Рішення № 16101135, 12.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.11р.Справа № 5005/3887/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія ВЕЕМ-Металавтопром”, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровський автобусний завод”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 18535 грн. 00 коп.

СУДДЯ ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. від 27.01.2011р. №17/1;

ОСОБА_2 - представник, дов. від 04.04.2011р. №45 (був присутній у судовому засіданні 27.04.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_3 - юрисконсульт, дов. від 01.04.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач з урахування заяви (вх. №26396/11 від 14.04.2011р.) про уточнення та доповнення до позовної заяви просить стягнути з відповідача 18535 грн. 00 коп. - заборгованості за поставлену продукцію.

Відповідач у відзиві (вх. №29346/11 від 27.04.2011р.) на позовну заяву просить відмовити у позові, оскільки позовна заява підписана з пропущенням трирічного строку позовної давності, та повідомляє про те, що: - відповідач частково розрахувався перед позивачем на суму 10 770 грн. 00 коп.; - гарантійний лист від 07.09.2009р. №167 є одностороннім правочином, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки на момент підписання грошові рахунки та майно відповідача були заарештовані; - листом від 26.04.2011р. відповідач відмовився від гарантійного листа від 07.09.2009р. №167 у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Позивач у письмових поясненнях (вх. №32578/11 від 12.05.2011р.) зазначає про наступне: - з відзиву відповідача вбачається, що він визнає факт отримання від позивача протягом серпня 2007р. –лютого 2008р. на загальну суму 29305 грн. 00 коп.; - відповідач у відзиві підтверджує наявність часткового розрахунку між сторонами на загальну суму 10770 грн. 00 коп.; - у відзиві відповідач підтверджує факт наявності у нього заборгованості перед позивачем на суму 18535 грн. 00 коп., наявність якої відповідач не заперечує але за відсутності коштів не мав змоги своєчасно погасити; - позивач не пропустив строк позовної давності; - відповідно до положень пункту 1 статті 264 ЦК України подання 07.09.2009р. директором відповідача гарантійного листа на адресу позивача, перебіг позовної давності був перерваний і знову почав діяти з 01 грудня 2009р., тобто з часу, коли положення гарантійного листа не були виконані; - за таких обставин трьохрічний термін позовної давності спливає лише 01.12.2012р.

Також позивач у листі (вх. № 32576/11 від 12.05.2011р.) повідомляє про те, що: - доказом отримання відповідачем товару (сидіння водія з механічним віброзахисним модулем в кількості 5 шт.) за видатковою накладною від 25.10.2007р. №РН-0359 на суму 6750 грн. 00 коп. є довіреність від 28.10.2007р. серія НБЄ №799485; - по вказаній довіреності також отримано відповідачем продукцію (комплект задніх сидінь на автобус ЛАЗ-695 в кількості 2-х комплектів); - у видаткових накладних від 25.102007р. та від 05.11.2007р. вказана довіреність серія та номер, яка відповідає реквізитам довіреності, виданої відповідачем, однак невірно вказані дати цієї довіреності, що пояснюється технічною помилкою працівника бухгалтерії позивача; - також технічною помилкою працівника відповідача пояснюється видача довіреності серія НБЄ №799485 за датою видачі 28.10.2007р., хоча вірною є дата 25.10.2007р.; - доказом отримання товару від позивача є проданий відповідачем відзив, в якому останній зазначив перелік накладних та підтвердив факт отримання товару у зазначеній кількості та на зазначені суми; - факт отримання продукції та заборгованість з її оплати підтверджується гарантійним листом від 07.09.2009р. №167.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

- як вбачається з матеріалів справи позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія ВЕЕМ-Металавтопром” було поставлено відповідачу –Товариству з обмеженою відповідальністю “Дніпровський автобусний завод” продукцію на загальну суму 22555 грн. 00 коп., у тому числі: у 2007 році на суму 10950 грн. 00 коп. згідно видаткових накладних від 07.08.2007р. №РН-00254 на суму 9570 грн. 00 коп. (довіреність ЯНХ №180313 від 03.08.2007р.) та від 05.11.2007р. №РН-0385 на суму 1200 грн. 00 коп. (довіреність НБЄ №799485 від 28.10.2007р.), та у 2008 році на суму 11785 грн. 00 коп. згідно видаткових накладних від 06.02.2008р. №РН-0000052 на суму 5385 грн. 00 коп. (довіреність від 06.02.2008р. НБИ №084408) та від 29.02.2008р. №РН-0000086 на суму 6400 грн. 00 коп. (довіреність від 29.02.2008р. НБИ №084478);

- відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки; підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини;

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України);

- стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості;

- відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов’язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання, придбання або збереження майна суб’єкта або суб’єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об’єктів інтелектуальної власності та інших дій суб’єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання;

- згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку; майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

- відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

- отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов’язання по оплаті продукції, обумовленої у видаткових накладних від 07.08.2007р. №РН-00254, від 05.11.2007р. №РН-0385, від 06.02.2008р. №РН-0000052 та від 29.02.2008р. №РН-0000086;

- як вбачається за продукцію, отриману у 2007 році на суму 10950 грн. 00 коп., відповідачем розрахунки були проведені у повній сумі, що підтверджується відповідними банківськими виписками від 14.09.2007р. та від 22.10.2007р.;

- отже, як вбачається фактично неоплаченою залишається продукція, отримана відповідачем у 2008р., на суму 11785 грн. 00 коп.;

- враховуючи, що сторонами термін виконання зобов’язання –оплати товару не встановлений, в силу статті 530 Цивільного кодексу України кредитор (позивач у справі) вправі вимагати виконання у будь-який час; боржник зобов’язаний виконати таке зобов’язання в семиденний термін з дня пред’явлення вимоги кредитором;

-          форма вимоги законом не встановлена;

- як вбачається з матеріалів справи позивачем було спрямовано на адресу відповідача претензію від 03.02.2011р. №20 щодо вартості отриманої продукції; зазначена досудова вимога згідно поштового повідомлення була отримана відповідачем 10.02.2011р. (а.с.13, 14);

- отже відповідач повинен був розрахуватися за отриману у 2008 році продукцію на суму 11785 грн. 00 коп. до 17.02.2011р. включно;

- на момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано;

- статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань;

- відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Що стосується поставки продукції на суму 6750 грн. 00 коп. за видатковою накладною від 25.10.2007р. №РН-0359 з посиланням на довіреність НБЄ №799485, то суд не може вважати поставку за вказаною накладною доведеною. оскільки:

- відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

- відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

- предметом спору у даній справі є розрахунки за поставлену продукцію, а відтак кожна сторона повинна довести виконання нею зобов’язань виключно на підставі відповідних доказів, первинних бухгалтерських документів, які складаються при передачі продукції та її оплаті за господарським договором;

- у даному випадку, матеріали справи містять видаткові накладні, які є первинними документами та за якими відбулася господарська операція –поставка товару;

- наданий позивачем первинний документ - видаткова накладна від 25.10.2007р. №РН-0359 не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки вона не містить підпису особи, яка отримала зазначену у накладній продукцію;

- до того ж видаткова накладна від 25.10.2007р. №РН-0359 містить посилання на довіреність НБЄ №799485 від 25.10.2007р., а фактично довіреність НБЄ №799485 має дату 28.10.2007р., що взагалі унеможливлює отримання продукції 25.10.2007р.;

- відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

- відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;

- отже, позивачем не доведено здійснення ним поставки відповідачу товару на суму 6750 грн. 00 коп. за видатковою накладною від 25.10.2007р. №РН-0359.

З урахуванням викладеного вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровський автобусний завод” (51927, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Стасова, 79; ідентифікаційний код33981727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія ВЕЕМ-Металавтопром” (юридична адреса: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, буд.323; поштова адреса: 79035, м. Львів, вул. Зелена, 149Г; ідентифікаційний код30994335; п/р 26007014019 в Центральній філії ПАТ „Кредобанк”, МФО 325365) 11 785 грн. 00 коп. –заборгованості, 117 грн. 85 коп. –витрати по сплаті державного мита та 150 грн. 05 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„13„ травня 2011р.