Рішення № 16096795, 19.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

19.04.2011Справа №5002-1/1109-2011 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1),

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нижньогірський інкубатор», (97134, АР Крим, Нижньогірський район, с. Плодове, вул. Садова, 2-а),

про стягнення 159096,00 грн.,

Суддя Л.О.Ковтун

представники:

від позивача ОСОБА_1., паспорт НОМЕР_1,

від відповідача ОСОБА_2., представник, довіреність від 25.01.2011р. № 9,

Суть спору: підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нижньогірський інкубатор» про стягнення заборгованості в сумі 159096,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобовязання за договором поставки № 3/01-2010 від 01.12.2010р. в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву звернув увагу на положення статті 614 Цивільного кодексу України, за якими особа несе відповідальність за порушення зобовязання лише за наявності її вини (умислу або необережності). Відповідач зазначає, що невиконання ним своїх зобовязань за договором поставки відбулось внаслідок порушення грошових зобовязань третіми особами перед товариством, що виключає наявність вини та є підставою для звільнення від цивільної відповідальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2010р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нижньогірський інкубатор» (покупець) укладений договір поставки № 3/01-2010, (аркуш справи 16-18, далі - договір).

Відповідно до розділу 1 договору продавець зобовязується поставити покупцю товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товару і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, предметом поставки є комбікорм, зазначений у накладних, які є невідємною частиною договору.

Згідно пункту 2.2 договору, передача товару від продавця покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару, тощо. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством.

У розділі 4 договору сторони обумовили, що ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару. Ціна встановлюється у національній валюті України.

Порядок розрахунків закріплений у розділі 5 договору.

Зокрема, відповідно до пункту 5.1 договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 3 робочих днів з дати поставки товару продавцем. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця або готівкою.

Як свідчать матеріали справи, підприємець відповідно до умов договору поставив Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Нижньогірський інкубатор» товар на загальну суму 159096,00 грн., що підтверджується накладною № 313 від 01.12.2011р. (аркуш справи 19).

У порушення умов договору, відповідач свої зобовязання за договором поставки комбікорму № 3/01-2010 від 01.12.2010р. в частині оплати вартості поставленого товару не виконав, у звязку із чим, станом на час звернення позивача до суду заборгованість товариства становить 159096,00 грн.

11.02.2011р. за вих. № 1 позивачем на адресу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нижньогірський інкубатор» направлено претензію щодо погашення суми боргу.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано відомостей щодо розгляду вищевказаної претензії.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів та заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобовязанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобовязань за договором поставки суду не надано.

Втім, матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нижньогірський інкубатор» визнало наявність заборгованості перед підприємцем ОСОБА_1 в сумі 159096,00 грн., (аркуш справи 21).

Отже, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача становить 159096,00 грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання товариства на положення статті 614 Цивільного кодексу України як на підставу звільнення від зобовязання сплатити заборгованість за отриманий товар з огляду на наступне.

Правові наслідки порушення зобовязання та відповідальність за порушення зобовязання врегульовані главою 51 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дійсно, відповідно до статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В свою чергу, Законом чітко встановлені правові наслідки за порушення зобов'язання. До таких, зокрема віднесено: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди, (стаття 611 ЦКУ).

Отже, слід зробити висновок, що доведення відсутності вини у судовому порядку особою, яка порушила зобов'язання та застосування у звязку із цим судом положень статті 614 ЦК України можливе лише в разі наявності заявлених вимог до такої особи про розірвання договору, сплату неустойки (штрафу, пені) або відшкодування збитків, моральної шкоди, тощо. В свою чергу, на звільнення від обовязку виконання боржником основного зобовязання положення статті 614 ЦК України не розповсюджуються.

Понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в розмірі 1590,96 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 25.04.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нижньогірський інкубатор», (97134, АР Крим, Нижньогірський район, с. Плодове, вул. Садова, 2-а; банківські реквізити: рахунок 26005060126543 в КРУ Приватбанк, м. Сімферополь, МФО 384436, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 31415606) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1; банківські реквізити: рахунок НОМЕР_2 в КРУ Приватбанк, м. Сімферополь, МФО 384436, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) заборгованість в сумі 159096,00 грн., державне мито в сумі 1590,96 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.