Рішення № 16097346, 10.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

10.05.2011Справа №5002-29/1258-2011 За позовом Установи охорони здоровя «Міська лікарня № 1 м. Ялти» (98607, м. Ялта, вул. Красноармійська, буд. 56, код ЗКПО 26539446);

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Геката» (98600, м. Ялта, вул.. Свірдлова, буд. 89, к. 3, кв. 21);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд комунального майна Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, пл.. Совєтська, 1);

Про стягнення 7 362,11 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність №74 від 11.04.2011;

- ОСОБА_2 представник, довіреність №75 від 11.04.2011;

Від відповідача не зявився;

Від третьої особи ОСОБА_3., представник, довіреність №02-4/303 від 10.09.2010р.

Суть спору: Установа охорони здоровя «Міська лікарня № 1 м. Ялти» звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Геката» про стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна в сумі 7 362,11 грн., з яких 5165,28 грн. заборгованість з орендної плати, заборгованість за користування земельною ділянкою в сумі 727,52грн., 1178,56 грн. пеня, 200,36 грн. індекс інфляції, 90,39 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені умови договору №81/9 оренди нежитлових приміщень (будівля літ. «Е»), розташованих за адресою: м. Ялта, Больнічний проїзд, 11, загальною площею 103,9 м. кв. від 20.05.1994 року, в частині своєчасності та повноти сплати орендних платежів та платежів за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим за відповідачем склалася заборгованість в сумі 7362,11 грн., яку останній самостійно не погашає, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 01 квітня 2011 року позов Установи охорони здоровя «Міська лікарня № 1 м. Ялти» прийнято судом до розгляду, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд комунального майна Ялтинської міської ради, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Позивач у судове засідання 10.05.2011р. надав заяву вих. №90 від 29.04.2011р. згідно з якою, у звязку з допущеною арифметичною помилкою, позивач просить внести зміни в позовну заяву та стягнути з відповідача на його користь 7362,11грн., у тому числі 5165,28 грн. заборгованість з орендної плати, заборгованість за користування земельною ділянкою в сумі 727,52грн., 1178,56 грн. пеня, 200,36 грн. індекс інфляції, 90,39 грн. 3% річних.

Дана заява розглянута у судовому засіданні та прийнята судом.

Крім того, позивач надав довідку Відділу статистики м. Ялта, згідно з якою ТОВ «Геката» значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України зі статусом юридичної особи, за адресою, вказаною позивачем у позові, а також позивач надав Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі станом на 01.05.2011р.

Дані документи оглянуті у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонду комунального майна Ялтинської міської ради, до дня слухання справи надійшло пояснення у справі, згідно з якими остання пояснює, що 20.05.1994р. договір оренди був укладений між ТОВ «Геката» і Фондом комунального майна, однак в подальшому, за додатковою угодою №6 від 01.04.2005р. до договору орендодателем за договором став позивач у справі, тому всі права та зобовязання з договором оренди набув саме позивач і порушення відповідачем умов договору оренди призвело до виникнення заборгованості перед позивачем. У своїх поясненнях третя особа просить суд позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

Пояснення третьої особи оглянуті у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.

У судове засідання 10.05.2011р. відповідач явку свого представника не забезпечив, причина неявки не відома, про час, місце та дату слухання справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не скористався наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.1994р. між Фондом комунального майна Ялтинської міської Ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геката» (орендар) укладено договір оренди майна №81/9 (далі Договір) (а.с. 9-13).

Відповідно до п. 1.1 даного Договору, предметом договору є взаємовідносини сторін з подальшого використання і експлуатації майна, право на оренду якого одержано орендодавцем на підставі прийнятого Рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №268(1) від 20.05.1994р., розпорядження Фонду комунального майна №81/7 від 17.05.1994р.

Згідно з п. 1.2 договору, обєктом оренди є майно, на суму 3554253 крб. згідно додатків 1.1 і 1.2, які є невідємною частиною договору. Оцінка вартості майна здійснена за результатами інвентаризації, проведеної 15.05.1994р.

Майно знаходиться за адресою: м. Ялта, Болнічний проїзд №11, будівля літера «Е» площею 103,9м.кв. (п. 1.3 договору).

Пунктами 3.1, 3.2, договору оренди, орендна плата є обовязковим платежем не залежно від результатів господарсько-фінансової діяльності орендаря, її розмір у грошовій формі встановлюється у розмірі 100% від вартості переданого в оренду майна і може бути змінена у разі зміни цін і тарифів або вартості майна в законодавчому порядку.

Відповідно до п. 3.4 договору, орендна плата вноситься щомісяця, на протязі 10 днів кожного наступного місяця і може бути достроковою при виконанні вимог п. 3.2 договору.

Строк дії договору встановлено на 15 років, починаючи з 20.05.1994р. і закінчується 19.05.2009р. (п. 2.1 договору).

Актом прийому-передачі в оренду основних фондів, який додатком №1.1 до договору №81/9 від 20.05.1994р. відповідачеві передано орендоване приміщення. (а.с. 20).

