Рішення № 16097408, 27.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2011Справа №5002-2/687-2011 за позовом Приватного підприємства «Аркада» (62459, Харківська обл., Харківський район, смт.Високий, вул..Ощепкова, буд.52)

до відповідачів: 1) Гурзуфської селищної ради (98640, м.Ялта, смт.Гурзуф, вул..Подвойського, 9); 2) Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Кримської регіональної філії (95034, м.Сімферополь, вул..Київська, 77/4)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та спонукання до виконання певних дій.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність у справі.

Від відповідачів : 1) не зявився. 2) ОСОБА_2 ю/к, довіреність у справі.

Суть спору:

Позивач звернувся у Господарський суд АРК з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасувати рішення 30-ї сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної ради №3 від 16.12.2008р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою в частині коректування меж земельної ділянки, що знаходиться в орендному користуванні ПП «Аркада» для будівництва і обслуговування лікувально-оздоровчого центру», визнання недійсною додаткової угоди від 13.02.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 03.01.2004р., укладеної між Приватним підприємством «Аркада» та Гурзуфською селищною радою, що зареєстрована у Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 24.02.2009р. під №040900700001, зобовязання ДП «Центр ДЗК» в особі Кримської регіональної філії здійснити необхідні дії по скасуванню, вилученню із автоматизованої системи Державного земельного кадастру запису про державну реєстрацію додаткової угоди від 13.02.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 03.01.2004р., укладеної між Приватним підприємством «Аркада» та Гурзуфською селищною радою, що зареєстрована Кримською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» 24.02.2009р. під №040900700001.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Гурзуфської селищної ради №18 від 15.10.2003р. «Про затвердження проекту відводу і технічного звіту по виносу в натуру меж земельної ділянки для надання у користування і передачі в оренду ПП «Аркада» між позивачем та Гурзуфською селищною радою було укладено договір від 03.01.2004р оренди земельної ділянки площею 2900,0м.кв. для будівництва та обслуговування лікувально оздоровчого центру за адресою: м.Ялта, смт.Гурзуф, вул..Набережна ім.О.С. Пушкіна, 5 «б» строком на 25 років, зареєстрований у Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 03.02.2004р. за №0013. Згідно із рішенням Гурзуфської селищної ради від 16.12.2008р. №3 «Про затвердження Технічної документації із землеустрою в частині коригування меж земельної ділянки, що знаходиться в орендному користуванні ПП «Аркада» для будівництва і обслуговування лікувально-оздоровчого центру» між сторонами за договором оренди було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 13.02.2009р., яка зареєстрована у Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 24.02.2009р. під №040900700001. Відповідно до п.1 додаткової угоди від 13.02.2009р. встановлено «внести зміни в частині коригування меж земельної ділянки, що знаходиться в орендному користуванні для будівництва і обслуговування лікувально-оздоровчого центру за адресою: АРК, м.Ялта, смт.Гурзуф, вул.Набережна ім.О.С.Пушкіна, 5-б без зміни площі 0,29га. Код цільового використання - 1.16.». Проте, вказану технічну документацію та додаткову угоду від 13.02.2009р. позивач вважає такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

29.3.2011 року від позивача надійшло клопотання, яким просять суд призначити судову будівельно технічну експертизу.

29 березня 2011 року судове засідання відбулося за участю представника позивача ОСОБА_3, представника Гурзуфської селищної ради ОСОБА_4 та представника ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Кримської регіональної філії - ОСОБА_2 ю/к (довіреності у справі).

Представник Гурзуфської селищної ради 29.3.2011р в судовому засіданні надав суду відзив на позов, в якому зазначено, що відсутні підстави та обовязкова умова для визнання рішення Гурзуфської селищної ради №3 від 16.12.2008 року незаконним, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

05 квітня 2011 року від Приватного підприємства «Аркада» надійшло клопотання від 04.4.2011 року №73, яким просять суд призначити по справі судову будівель-технічну експертизу.

