Рішення № 16097843, 06.06.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 червня 2011 р. Справа 2/63/2011/5003

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі СО "Немирівські ЕМ" 22800, Вінницька обл., м. Немирів. вул. Горького, 2

до:Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці 21000, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницький обласний військовий комісаріат вул. 40-річчя Перемоги, буд.13, м. Вінниця, 21000

про стягнення 3 277,74 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники:

позивача, ОСОБА_1, - за довіреністю;

відповідача, не з'явився,

третя особа, не з'явився,

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі СО "Немирівські ЕМ" до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці про стягнення 3 277,74 грн. заборгованості.

За вказаним позовом ухвалою суду від 20.05.2011 року порушено провадження у справі №2/63/2011/5003, справу призначено до розгляду на 06.06.2011 року та залучено Вінницький обласний військовий комісаріат до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

В судове засідання зявився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, незважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є реєстр відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.10.2009 р. між ВАТ "АК Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Немирівські електричні мережі" (правонаступником всіх прав та зобов"язань якого є Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" в особі СО "Немирівські електричні мережі" ПАТ "Вінницяобленерго" згідно Статуту, затвердженого Загальними зборами акціонерів ПАТ "Вінницяобленерго" від 15.03.2011 року, протокол №1/2011 та Свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 за №644170) (Постачальник) і Вінницьким обласним військовим комісаріатом (Споживач), та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці (Платник) укладено договір № 114 від про постачання електричної енергії.

Відповідно до умов договору Постачальник продає електроенергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 25 кВт, а Платник сплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору (п.1.1 Договору) .

Згідно п. 2.3.2. Платник зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 "Порядок розрахунків" та №4 "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії".

Згідно п.1 Додатку №3 до договору №114 від 21.10.2009 року оплата вартості використаної електричної енергії здійснюється платником у формі попередньої оплати шляхом внесення грошових коштів на відповідний рахунок постачальника до 25 числа розрахункового періоду наступні 100% від вартості договірної величини споживання електроенергії протягом розрахункового періоду.

Платник протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку на оплату спожитої електроенергії за розрахунковий період зобов"язується здійснити остаточний розрахунок за спожиту електроенергію за розрахунковий період з урахуванням попередньої оплати.

Свої зобов"язання за договором позивач виконав належним чином, що підтверджується звітами про використану електроенергію за період з січня 2010 року по травень 2011 року, рахунками на оплату з січня 2010 року по травень 2011 року, актом звірки взаємних розрахунків станом на 16.05.2011 року.

05 січні 2010 року між позивачем, відповідачем та Немирівським РВК укладено договір про перевід боргу згідно п. 1 якого первісний боржник передає, а новий боржник , за згодою кредитора, приймає на себе грошовий борг за спожиту електроенергію у розмірі 1127,23 грн., що виник внаслідок несвоєчасних розрахунків первісного боржниках з кредитором за спожиту електроенергію згідно договору №114 від 21.10.2009 року на постачання електричної енергії.

Новий боржник зобов"язується до 01.03.2010 року оплатити кредитору борг, що визначений п.1 даного договору (п.3 договору про перевід боргу).

Проте, свої зобов"язання відповідач виконав лише частково та погасив заборгованість в сумі 527,74 грн.

08.10.2010 року позивач заявив відповідачу претензію №485 щодо невчасної сплати за спожиту електроенергію на суму 1265,04 грн.

03.11.2010 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці заявлену претензію визнав частково в сумі 1100,40 грн.

Крім того, відповідач не здійснив розрахунок за спожиту електроенергію за період з січня по травень 2011 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 3277,74 грн., що підтверджується актом звіряння заборгованості станом на 16.05.11 року.

У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не повертає вказану суму боргу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п.6.1 Правил користування електроенергією розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору.

Згідно підпункту 2 п.10.2 Правил користування електроенергією споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 3277,74 грн. підтверджуються наявними у справі документами, та не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 328,00 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 17.05.2011 року №223. Як вбачається із позовної заяви ціна позову, на момент звернення до суду, складає 3277,74 грн. Враховуючи вимоги встановлені Декретом КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного Декрету мав би становити 102,00 грн.

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.47 ГПК України.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ч.2 ст.26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст. 11, 525, 526, 530, 714 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84 115 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (21000, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87, код ЄДРПОУ 08320218) на користь Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі СО "Немирівські ЕМ" (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 25510400) 3277,74 грн. боргу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 226,00 грн. Публічному акціонерному товариству "Вінницяобленерго" в особі СО "Немирівські ЕМ" (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 25510400), сплаченого за платіжним дорученням від 17.05.11 року №223 оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи №2/63/2011/5003.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати сторонам та третій особі по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 08 червня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 22800, Вінницька обл., м. Немирів. вул. Горького, 2

3 - відповідачу 21000, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87

4 - Вінницький обласний військовий комісаріат вул.40-річчя Перемоги, буд.13, м. Вінниця, 21000