Рішення № 16097416, 16.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

16.05.2011Справа №5002-9/1299-2011 За позовом Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка"(03680, м. Київ, вул. Е. Потьє, 6)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайер"( 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 47)

Про стягнення 20 227,44 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача ОСОБА_1., пред-к, дов. пост. №417 від 13.05.2011 року.

Від відповідача не зявився

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 20227,44 грн. заборгованості, а також 202,27 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач заявою від 16.05.2011 р. пояснив, що їм була допущена описка у позивної заяві у сумі поставленого товару: треба вказати загальну суму поставленого товару 21019,68грн.

Відповідач повторно явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані документи не надав. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника відповідача суду не відома.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору. Крім того, суд зазначає, що ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

Справа розглядається на підставі наявних у неї матеріалів у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В с т а н о в и в:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

10.04.2009 року між сторонами був укладений|ув'язнений| договір поставки №ПР-40335.

У відповідності п. 1.1 даного договору Позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар, а Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Пунктом 6 додатку №4 до договору сторони передбачили, що відповідач зобовязаний здійснювати оплату за поставлений товар протягом 55 календарних днів з моменту поставки товару.

Позивач у період з 22.10.2010р. по 28.01.2011р. здійснив поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 21019,68грн., що підтверджується товарно транспортними накладними серії ТТН №951022001 від 22.10.2010р., №951022002 від 22.10.2010р., №951105001 від 05.11.2010р., №951105002 від 05.11.2010р., №951112002 від 12.11.2010р., №951112001 від 12.11.2010р., №951118010 від 18.11.2010р., №951118009 від 18.11.2010р., №950128001 від 28.01.2011р., №950128002 від 28.01.2011р., №951126002 від 26.11.2010р., №951126001 від 26.11.2010р., №95123002 від 03.12.2010р., №95123001 від 03.12.2010р., №951210001 від 10.12.2010р., №951210002 від 10.12.2010р., №951224002 від 24.12.2010р., №951224001 від 24.12.2010р., №950114001 від 14.01.2011р., №950121001 від 21.01.2011р., №950121002 від 21.01.2011р.

Відповідачем часткове товар був повернутий на суму 792,24грн.

Позивач свої договірні зобовязання виконав належним чином, однак, відповідач оплату за одержаний товар не провів, у звязку з чим за ним станом на 21.03.11р. утворилась заборгованість у сумі 20227,44 грн.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку

Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений|установлені| строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 16.05.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 17.05.2011 р.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайер"( 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, п/р 2600701017709 в КРФ ВАТ «Кредобанк», МФО 324913) на користь Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка"(03680, м. Київ, вул. Е. Потьє, 6, р/р 26001000144516 у ПАТ КБ «Хрещатик» МФО 300670 ЄДРПОУ 00382496) 20227,44 грн. заборгованості, 202,27 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПетухова Н.С.