем - Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(Постачальник) був укладений договір на постачання природного газу № 06/09-1534 БО-3.

Згідно з вказаним договором, ДК «Газ України»передав у власність Покупцю протягом листопада - грудня 2009 року, січня - квітня 2010 року природний газ на загальну суму 10 312 104,62 грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу.

Відповідно до вимог п. 6.1. Договору остаточний розрахунок за фактично спожитий та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України.

Боржник своє зобов'язання у встановлені договором строки не виконав, борг за отриманий природний газ сплатив частково, в розмірі 9 359 223,14 грн.

На момент звернення з позовом до суду, сума боргу Комунального підприємства «Марганецьтепломережа»становить 952 881 грн. 48 коп.

Відповідно до положень ст. 612 ЦК України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України та п. 7.2. Договору за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідачу нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, що складає 75481,28 грн.

Згідно з пунктом 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з грудня 2009 року по лютий 2011 року становить 209462,54 грн.

Сума трьох відсотків річних з простроченої суми за період з 11.12.2009 р. по 31.03.2011 р. становить 73982,25 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 ГК України передбачено, якщо у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач не навів обставин та не надав доказів оплати боргу, які можуть бути враховані для зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст. 233 ГК України та п.3 ст. 83 ГПК України

На підставі викладеного, з урахування встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідач не належним чином виконував свої майново-господарські зобов'язання перед позивачем, допустивши прострочення оплати наданих послуг, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій є обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Інфляційні - це частина грошового зобовязання боржника, яка не залежить від його волі; стягнення інфляційних є правом кредитора, встановленим законом. Щодо стягнення інфляційних застосовується позовна давність та ж, що і до суми основного боргу. Інфляційні не є санкцією, не є штрафом і не є способом забезпечення зобовязання, оскільки є частиною самого зобовязання.

Три відсотки річних - це частина грошового зобовязання боржника, як спеціальна відповідальність перед кредитором за порушення грошового зобовязання; стягнення трьох відсотків річних є правом кредитора, встановленим законом. Щодо стягнення трьох відсотків річних застосовується позовна давність та ж, що і до суми основного боргу. Три відсотки річних не є штрафом, неустойкою або способом забезпечення виконання зобовязань.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів в наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Клопотання відповідача господарський суд відхиляє згідно вищенаведеного.

На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобовязання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Судові витрати слід віднести на відповідача, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 20,193,216,217,230,231,233,264-265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,2,12,21,32,34, 36,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Марганецьтепломережа", 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Лесі Українки, буд. 4-А (п/р № 2603130378477 в філії відділення ПІБ м.Нікополь, МФО 305534, код ЄДРПОУ 02128112) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м.Київ, вул. Полуденка, 1 (р. № 26008301970 в ГОУ ВАТ «Ощадбанк»України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) суму 952881 (девятсот пятдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 48 коп. боргу, суму 75481 (сімдесят пять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 28 коп. пені, суму 209462 (двісті девять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 54 коп. збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів, суму 73982 (сімдесят три тисячі девятсот вісімдесят дві) грн. 25 коп. три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки, суму 13119 (тринадцять тисяч сто девятнадцять) грн. 00 коп. державного мита та суму 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.

СуддяІ.В. Петренко