Також від позивача 05.4.2011 року надійшла заява від 04.4.2011 року №72, якою уточнюють позовні вимоги та просять суд пункт 2 прохальної частини вважати викладеним у наступній редакції: визнати недійсним п.1 додаткової угоди від 13.02.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 03.01.2004р., укладеної між Приватним підприємством «Аркада» та Гурзуфською селищною радою, яка зареєстрована у Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 24 02 2009р під №040900700001, а саме:. «1.На основании решения №3 от 16 декабря 2008 года 30-ой сессии 5-го созыва Гурзуфского поселкового Совета внести изменения в части корректировки границ земельного участка, находящегося в арендном пользовании для строительства и обслуживания лечебно-оздоровительного центра, по адресу: АРК, г.Ялта, пгт.Гурзуф, ул.Набережная, им.А.С.Пушкина, 5 «б» без изменения площади 0,2900 га. Код целевого использования - 1.16.». 05 квітня 2011 року від позивача надійшло пояснення від 04.4.2011 року №74, в якому зазначено, що Гурзуфська селищна рада прийняла оскаржуване рішення без розгляду та затвердження змін до проекту відведення земельної ділянки, наданої в оренду позивачу. Крім того, в оскаржуваній додатковій угоді відсутня істотна умова, така як обєкт оренди місце розташування земельної ділянки, адже відсутні зміни до проекту відведення земельної ділянки, змінені (нові) межі земельної ділянки не були погоджені а ні природоохоронним органом, а ні санітарно-епідеміологічною службою, а ні органом містобудуванням і архітектури та охорони культурної спадщини. Також 05.4.2011 року від ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Кримської регіональної філії надійшов відзив на позов, відповідно до якого вважає, що п.3 прохальної частини позову не підлягає задоволенню, мотивуючи тим, що позивач не звертався до КРФ ДП «ЦДЗК» стосовно скасування запису державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та Гурзуфською селищною радою, а отже між позивачем та ДП «ЦДЗК» в особі КРФ ДП «ЦДЗК» відсутні спірні відносини та, більш того, задоволення позовних вимог у частини зобовязання КРФ ДП «ЦДЗК» здійснити необхідні дії по скасуванню, вилученню із автоматизованої системи Державного земельного кадастру запису про державну реєстрацію додаткової угоди від 13.02.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 03.01.2004р унеможливить вирішення справи у правовому полі та призведе до неможливості виконання рішення. 5 квітня 2011 року судове засідання відбулося за участю тих же представників сторін, що й 29 березня 2011 року.

У судовому засіданні оголошувалась перерва на 14.4.2011р та 27.4.2011р.

14 квітня 2011 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкликання клопотання про призначення судової експертизи у справі.

Також 14.4.2011 року від позивача надійшли пояснення, відповідно до яких додатково обґрунтовує заявлені позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні, а також спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві.

14 квітня 2011 року судове засідання відбулося за участю тих же представників відповідачів, представник позивача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином, про що є відмітка у банку перерви.

26 квітня 2011 року до суду від позивача надійшли пояснення, відповідно до яких ПП « Аркада» додатково обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

27 квітня 2011 року після перерви судове засідання було продовжене.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Стаття 23 Господарського кодексу України передбачає, що спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, які здійснюються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом (ч.2). Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами (ч.3).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені також у статті 16 частині 2 Цивільного кодексу України, а саме такими способами можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Ця норма також визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

На підставі рішення Гурзуфської селищної ради №18 від 15.10.2003р. «Про затвердження проекту відводу і технічного звіту по виносу в натуру меж земельної ділянки для надання у користування і передачі в оренду ПП «Аркада» для будівництва і обслуговування лікувально-оздоровчого центру на землях селищної ради» між Гурзуфською селищною радою і ПП «Аркада» укладено договір оренди земельної ділянки від 03.01.2004р., зареєстрований у Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 03.02.2004р. за №0013. Згідно до цього договору ПП «Аркада» передано у тимчасове користування за плату земельну ділянку загальною площею 2900,0 м2 (кадастровий номер 0111946800:01:006:0042) для будівництва та обслуговування лікувально-оздоровчого центру за адресою: АР Крим, м.Ялта, смт.Гурзуф, вул.Набережна ім.О.С.Пушкіна, 5 «б» строком на 25 років.

