Рішення № 16098782, 06.06.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2011 р.

Справа № 5004/579/11 Господарський суд Волинської області під головуванням судді Пахолюк В.А., розглянувши справу за позовом Агрофірми «Камаз-Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валон-К»

про стягнення 4903 422,50 грн. заборгованості

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. адвокат, дов. № 12/04 від 12.04.2011 р.,

Кошіль М.О. директор.

від відповідача: не прибув.

Суть спору:

Позивач Агрофірма «Камаз-Агро», звернувшись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Валон-К»заборгованість в сумі 4903 422,50 грн., яка утворилась в результаті неналежного виконання останнім зобовязань за договором зберігання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір зберігання товару № 1 від 26.03.2009 р., згідно умов якого позивач передав на зберігання відповідачу майно (цукор) у кількості 854, 5 тонн, а відповідач зобовязався вжити усіх необхідних заходів по збереженню отриманого майна та повернути його у тій самій кількості на вимогу замовника.

У звязку з частковим поверненням товару згідно акту звірки розрахунків № 14 від 01.10.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.10.2009 р. становила 597 тон 250 кг цукру.

13.01.2010 р. позивач звернувся з листом № 1 до відповідача з вимогою повернути залишок цукру, що знаходився на зберіганні.

Між тим, у відповіді 19.01.2010 р. відповідач повідомив про неможливість повернення товару та запропонував в якості забезпечення повернення боргу передати в заставу вантажні автомобілі у кількості 5 одиниць та обладнання, що стали предметом укладеного між позивачем та відповідачем договору застави рухомого майна від 29.01.2010 р.

Крім того, 29.01.2010 р. між тими ж сторонами було укладено «Угоду про порядок повернення боргу», відповідно до умов якої відповідач зобовязався повернути позивачу рівними частинами до 31.12.2014 р. борг у кількості 597 тонн 250 кг цукру на підставі договору зберігання № 1 від 26.03.2009 р. або грошові кошти, розмір яких буде еквівалентним вказаній кількості цукру за реальними ринковими цінами станом на день повернення боргу.

Пунктом 4.1 Угоди передбачено, що неповернення чергової частини боргу хоча б на один місяць є підставою для дострокового повернення усього розміру боргу.

У звязку з невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобовязань у позивача, на його думку, виникло право на стягнення з останнього грошових коштів, розмір яких є еквівалентним 597 тонн 250 кг цукру, що відповідно до довідки ВАТ «Гнідавський цукровий завод»від 02.02.2011 р. № 37 становить 4903422, 50 грн. (8, 21 грн. за 1 кг цукру.)

04.04.2010 р. ТзОВ «Валон-К»було направлено вимогу № 15/1 від 31.03.2010 р. про повернення боргу яка залишена без задоволення.

На виконання вимог ухвали суду від 16.05.2011 р. позивачем надано письмові пояснення № 43/с від 02.06.2011 р., відповідно до яких зазначає, що доказами передачі цукру від Агрофірми «Камаз-Агро»на зберігання ТзОВ «Валон-К»є договір відповідального зберігання товару № 1 від 26.03.2009 р. та акт приймання-передачі № 1 від 26.03.2009 р. Доказами часткових розрахунків, проведених відповідачем шляхом повернення товару кількістю 257 тонн 250 кг цукру є акти передачі цукру № 11 від 15.05.2009 р., № 10 від 23.04.2009 р., № 12 від 15.05.2009 р., № 14 від 04.06.2009 р., № 13 від 04.06.2009 р., № 15 від 08.07.2009 р., № 16 від 30.07.2009 р., № 10 від 23.04.2009 р., № 17 від 28.08.2009 р., № 18 від 02.09.2009 р., № 20 від 09.09.2009 р., № б/н від 04.09.2009 р. Заборгованість відповідача на даний час у кількості 597 тонн 250 кг цукру підтверджується актом звірки розрахунків № 14 від 01.10.2009 р.

Щодо підписання акту звірки бухгалтерами підприємств, то їх представництво, як зазначає позивач, підтверджується печатками цих підприємств.

Повноваження директора агрофірми Кошіля М.О. на підписання договору № 1 від 26.03.2009 р. підтверджується Статутом агрофірми, рішенням засновника від 30.12.2001 р. № б/н та рішенням засновника від 10.01.2002 р. № б/н. Зі сторони ТзОВ «Валон-К»договір підписаний директором Чижевським О.В. та скріплений печаткою юридичної особи.

Повноваження засновника агрофірми ОСОБА_2. на право підписання угоди про порядок повернення боргу від 29.01.2010 р. та договору застави від 29.01.2010 р. підтверджено Статутом агрофірми та довіреністю № 01 від 27.01.2010 р., директора товариства «Валон-К»Чижевського О.В. протоколом зборів учасників товариства. Вищезазначені докази долучено до матеріалів справи.

Крім того, представником позивача подано довідку Волинської торгово-промислової палати № 19-22/01-3/269, відповідно до якої, станом на 20.04.2011р. ціна 1 кг цукру-піску у Волинській області складає 9, 00 грн. Разом з тим, на збільшенні позовних вимог не наполягає.

Відповідач вимоги ухвали суду від 29.03.2011р., 04.05.2011 р. та 16.05.2011 р. не виконав, відзиву на позов не подав.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Водночас, на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з перебуванням його за межами території України у відпустці.

Представники позивача в судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечують, посилаючись на необґрунтованість та недобросовісне користування відповідачем своїми процесуальними правами.

Суд, розглянувши клопотання відповідача приходить до висновку про його відхилення. При цьому виходить з наступного.