Додатковими угодами до договору оренди №81/9 від 20.05.1994р. сторони неодноразово вносили доповнення і зміни в договір в частині балансової вартості переданого майна, розміру орендної плати та строків оплати орендних платежів (а.с. 23, 26, 27,

Додатковою угодою №6 від 01.04.2005р. до договору оренди майна повноваження по здачі комунального майна в оренду передані Ялтинському лікарняно-поліклінічному обєднанню №1, правонаступником якого є Установа охорони здоровя «Міська лікарня № 1 м. Ялти» (а.с. 29-35).

Розділом 4 додаткової угоди №6 від 01.04.2005р. до договору оренди, сторонами визначена вартість майна і плата, а саме первинна власність обєкта оренди 1082грн., орендна плата і плата за користування земельною ділянкою є обовязковим платежем, строк внесення його і розмір якого не залежить від результатів господарської діяльності орендатора, розрахунок орендної плати здійснюється відповідно до законодавства. Конкретний розмір орендної плати станом на 01.01.2005р. складає 137грн. на місяць. Розмір плати за користування земельною ділянкою складає 315,59грн. на рік (п.п. 4.1.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.4.2).

Додатковою угодою №3 від 03.11.2008р. сторони внесли зміни відносно розміру обєкта оренди 84,4кв.м.

Додатковою угодою №4 від 28.05.2009р. до договору оренди, строк дії договору продовжений на 1 рік, строком до 19.05.2010р.

Позивач 30.04.2010р. надіслав на адресу відповідача претензію щодо сплати заборгованості з орендної плати згідно договору №81/9 від 22.05.1994р., яка виникла за шість місяців і станом на 30.04.2010р. становить 5892,80грн. Також, цією ж претензією позивач повідомив відповідача, що на підставі п. 6.11 додаткової угоди №6 від 01.04.2005р. до договору оренди, позивач розриває договір оренди від 01.05.2010р. (а.с. 51).

30.04.2010р. сторонами у справі підписаний акт прийому-передачі (повернення) майна, яке знаходилось в оренді. (а.с. 52).

Однак відповідачем сума заборгованості у добровільному порядку погашена не була, у звязку з чим позивач завернувся з відповідним позовом до суду про стягнення з відповідача на його користь 7362,11грн. заборгованості в примусовому порядку.

Сума заборгованості, за період з 01.11.2009р. по 01.05.2010р., згідно розрахунку, доданого до позову, складається з заборгованості з орендної плати у розмірі 5165,28 грн., заборгованості за користування земельною ділянкою в сумі 727,52грн., 1178,56 грн. пені, 200,36 грн. індексу інфляції, 90,39 грн. 3% річних.

Дослідивши обставини справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості з орендної плати в розмірі 5165,28грн. та 727,52грн. плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, позов в частині стягнення за період з 01.11.2009р. по 01.05.2010р. основної заборгованості з орендної плати в розмірі 5165,28грн. та 727,52грн. плати за користування земельною ділянкою за договором №81/9 від 20.05.1994р. є обґрунтованим, підтверджується документально та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1178,56грн. пені, що становить 20% від суми заборгованості.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами додаткової угоди №6 від 01.04.2005р. до договору оренди сторони обумовили відповідальність сторін за неналежне виконання умов договору.

Згідно п. 6.2 додаткової угоди, за кожний день прострочки внесення орендної плати після спливу строків, встановлених умовами договору, орендар зобовязаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Таким чином, суд перевіривши розрахунок позивача, робить висновок про те, що 1178,56грн. штрафних санкцій за характером нарахування є нічим іншим як штраф 20% від суми заборгованості.

Однак, відповідно п. 6.10 додаткової угоди №6 від 01.04.2005р. до договору оренди, у випадку порушення строків, передбачених п. 5.3.6 договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 20% від простроченої суми плати за користування земельною ділянкою.

Згідно розрахунку, доданого позивачем позову, сума заборгованості за користування земельною ділянкою відповідача перед позивачем становить 725,52грн., тому лише на дану суму заборгованості позивач має право нараховувати штраф у розмірі 20%, що становить 145,50грн.

Що стосується нарахування 20% штрафу від суми заборгованості з орендних платежів, то воно є необґрунтованим, оскільки сторони не узгодили у письмовій формі такий вид відповідальності. Тому в частині стягнення 1033,06грн.. штрафу позов задоволенню не підлягає.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 90,39грн. та 200,36грн. індексу інфляції за період з 01.11.2009р. по 01.05.2010р.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних від простроченої суми, що згідно розрахунку за період з 01.11.2009р. по 01.05.2010р. складає 90,39грн. та інфляційні втрати, що згідно розрахунку за період з 01.11.2009р. по 01.05.2010р. складають 200,36грн.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геката» (98600, м. Ялта, вул.. Свірдлова, буд. 89, к. 3, кв. 21, ідентифікаційний код 19188207) на користь Установи охорони здоровя «Міська лікарня № 1 м. Ялти» (98607, м. Ялта, вул. Красноармійська, буд. 56, код ЗКПО 26539446) 5165,28 грн. заборгованості з орендної плати, заборгованості за користування земельною ділянкою в сумі 727,52грн, 145,50грн. штрафу, 200,36грн. індексу інфляції, 90,39грн. 3% річних, 87,69грн. державного мита та 202,88грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1033,06грн. у позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 13.05.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.