31.08.2005р. між сторонами Договору оренди було укладено додаткову угоду на підставі рішення Гурзуфської селищної ради №53 від 30.08.2005р., яка зареєстрована у Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 08.11.2005р. під №040502100027.

Листом від 26.11.2008р. №586 позивач звернувся до Гурзуфської селищної ради про коригування меж земельної ділянки.

28.11.2008р. Гурзуфською селищною радою було прийняте рішення №51 про надання дозволу на коригування меж земельної ділянки, що знаходиться в орендному користуванні ПП «Аркада».

Рішенням Гурзуфської селищної ради від 16.12.2008р. №3 «Про затвердження Технічної документації із землеустрою в частині коригування меж земельної ділянки, що знаходиться в орендному користуванні ПП «Аркада» для будівництва і обслуговування лікувально-оздоровчого центру» було затверджено технічну документацію із землеустрою в частині коригування меж земельної ділянки, що знаходиться в орендному користуванні ПП «Аркада» для будівництва і обслуговування лікувально-оздоровчого центру».

На підставі вищенаведеного рішення Гурзуфської селищної ради від 16.12.2008р. №3, між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду 13.02.2009р. до договору оренди земельної ділянки, яка зареєстрована у Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 24.02.2009р. під №040900700001.

Відповідно до п.1 додаткової угоди від 13.02.2009р. встановлено «На підставі рішення №3 від 16.12.2008р з0-ї сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної ради внести зміни в частині коригування меж земельної ділянки, що знаходиться в орендному користуванні для будівництва і обслуговування лікувально-оздоровчого центру за адресою: АРК, м.Ялта, смт.Гурзуф, вул.Набережна ім.О.С.Пушкіна, 5-б без зміни площі 0,29га. Код цільового використання - 1.16.».

Позивач - Приватне підприємство «Аркада» звернувся у Господарський суд АРК з позовом, до відповідачів - Гурзуфської селищної ради та Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Кримської регіональної філії, з урахуванням заяви від 04.4.2011 року №72 про уточнення позовних вимог, про визнання незаконним та скасувати рішення 30-ї сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної ради №3 від 16.12.2008р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою в частині коректування меж земельної ділянки, що знаходиться в орендному користуванні ПП «Аркада» для будівництва і обслуговування лікувально-оздоровчого центру», визнання недійсним п.1 додаткової угоди від 13.02.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 03.01.2004р., укладеної між Приватним підприємством «Аркада» та Гурзуфською селищною радою, яка зареєстрована у Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 24.02.2009р під №040900700001, а саме:. «1.На основании решения №3 от 16 декабря 2008 года 30-ой сессии 5-го созыва Гурзуфского поселкового Совета внести изменения в части корректировки границ земельного участка, находящегося в арендном пользовании для строительства и обслуживания лечебно-оздоровительного центра, по адресу: АРК, г.Ялта, пгт.Гурзуф, ул.Набережная, им.А.С.Пушкина, 5-6 без изменения площади 0,2900 га. Код целевого использования - 1.16.», зобовязання ДП «Центр ДЗК» в особі Кримської регіональної філії здійснити необхідні дії по скасуванню, вилученню із автоматизованої системи Державного земельного кадастру запису про державну реєстрацію додаткової угоди від 13.02.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 03.01.2004р., укладеної між Приватним підприємством «Аркада» та Гурзуфською селищною радою, що зареєстрована Кримською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» 24.02.2009р. під №040900700001, мотивуючи свої вимоги тим, що у додатковій угоді від 13.02.2009р. не було враховано, що межі орендованої земельної ділянки скориговані таким чином, що вони пролягають практично по межам збудованої споруди -лікувально-оздоровчого центру із співпадінням у двох точках: 8 і 9, тоді як це є неприпустимим з огляду на вимоги ст.20 Закону України «Про планування і забудову територій». Тож під час укладення спірної угоди не було додержано вимог ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", пунктом 3.25 яких передбачено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Позовні вимоги до Гурзуфської селищної ради про визнання незаконним та скасувати рішення 30-ї сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної ради №3 від 16.12.2008р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою в частині коректування меж земельної ділянки, що знаходиться в орендному користуванні ПП «Аркада» для будівництва і обслуговування лікувально-оздоровчого центру», визнання недійсним п.1 додаткової угоди від 13.02.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 03.01.2004р., укладеної між Приватним підприємством «Аркада» та Гурзуфською селищною радою, яка зареєстрована у Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 24.02.2009р під №040900700001, а саме:. «1.На основании решения №3 от 16 декабря 2008 года 30-ой сессии 5-го созыва Гурзуфского поселкового Совета внести изменения в части корректировки границ земельного участка, находящегося в арендном пользовании для строительства и обслуживания лечебно-оздоровительного центра, по адресу: АРК, г.Ялта, пгт.Гурзуф, ул.Набережная, им.А.С.Пушкина, 5-6 без изменения площади 0,2900 га. Код целевого использования - 1.16.» суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст..204 Цивільного кодексу України).