Згідно ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Слід врахувати, що згідно вимог ч.2 ,3 ст.28 ГПК України крім керівників підприємств і організацій, представником юридичної особи можуть бути інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. При цьому, довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Судовою практикою визначено ( постанова Вищого господарського суду України №2/31/8/345(7/415, 01.08.2006р.), що представництво юридичної особи повязано не з конкретною юридичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Виходячи з зазначеного, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Валон-К»не був позбавлений права видати довіреність іншому представникові для участі у розгляді справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву та витребувані документи суду не подані, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

26.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Валон-К» та Агрофірмою «Камаз-Агро»укладено договір № 1 про зберігання товару.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обовязки на підставі договору про зберігання.

Згідно зі ст.936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

На виконання п.1.1 договору позивач передав на зберігання відповідачу цукор у кількості 854, 5 тонн в мішках, вагою по 50 кг, що підтверджується актом приймання-передачі цукру № 1 від 26.03.2009 р.

Відповідно до п.п.2.1., 4.1.4. договору відповідач зобовязався прийняти товар згідно акту прийому-передачі і зберігати на складських приміщеннях з дотриманням всіх вимог зберігання та повернути майно в тій самій кількості на вимогу позивача, незалежно від строку схову.

Як вбачається з актів передачі цукру № 11 від 15.05.2009 р., № 10 від 23.04.2009 р., № 12 від 15.05.2009 р., № 14 від 04.06.2009 р., № 13 від 04.06.2009 р., № 15 від 08.07.2009 р., № 16 від 30.07.2009 р., № 10 від 23.04.2009 р., № 17 від 28.08.2009 р., № 18 від 02.09.2009 р., № 20 від 09.09.2009 р., № б/н від 04.09.2009 р. відповідачем було повернуто позивачу товар (цукор) кількістю 257 тонн 250 кг.

Станом на 01.10.2009 р. у відповідача на зберіганні залишився товар у кількості 597 тонн 250 кг цукру, що підтверджується актом звірки розрахунків № 14 від 01.10.2009 р.

Як підтверджено актом приймання-передачі цукру № 1 від 26.03.2009 р., засвідченим підписами уповноважених осіб та скрапленим печатками сторін, позивачем договірні зобовязання виконані належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.938 Цивільного кодексу України якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобовязаний зберігати річ до предявлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

13.01.2010 р. позивач звернувся до відповідача з листом вимогою № 1 про повернення товару в кількості 597 тонн 250 кг.

Відповідач у відповіді від 19.01.2010 р. на вимогу повідомив про неможливість термінового повернення товару та надав пропозицію про надання в якості забезпечення повернення боргу у заставу вантажні автомобілі у кількості 5 одиниць та обладнання, про що 29.01.2010 р. було укладено між сторонами договір застави з актом опису майна, переданого в заставу.

Згідно ст.950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Статтею 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі у розмірі її вартості.

29.01.2010 р. між сторонами укладено «Угоду про порядок повернення боргу», відповідно до умов якої сторонами узгоджено обовязок боржника повернути кредитору 597 тонн 250 кг цукру, який виник на підставі договору зберігання № 1 від 26.03.2009 р. або грошові кошти, розмір яких буде еквівалентним вказаній кількості цукру за реальними ринковими цінами станом на день повернення боргу.

Згідно п.1.6.1-1.6.3 угоди повернення боргу здійснюється рівними частинами до 31.12.2014 р. Повернення рівних частин боргу здійснюється боржником кожного місяця до 20 числа кожного місяця, починаючи з місяця укладення договору.

У відповідності до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.1. угоди передбачено, що неповернення чергової частини боргу, вказаної у п.1.6.2. угоди, хоча б за один місяць є підставою для дострокового повернення усього розміру боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З моменту укладання угоди ТзОВ «Валон-К»не здійснило повернення щомісячної частини боргу.

04.04.2010 р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення боргу № 15/1 від 31.03.2010 р., що підтверджується поштовим описом до цінного листа від 04.04.2010 р.

З врахуванням викладеного, у позивача на підставі приписів ст.951 Цивільного кодексу України, п.1.2 Угоди про порядок повернення боргу виникло обґрунтоване право на предявлення до відповідача вимоги щодо стягнення грошових коштів, розмір яких є еквівалентним 597 тонн 250 кг цукру.

У відповідності до довідки ВАТ «Гнідавський цукровий завод»від 02.02.2011 р. № 37 задекларована оптово-відпускна ціна на цукор становить 8,21 грн. за 1 кг.

Згідно довідки Волинської торгово-промислової палати № 19-22/01-3/269 станом на 20.04.2011р. ціна 1 кг цукру-піску у Волинській області складає 9,00грн.

Оскільки представник позивача не наполягає на стягненні суми боргу в розрахунку по 9,00 грн. за 1 кг цукру, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 4903 422, 50 грн. заборгованості.

Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, які складаються з державного мита в розмірі 25 500, 00 грн. та витрат на ІТЗ в розмірі 236 грн. слід покласти на нього відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд, керуючись ст.ст.11, 525, 526, 611, 612, 936, 938, 950, 951 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валон-К» (Волинська обл.. м. Луцьк, вул. Карпенка Карого, 3а, код 13359033, реквізити банківських рахунків невідомі) на користь

Агрофірми «Камаз-Агро» (35113, Рівненська обл., Млинівський р-н, с.Острожець, ідентифікаційний код 30851635, р/р 26009134931 в ВОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м.Київ, МФО 380805) 4903 422, 50 грн. заборгованості, 25 500, 00 грн. в повернення витрат по оплаті державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.А.Пахолюк

Дата складання повного тексту рішення 07.06.2011 р.