Частина 3 ст. 215 ЦК України визначає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або у частині.

Тоді як, статтею 792 ч. 2 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюється Законом України «Про оренду землі». Згідно ст. 3 вищевказаного закону об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендарі набуваютьправаоренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності знаходяться всі землі України, окрім земель комунальної і приватної власності. Закон не виключає знаходження земель, що належать державі Україна, в будь-якій категорії земель, склад яких даний в ст. 19 Земельного кодексу.

Пунктом 12 р.10 перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження по розпорядженню землями у межах населених пунктів, окрім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні ради.

Ст. 116 Земельного кодексу України встановила, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Органами місцевого самоврядування, що приймають такі рішення, є сільські, селищні та міські ради, включаючи ради міст Києва та Севастополя. Повноваження цих органів по прийняттю рішень про передачу відповідних земельних ділянок у власність або надання їх в користування, визначені в 2-й та 3-й главах Земельного кодексу України.

Стаття 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права.

Згідно до ст.13, 41 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власності від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття субєктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Ця ж норма закріплена і в ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 10 Закону України „Про місцеве самоврядування" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст..26 Закону України „Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься, крім іншого, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно п. «а» ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад в області земельних відносин на території сіл, селищ, міст відноситься розпорядження землями територіальних громад.

За змістом ст. 143 Конституції України, ст.327 ЦК України, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить нерухоме майно, управління (володіння, користування, розпорядження) яким здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до ч. 1 ст.144 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти міської ради, прийняті в межах наданих ним повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі № 1-9/2009 від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 органи місцевого самоврядування не можуть відміняти свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо у відповідність з цими рішеннями виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав і інтересів, що охороняються законом, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни або припинення.

Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону "Про місцеве самоврядування України").

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Приймаючи оскаржуване рішення, Гурзуфська селищна рада фактично внесла зміни у рішення ради від 15.10.2003р п.18, відповідно до якого було затверджено проект відведення та земельна ділянка позивачу надана відповідно до проекту відведення, тоді як відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі № 1-9/2009 від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 органи місцевого самоврядування не можуть відміняти свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо у відповідність з цими рішеннями виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав і інтересів, що охороняються законом, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни або припинення.

На момент прийняття оскаржуваного рішення між позивачем та відповідачем вже виникли правовідношення по оренді земельної ділянки. Позивач на орендованій земельній ділянці виконав роботи по будівництву обєкту, що підтверджується у тому числі рішенням виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради від 24.4.2008р №157 про зупинення будівництва.

Крім того, прийнявши рішення №3 від 16.12.2008р «Про затвердження Технічної документації із землеустрою в частині коригування меж земельної ділянки, що знаходиться в орендному користуванні ПП «Аркада» для будівництва і обслуговування лікувально-оздоровчого центру» земельна ділянка була передана позивачу не відповідно до проекту відведення, а відповідно до технічної документації землеустрою, що не відповідає вимогам ст..118, 123, 124 Земельного кодексу України (у редакції на 16.12.2008р).

Відповідно до п. «д», «е» ст..25 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою обовязково мають розроблятися при відведенні земельних ділянок і для впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань.

У відповідності до п.2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.5.2004р. проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів), тобто при зміні меж земельної ділянки проект відведення має складатися, тоді як оскаржуваним рішенням Гурзуфською селищною радою затверджена технічна документація по землеустрою, укладено з позивачем додаткову угоду від 13.02.2009р до договору оренди земельної ділянки та фактично земля передана у межах, що не відповідають проекту відведення, а відповідно до технічної документації, що суперечить ст..118, 123, 124 Земельного кодексу України (у редакції на 16.12.2008р) та Постанові Кабінету Міністрів України №677 від 26.5.2004р.

Крім того слід відмітити, що в ході судового розгляду судом встановлено, що у зрівнянні з проектом відведення земельної ділянки, межи земельної ділянки змінилися, що убачається з матеріалів справи та підтверджується представниками сторін.

До того ж, представники позивача та відповідачів у судових засіданнях підтверджували зміну меж у технічній документації у зрівнянні з проектом відведення.

Отже, приймаючи оскаржуване рішення №3 від 16.12.2008р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою в частині коректування меж земельної ділянки, що знаходиться в орендному користуванні ПП «Аркада» для будівництва і обслуговування лікувально-оздоровчого центру», перший відповідач фактично перевищив надані йому законом повноваження та порушив вимоги діючих нормативних актів, що є підставою для скасування спірного рішення.

Відповідно до Розяснень Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

В силу ст. 152 Земельного кодексу України захист прав юридичних осіб здійснюється у тому рахунку шляхом визнання недійсним рішення органа місцевого самоврядування.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 16.4.2004р. № 7 за заявою сторони, яка не згодна зрішенням органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спірпо суті, при оскарженні рішень органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції, суд у разі задоволення позову визнає рішення недійсним, зобовязує їх виконати певні дії.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.5.1997р. №280/97-ВР) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, первісним відповідачем під час розгляду даної справи не доведено суду необґрунтованість позовних вимог.

У зв'язку з викладеним, рішення 30-ї сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної ради №3 від 16.12.2008р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою в частині коректування меж земельної ділянки, що знаходиться в орендному користуванні ПП «Аркада» для будівництва і обслуговування лікувально-оздоровчого центру» підлягає визнанню недійсним та скасуванню в судовому порядку, що також відповідає рішенню Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.4.2009 р. у справі №1-9/2009.

Враховуючи вищевикладене, у звязку з тим, що додаткова угода 13.02.2009р. до договору оренди земельної ділянки, яка зареєстрована у Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 24.02.2009р. під №040900700001, була укладена між сторонами саме на підставі оскаржуваного рішення, а отже сторонами договору не дотримані загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: пункт 1 ст. 203 ЦК України яким визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, то позовні вимоги щодо визнання недійсним п.1 додаткової угоди від 13.02.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 03.01.2004р., укладеної між Приватним підприємством «Аркада» та Гурзуфською селищною радою, яка зареєстрована у Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 24.02.2009р під №040900700001, а саме:. «1.На основании решения №3 от 16 декабря 2008 года 30-ой сессии 5-го созыва Гурзуфского поселкового Совета внести изменения в части корректировки границ земельного участка, находящегося в арендном пользовании для строительства и обслуживания лечебно-оздоровительного центра, по адресу: АРК, г.Ялта, пгт.Гурзуф, ул.Набережная, им.А.С.Пушкина, 5-6 без изменения площади 0,2900 га. Код целевого использования - 1.16.» також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Кримської регіональної філії про зобовязання ДП «Центр ДЗК» в особі КРФ здійснити необхідні дії по скасуванню, вилученню із автоматизованої системи Державного земельного кадастру запису про державну реєстрацію додаткової угоди від 13.02.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 03.01.2004р., укладеної між Приватним підприємством «Аркада» та Гурзуфською селищною радою, що зареєстрована Кримською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» 24.02.2009р. під №04090070000, то у цій частині провадження по справі підлягає припиненню у звязку з наступним:

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно з частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 цього Кодексу передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають, зокрема, при укладанні, зміні, розірванні і виконанні договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають з публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Отже, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Відповідно до частин 1, 6 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; до сфери господарських відносин включаються також організаційно-господарські відносини, під якими розуміються відносини, що складаються між субєктами господарювання та субєктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Перелік спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, визначено частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, вказаною правовою нормою передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За загальним правилом, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Крім того, судом в ході розгляду спору встановлено, що позивач не звертався до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Кримської регіональної філії з вимогою про скасування та вилученню запису держаної реєстрації додаткової угоди (зареєстрованої 24.02.2009р за №040900700001) до договору оренди земельної ділянки укладеного між позивачем та Гурзуфською селищною радою.

Але слід зазначити, що у випадку звернення позивача з вищезазначеною вимогою до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Кримської регіональної філії між ними не виникають господарські правовідносини та не може існувати спору про право на землю.

Тоді як, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, отже і у частині даних вимог позивача провадження по справі підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на першого відповідача - Гурзуфську селищну раду пропорційно задоволеним вимогам.

Позивачем при зверненні з позовом до суду заявлено три вимоги немайнового характеру, з яких сплачено державне мито у розмірі 85,00грн, тоді як відповідно до ст.3 (п.2 підпункт «б») Декрету КМУ «Про державне мито» з позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів України, держмито стягується у розмірі 5 неоподатковуваних мінімальних доходів громадян (85,00грн), отже позивачем недосплачене державне мито за дві немайнові вимоги, але враховуючи те, що відповідно до п.3 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів «Про держмито», у випадку коли справа не підлягає розгляду в господарському суді, держмито підлягає поверненню, то суд вважає за необхідне стягнути з у бюджет недосплачене державне мито за одну вимогу немайнового хорактеру у розмірі 85,00грн.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений та підписаний 29.4.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49,75,77,п.1 ч.1 ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним та скасувати рішення 30-ї сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної ради №3 від 16.12.2008р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою в частині коректування меж земельної ділянки, що знаходиться в орендному користуванні ПП «Аркада» для будівництва і обслуговування лікувально-оздоровчого центру».

3.Визнати недійсним п.1 додаткової угоди від 13.02.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 03.01.2004р., укладеної між Приватним підприємством «Аркада» (62459, Харківська обл., Харківський район, смт.Високий, вул..Ощепкова, буд.52, р/р 26006036128700 у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 31465044) та Гурзуфською селищною радою (98640, м.Ялта, смт.Гурзуф, вул..Подвойського, 9, ЄДРПОУ 04367507), яка зареєстрована у Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 24.02.2009р під №040900700001, а саме:. «1.На основании решения №3 от 16 декабря 2008 года 30-ой сессии 5-го созыва Гурзуфского поселкового Совета внести изменения в части корректировки границ земельного участка, находящегося в арендном пользовании для строительства и обслуживания лечебно-оздоровительного центра, по адресу: АРК, г.Ялта, пгт.Гурзуф, ул.Набережная, им.А.С.Пушкина, 5-б без изменения площади 0,2900 га. Код целевого использования - 1.16.».

4.Стягнути з Гурзуфської селищної ради (98640, м.Ялта, смт.Гурзуф, вул..Подвойського, 9, ЄДРПОУ 04367507) на користь Приватного підприємства «Аркада» (62459, Харківська обл., Харківський район, смт.Високий, вул..Ощепкова, буд.52, р/р 26006036128700 у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 31465044) 170,00грн державного мита, 157,33грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

5.У частині зобовязання ДП «Центр ДЗК» в особі КРФ здійснити необхідні дії по скасуванню, вилученню із автоматизованої системи Державного земельного кадастру запису про державну реєстрацію додаткової угоди від 13.02.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 03.01.2004р., укладеної між Приватним підприємством «Аркада» та Гурзуфською селищною радою, що зареєстрована Кримською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» 24.02.2009р. під №04090070000 припинити провадження по справі у зв'язку із тим, що спор не підлягає розгляду в господарських судах України.

6.Стягнути з Приватного підприємства «Аркада» (62459, Харківська обл., Харківський район, смт.Високий, вул..Ощепкова, буд.52, р/р 26006036128700 у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 31465044) удоход державного бюджету України (р/р 31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) 85,00грн держмита.

7.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.